Постанова № 61386557, 14.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року № 876/4524/16Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.,

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області, про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

В лютому 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ТУ ДСА України в Волинській області, в якому просив: 1) визнати неправомірними дії відповідача в частині не нарахування та невиплати позивачу заробітної плати за період з 26.10.2014 р. по 31.12.2014 р. включно відповідно до статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26.10.2014 р.) та за період з 29.03.2015 р. по 16.04.2015 р., відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд"); 2) зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату заробітної плати за період з 26.10.2014 р. по 31.12.2014 р. включно відповідно до статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26.10.2014 р.) та за період з 29.03.2015 р. по 16.04.2015 р., відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення, надбавка за вислугу років, тощо).

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив визнати безпідставними позовні вимоги та відмовити у задоволенні позову повністю.

Третя особа в суді першої інстанції подала письмові пояснення у яких зазначає про свою непричетність до спору.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17.02.2016 р. позов задоволено. Визнано протиправними дії Територіального управління ДСА України в Волинській області в частині не нарахування та не виплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 26.10.2014 року по 31.12.2014 року включно, відповідно до статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про Прокуратуру" з 26.10.2014 року) та за період з 29.03.2015 року по 16.04.2015 року, відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд"). Зобов'язано Територіальне управління ДСА України в Волинській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату заробітної плати за період з 26.10.2014 року по 31.12.2014 року включно, відповідно до статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про Прокуратуру" з 26.10.2014 року) та за період з 29.03.2015 року по 16.04.2015 року, відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд"), з врахуванням проведених виплат.

З цією постановою суду першої інстанції від 17.02.2016 року не погодився відповідач Територіальне управління ДСА України в Волинській області та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена постанова суду винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що відповідно до ч.2 ст.8 Закону України "Про оплату праці", умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України. Статтею 13 Закону України "Про оплату праці" визначено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Відповідно до ст. 33 Закону України "Про державну службу" умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" затверджено схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів (додаток 47 до Постанови). За час існування спірних правовідносин на законодавчому рівні не розроблено механізму реалізації вимог ч. 1 ст. 147 (в редакції чинній до 28.03.2015 - ч. 1 ст. 144) ЗУ "Про судоустрій та статус суддів" в частині збільшення розміру оплати праці працівників апаратів судів, а також не внесено відповідних змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 та Законів України Про Державний бюджет України на 2015, 2016 роки, що позбавило Територіальне управління правової та фінансової можливості виплачувати позивачеві заробітну плату у розмірі, визначеному ЗУ "Про судоустрій та статус суддів".

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену постанову суду від 17.02.2016 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Крім того, в доповненнях до апеляційної скарги покликається апелянт на практику Верховного Суду України.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 з 11.05.2011 року по 16.04.2015 року працював в Шацькому районному суді Волинської області на посаді помічника судді, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1

