Рішення № 61389617, 15.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2016Справа №910/11734/16

За позовом комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Київського міського військового комісаріату

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне квартирно-експлуатаційне управління

про стягнення 26 591,86 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача Денисенко О.В.(дов. від 06.01.2016)

Від відповідача Мельник А.І.(дов. від 03.06.2016)

Від третьої особи Рудник Ю.М. (дов №303/3/54 від 20.01.2016)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору про надання послуг № 2092 від 08.10.2014 у розмірі 26 591,86 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.06.2016 порушено провадження у справі №910/11734/16 та призначено до розгляду на 14.07.2016.

Представник відповідача в судове засідання 14.07.2016 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 14.07.2016 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 28.07.2016.

В судове засідання 28.07.2016 прибули представники позивача та відповідача, дали пояснення по справі.

Представник відповідача у судовому засіданні подав клопотання, у якому просить залучити третьою особою без самостійних вимог на предмет спору до участі у справі на стороні відповідача Головне квартирно-експлуатаційне управління (03049, м. Київ, вул. Курська, буд. 13-а).

Ухвалою суду від 28.07.2016 залучено до участі у справі №910/11734/16 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне квартирно-експлуатаційне управління (03049, м. Київ, вул. Курська, буд. 13-а).

Розгляд справи відкладено на 15.09.2016.

В судове засідання 15.09.2016 представники позивача, відповідача, третьої особи з'явилися, дали додаткові пояснення та документи по справі.

Представник позивача свої позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з тих причин, що Головним квартирно-експлуатаційним управлінням не було перераховано відповідачу відповідні кошти.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши представників позивача, відповідача, третьої особи, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.10.2014 між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (далі-позивач) та Київським міським військовим комісаріатом (далі-відповідач) було укладено договір № 2092 (далі-договір) про надання послуг з розподілу теплової енергії, розрахункового обслуговування за спожиту теплову енергію, технічного обслуговування системи теплопостачання та теплоспоживання, своєчасне відшкодування вартості послуг в нежилих приміщеннях в будинку № 16-а літ. А по вул. Лайоша Гавро в м. Києві (з подальшою пролонгацією).

Згідно із умовами Договору № 2092 від 08.10.2014 відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі за встановленими тарифами відшкодовувати (сплачувати) КІІ "Київжитлоспецексплуатація") вартість спожитої теплової енергії, та наданих позивачем послуг.

У зв'язку з тим, що КП "Київжитлоспецексплуатація" є балансоутримувачем будинку № 16-а літ. А по вул. Лайоша Гавро, в м. Києві, а "Київжитлоспецексилуатація" займається технічним обслуговуванням систем теплопостачання у згаданому будинку, було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 230500 від 01.06.2014 між ПАТ "Київенерго" та Позивачем про те, що Позивач сплачує за постачання теплової енергії повністю за будинок, а сам ці кошти збирає з орендарів та власників, з якими, в свою чергу, він має договір про надання послуг по теплопостачанню.

Загальна сума вартості теплопостачання на будинок розподіляється між споживачами цього будинку (нежилого приміщення) пропорційно до площі, яку вони займають на підставі договорів оренди та договорів купівлі-продажу. Згідно з цими розрахунками кожному споживачу направляються щомісячно платіжні вимоги-доручення для сплати за теплову енергію та технічне обслуговування. За теплову енергію, яка фактично була надана в приміщення, яке займає Київський міський військовий комісаріат оплата не надійшла.

Як свідчать матеріали справи, станом на 07.05.2015 відповідач заборгував позивачу за період з Листопад 2015р. - Квітень 2016р. 26 591,86 грн. вартості теплової енергії, що вбачається з розрахунків фактичної вартості теплової енергії, які зроблено на підставі табуляграм АЕК «Київенерго» відповідно до Розпорядження КМДА про встановлення тарифів на теплову енергію, та технічного обслуговування системи центрального опалення, яке нараховано згідно із калькуляцією від 24.02.2011, на підставі п. 2.3.6 договору та п 3.5 додатку № 2 до договору.

Таким чином, розмір суми основного боргу відповідача по оплаті за теплову енергію становить 26 591,86 грн.

Отже, в порушення умов договору та чинного законодавства України відповідач не оплатив надані позивачем послуги і станом на день розгляду справи основна заборгованість відповідача перед позивачем за договором склала 26 591,86 грн.

Даними діями відповідач порушує взяті на себе зобов'язання за договором про надання послуг.

Підтвердженням отримання відповідачем послуг є підписані сторонами акти виконаних робіт за спірний період по договору.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, факт несплати відповідачем позивачу винагороди за отримані послуги належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу винагороду за отримані послуги, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 26 591,86 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Київського міського військового комісаріату (04112, м. Київ, вул. Т.Шамрила, буд. 19, код ЄДРПОУ 07774420) на користь комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-а, код ЄДРПОУ 03366500) 26 591 (двадцять шість тисяч п'ятсот дев'яносто одна) грн. 86 коп. вартості спожитої теплової енергії, судовий збір в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 19.09.2016