Ухвала суду № 61387548, 15.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1220/16 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

15 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Літвіної Н.М.,

Чаку Є.В.,

при секретарі: Козуб А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року про закриття провадження у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" до Деснянського відділу Державної виконавчої служби м. Чернігова Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, представник товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою направити справу в суд першої інстанції для продовження розгляду. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, який з'явився у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що адміністративний позов заявлено у зв'язку з твердженнями позивача про наявність у нього пріоритетного права звернення стягнення на заставлене майно перед іншими кредиторами. Тобто, предметом спору є захист переважного права звернення стягнення на майно на основі договору іпотеки. Для правильного вирішення даного спору підлягає встановленню наявність у позивача заявленого права, підстави його набуття. Відтак, вимоги позивача за своєю суттю є приватноправовими.

Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про закриття провадження в адміністративній справі щодо позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ", керувався положеннями п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, відповідно до якої суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Положеннями ст.54 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV передбачено, зокрема, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року № 898-IV.

Згідно з ч.6 ст.54 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.1 та п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч. 1 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державних виконавців) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Таким чином, в адміністративних судах не підлягають розгляду спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, якщо процесуальним законодавством передбачено інший порядок їх судового оскарження.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, у спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Процесуальні правила звернення до суду та інструменти захисту права особи, порушеного арештом нерухомого майна, визначені, зокрема, статтями 114 та 152 ЦПК України.

Суд зазначає, що публічно-правовими є лише спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні, і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб'єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов'язані зі спором про право на це майно.

Згідно з ч.1 ст.60 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" у рішенні від 12.10.1978 вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч.1 ст.6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 199, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-КОЛЕКТ" залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року про закриття провадження у справі - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Літвіна Н.М.

Чаку Є.В.

Повний текст виготовлено 19 вересня 2016 року.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Чаку Є.В.

Літвіна Н. М.