15.12.2015 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача ТУ ДСА в Волинській області із письмовою заявою, у якій просив провести перерахунок та виплату заробітної плати відповідно до вимог Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Листом від 28.12.2015 року № 5176/04-27 ТУ ДСА в Волинській області відмовило позивачу у проведенні перерахунку та виплати заробітної плати з тих підстав, що лише 02.09.2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 644 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 та приведено у відповідність із статтею 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" умови оплати праці працівників апаратів судів. Відповідні зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 набрали чинності 09.09.2015 року та не містять положень щодо проведення перерахунку заробітної плати працівникам апаратів судів за попередні періоди. На підставі викладеного, вважає, що у Територіального управління відсутні законні підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 в частині проведення перерахунку та виплати заробітної плати за період з 26.10.2014 року по 31.12.2014 року та за період з 29.03.2015 року по 16.04.2015 року (а.с. 7-8).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що 14.10.2014 року прийнятий Закон України "Про прокуратуру" №1697-VII, який набрав чинності 26.10.2014 року. Пунктом 5 розділу ХІІ Прикінцеві положення цього Закону внесено зміни до ч.1 ст.144 Закону «Про судоустрій і статус суддів», а саме: доповнено новим абзацом другим, відповідно до якого розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Таке правове регулювання означає, що з 26.10.2014 року працівники апарату судів мають право на посадові оклади у розмірах, визначених абзацом 2 ч. 1 ст. 144 Закону «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону «Про прокуратуру». Це право підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Законом «Про Державний бюджет України на 2014 рік» видатків на ці потреби не передбачено. Також суд вказав, що 12.02.2015 року прийнято Закон «Про забезпечення права на справедливий суд», яким у новій редакції викладено Закон «Про судоустрій і статус суддів», який набрав чинності 29.03.2015 року. Абзацом 2 ч. 1 ст. 147 Закону «Про судоустрій і статус суддів» у цій редакції передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Таким чином, розмір окладів визначався безпосередньо Законом «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону «Про забезпечення права на справедливий суд», але лише до моменту набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України про визначення розміру цих окладів. Суд прийшов до висновку, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу заробітну плату за період з 26.10.2014 року по 31.12.2014 року включно, відповідно до ст. 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про прокуратуру" з 26.10.2014 року) та за період з 29.03.2015 року по 16.04.2015 року, відповідно до ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд").

Суд апеляційної інстанції не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26.10.2014 року набрав чинності Закон № 1697-VII, яким внесено зміни до статті 144 Закону № 2453-VІ, зокрема, передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону № 1697-VII Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом № 2453-VІ.

З 28.03.2015 року Законом № 192-VІІІ затверджено нову редакцію Закону № 2453-VІ, статтею 147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, ДСА, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону № 192-VІІІ Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Наведене узгоджується із положеннями частин сьомої, восьмої статті 33 Закону України від 16.12.1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 3723-XII), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Аналогічні положення закріплено також частиною другою статті 8 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 108/95-ВР), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону № 108/95-ВР).

Відповідно до статті 142 Закону № 2453-VІ (у редакції до 28.03.2015 року) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (далі - БК) (стаття 143 Закону № 2453-VІ). Аналогічні правила закріплені і у статтях 145, 146 Закону № 2453-VІ у редакції з 28.03.2015 року.

З 01.01.2015 року пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 року № 80-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2015 рік» (далі - Закон № 80-VІІІ) визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону № 2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13.03.2015 року установлено, що норми і положення Закону № 2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі - постанова № 268), зокрема Додатком 47, який залишався незмінним до 09.09.2015 року. Отже, Кабінет Міністрів України покладені на нього абзацом другим підпункту 1 пункту 13 розділу XIII Закону № 1697-VII та підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону № 192-VІІІ обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 23 БК будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.51 БК, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Ураховуючи наведене, оскільки з 26.10.2014 року по 09.09.2015 року Кабінетом Міністрів України зміни до постанови № 268 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників апарату суду, не внесено, а законами України від 16.01.2014 року № 719-VІІ «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та № 80-VІІІ видатки на реалізацію положень абзацу другого частини першої статті 144 Закону № 2453-VІ, частини першої статті 147 Закону № 2453-VІ (у редакції з 28.03.2015 року) не передбачено, управління ДСА як головний розпорядник бюджетних коштів не мало правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати працівників апарату суду поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду України від 12.07.2016 року № 21-1726а16 та від 13.07.2016 р. №21-1488а16.

Таким чином, суд першої інстанції не врахував наведених вище норм матеріального права та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 207 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з в тому числі резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат.

З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржену постанову суду першої інстанції від 17.02.2016 року слід скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 41 ч.1, 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області - задоволити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2016 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії - скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області (КОД: 26276277; Банк: Державна казначейська cлужба України, м. Київ; МФО 820172; р/р 35217038002504; призначення платежу: повернення судового збору за апеляційну скаргу в справі за позовом ОСОБА_1.) судові витрати у розмірі 606 грн. 32 коп..

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст постанови виготовлено 19.09.2016 року.