Ухвала суду № 61386570, 13.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2016 р. Справа № 876/4335/16 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Бадівській О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Броньківська сільська рада Іршавського району Закарпатської області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У січня 2016 року позивач звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі - Управління) в якому просив: визнати протиправною відмову Управління у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,0га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Броньківської сільської ради Іршавського району Закарпатської області (далі - Сільська рада) у контурі 3759 (далі - Спірна земельна ділянка); зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність Спірної земельної ділянки; стягнути на користь позивача судові витрати по справі.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року у справі №807/97/16 позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Управління від 11.12.2015 №ДС-31-7-0.6-7223/21-15 (далі - Відмова) у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність Спірної земельної ділянки. Зобов'язано відповідача повторно розглянути у встановленому законом порядку клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність Спірної земельної ділянки. В решті позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог і в цій частині прийняти нову постанову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі покликається на те, що Сільська рада листом від 18.12.2015 №02-06/374 (далі - Лист) не погодила надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність Спірної земельної ділянки ОСОБА_1 У такому Листі вказано, що рішенням Сільської ради від 26.11.2013 «Про затвердження генерального плану села Бронька» (далі - Рішення) та проектним генеральним планом забудови с.Бронька передбачено віднесення до земель рекреаційного призначення всі земельні ділянки, які розташовані за межами населеного пункту ур.Ріка (Вага) на території Сільської ради.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позивач та третя особа просили розгляд справи проводити за їх (їх представника) відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких міркувань.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12.11.2015 позивач звернувся до Управління із клопотанням (заявою) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність Спірної земельної ділянки згідно графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства (а.с.9).

До клопотання (заяви) позивачем додано копію паспорта та картки платника податків, графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (а.с.10-12).

02.12.2015 Управління звернулося до Сільської ради із листом №ДС-31-7-0.6-6890/21-15 щодо висловлення позиції стосовно можливості передачі Спірної земельної ділянки у власність (а.с.56).

Листом від 10.12.2015 №22-28-99.4-2419/15-15 (далі - Лист-1) Управління Держгеокадастру в Іршавському районі Закарпатської області (далі - Управління-1) повідомило відповідача, що Спірна земельна ділянка розташована на території Сільської ради за межами населеного пункту в урочищі «Броницька ріка», відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення. Управління-1 не в змозі погодити місце розташування такої земельної ділянки у зв'язку з напруженою ситуацією в Сільській раді по даному урочищі (а.с.55).

З покликанням на інформацію викладену у Листі-1, Відмовою відповідачем було відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність Спірної земельної ділянки. Запропоновано для позитивного вирішення питання звернутися до Управління-1 та Сільської ради (а.с.13).

Сільська рада Листом не погодила (вважає за недоцільне і заперечує) надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність Спірної земельної ділянки ОСОБА_1 У Листі вказано, що Рішенням та проектним генеральним планом забудови с.Бронька передбачено віднесення до земель рекреаційного призначення всі земельні ділянки, які розташовані за межами населеного пункту ур.Ріка (Вага) на території Сільської ради (а.с.57).

Таким чином, відповідачем надана Відмова до отримання Листа Сільської ради.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

У відповідності до ч.4 ст.122 ЗК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч.8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За змістом ст.116 цього ж Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частини 1, 3, 4).

Частинами 6, 7, 10, 11 ст.118 ЗК визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для, зокрема, ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб). Відповідним органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки (абзац 3 ч.7).

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

При цьому, Верховний Суд України (далі - Суд), висновки якого у відповідності до ст.244-2 КАС мають враховуватись судами загальної юрисдикції при розгляді подібних спорів, у своїй постанові від 10 грудня 2013 року №21-358а13 зазначив, що системний аналіз положень ст.118 ЗК дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в ст.118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури відведення земельних ділянок» від 02.07.2013 №366-VII ч.7 ст.118 ЗК доповнено абзацом 3. Такі зміни направлені на спрощення процедури відведення земельних ділянок у власність, зокрема запроваджено принцип мовчазної згоди на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки у випадку бездіяльності суб'єкта владних повноважень, внаслідок якої протягом місяця не розглянута заява про надання дозволу на виготовлення проектної документації, заявник має право здійснити замовлення проекту відведення земельної ділянки.

За таких обставин суд першої інстанції фактично дійшов обґрунтованого висновку про те, що надавши Відмову Управлінням не враховано, що підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відмова у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв'язку з напруженою ситуацією в Сільській раді по вказаному урочищі, свідчить про очевидні порушення відповідачем ч.7 ст.118 ЗК.

Шляхом пропонування позивачу для позитивного вирішення питання звернутися до Управління-1 та Сільської ради, відповідач переклав повноваження якими наділений по закону, на інший орган, при цьому усунувшись від виконання обов'язків, які прямо передбачені ст.118 ЗК.

Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення конкретної земельної ділянки, відповідач зобов'язаний був або прийняти рішення, яким надати дозвіл на розроблення такого проекту землеустрою або надати позивачу мотивовану (із зазначенням конкретних причин) відмову у його наданні.

У відповідно до ч.3 ст.2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, мають перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Дійсно в Управління наявні повноваження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб, однак, це повинно відбуватися, зокрема, із дотриманням вимог чинного законодавства, з використанням повноважень, обґрунтовано, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом та пропорційно.

Вчинені відповідачем дії не відповідають наведеним вимогам законодавства.

Принагідно, апеляційний суд вважає за необхідне навести правову позицію Суду висловлену в постанові від 14 листопада 2012 року №6-97цс12 про те, що якщо земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту (села, селища, міста), на цю земельну ділянку визначені у ст.12 ЗК повноваження сільської, селищної, міської ради не поширюються та думка вказаних рад з приводу, зокрема, розпорядження відповідним органом виконавчої влади такою земельною ділянкою не потрібна.

Покликання Управління на Рішення та відповідний генеральний план с.Бронька є безпідставними, оскільки такі обставини (причини) не були проаналізовані відповідачем при наданні Відмови та не були підставою для неї (а.с.106-107).

Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Відповідні доводи апелянта є надумані, свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи в свою користь, довільне і неправильне трактування вимог земельного законодавства.

В іншій частині - щодо відмови у задоволенні позову (стягнення витрат на правову допомогу), рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо цієї частини судового рішення. Крім того, рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку,що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та наддав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 19 вересня 2016 року.