Рішення № 61385866, 13.09.2016, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2016 року Справа № 923/1213/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Задорожної Н.О. при секретарі Кудак М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації, м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Нова Каховка

про стягнення 213843 грн. 86 коп.

та за зустрічним позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Нова Каховка

до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації, м. Київ

про визнання умови договору щодо збільшення розміру процентної ставки в односторонньому порядку недійсною.

За участю представників сторін:

від позивача (відповідач за зустрічним позовом) - Валешинська Н.І., представник, дов. від 26.07.2016 р., у судове засідання, призначене на 13.09.2016 р. не прибув.

від відповідача (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3, представник, дов. № 01 від 15.02.2016 р.

Сутність спору: Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (позивач) заявлено позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором НКЛ-2010437 від 05.06.2012 р. в сумі 213843 грн. 86 коп., у тому числі: 28325 грн. 81 коп. - борг по процентах за користування кредитними коштами, 155508 грн. 70 коп. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по поверненню процентів, 426 грн. 05 коп. річних за ставкою 3 % за прострочення зобов'язання по оплаті підвищених процентів та 29583 грн. 30 коп. штрафу за неподання документів, що мають значення для оцінки фінансового стану позичальника.

В свою чергу, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації (відповідач за зустрічним позовом), в якому просив господарський суд визнати недійсним п. 1.1.1 договору кредитної лінії № НКЛ-2010437 від 05.06.2012 р. щодо збільшення розміру процентної ставки в односторонньому порядку, який був прийнятий для спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 01.10.2015 р. у задоволенні первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено повністю, визнано недійсним п. 1.1.1 договору кредитної лінії № НКЛ-2010437 від 05.06.2012 р., укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ФОП ОСОБА_1, який викладений в наступній редакції: "у випадку невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п. 5.11-5.12 цього договору, плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 30% річних, починаючи з дня невиконання зазначених зобов'язань. Підвищена плата за користування грошовими коштами в розмірі 30% річних діє до дня (включно) виконання умов п.п. 5.11-5.12 цього договору. При цьому сторони погодили, що зазначене збільшення розміру річної процентної ставки по цьому договору не потребує додаткового двостороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього договору.

З відповідача за зустрічним позовом на користь позивача стягнуто 1218 грн. по сплаті судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 р. № 923/1213/15 частково задоволено апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк", рішення господарського суду Херсонської області від 01.10.2015 р. частково скасовано.

У задоволенні зустрічного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання умови договору щодо збільшення розміру процентної ставки в односторонньому порядку недійсною відмовлено повністю.

В решті рішення господарського суду Херсонської області від 01.10.2015 р. по справі № 923/1213/15 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.07.2016 р. № 923/1213/15 частково задоволено касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк", постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 р. та рішення господарського суду Херсонської області від 01.10.2015 р. у справі № 923/1213/15 скасовано в частині відмови у задоволенні первісного позову, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

В іншій частині постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 р. залишено без змін.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд здійснює новий розгляд справи в частині поданого первісного позову.

Зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 18.07.2016 р. зазначено, що в процесі здійснення нового розгляду справи господарському суду необхідно з'ясувати, чи були у банку правові підстави для нарахування позичальнику процентів за підвищеною ставкою у розмірі 28325,81 грн. за порушення умов кредитного договору, зокрема щодо п. 5.12.1 (зобов'язання позичальника протягом 3-х місяців з моменту надання кредиту перевести обороти пропорційно кредитній заборгованості ФОП ОСОБА_1 по поточним рахункам в ПАТ "Дельта Банк". Для підтвердження виконання своїх зобов'язань позичальник повинен щоквартально надавати довідки про обороти в інших банках, в яких обслуговується позичальник).

Висновок апеляційної інстанції щодо безпідставності нарахування банком 155508 грн. 70 коп. пені за несвоєчасне повернення процентів, 426 грн. 05 коп. річних за прострочення сплати кредиту є передчасним, оскільки неправильний розрахунок пені не може бути підставою для відмови у позові.

Касаційний суд зазначив, відповідно до вимог ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, на яких ґрунтуються вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство на підставі якого подається позов.

Отже, в кожному конкретному випадку позивач повинен здійснити та подати суду разом з позовною заявою відповідний обґрунтований розрахунок стягуваної суми заборгованості, а суд, відповідно, дослідити поданий розрахунок, та на підставі поданих на його підтвердження належних доказів, з урахуванням правових підстав для стягнення заявленої до стягнення суми вирішити цей спір відповідно до вимог чинного законодавства.

У порушення приписів ст. 65 ГПК України, суд не витребував у позивача належних доказів на підтвердження його вимог про стягнення штрафу за іпотечним договором, а також інших доказів на підтвердження вимог позивача, не з'ясував періоди, за які позивачем нараховані штрафні санкції, а також періоди невиконання відповідачем умов кредитного договору, за які позивачем нараховано штрафи, підвищені проценти за кредитом та пеню; не встановлено з якого часу позичальником не виконувалися умови договорів, на підставі яких йому нараховані штрафи банком. Не з'ясовано, чи нараховані суми штрафів, які заявлені в позові, за ті ж періоди, які були нараховані у листі № 05-224035, направленого банком безпосередньо позичальнику, чи звертаючись з позовом банк заявляв штраф за інші періоди.

Дійшовши висновку про відмову у задоволенні первісного позову, місцевий господарський суд не досліджував правові підстави для нарахування позичальнику процентів у зв'язку з підвищеною ставкою у розмірі 28325 грн. 81 коп., оскільки визнав оспорюваний пункт кредитного договору, на підставі якого нараховані вказані проценти недійсним.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, обов'язкові під час нового розгляду справи.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" посилається на порушення відповідачем умов кредитного договору № НКЛ -2010437 від 05.06.2012 р. (далі за текстом кредитний договір), відповідно до якого банк надав позичальнику (ФОП ОСОБА_1, відповідач) у тимчасове платне користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання, грошові кошти в межах невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 500000 грн. з кінцевим терміном повернення заборгованості до 04.06.2015 р.

Плата за користування кредитом у вигляді процентів становить 24,99 % річних у разі, якщо позичальником виконуються усі умови кредитного договору, а у разі невиконання його умов процента ставка встановлюється у розмірі 30 % річних.

Відповідно до розділу 3 кредитного договору нарахування та сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюється за фактичну кількість днів користування коштами, починаючи з дати видачі до дати повернення кредиту.

Умовами пунктів 9.1 та 9.2 кредитного договору встановлено, що у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню з розрахунку 3 % від простроченої суми за кожен день прострочення.

В порушення умов кредитного договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 26.05.2015 р. у нього існує кредитний борг в сумі 213843 грн. 86 коп., у тому числі борг по процентах в сумі 28325 грн. 81 коп., нарахованих за підвищеною процентною ставкою, що становить 30 %; 29583 грн. 30 коп. штрафу, нарахованого за порушення пунктів 5.1-5.12 кредитного договору щодо ненадання документів, що мають значення для оцінки фінансового стану позичальника та ненадання щоквартальної довідки про обороти в інших банках; 155508 грн. 70 коп. пені за несвоєчасне повернення процентів та 426 грн. 05 коп. річних за ставкою 3 % від суми прострочених підвищених процентів.

Відповідач позов не визнає, в наданому відзиві та наданих усних поясненнях зазначив про прийняття ним рішення щодо дострокового погашення кредиту і попередження про це позикодавця; дострокове погашення залишку в розмірі 166640 грн. та нарахованих безпосередньо банком процентів за користування кредитом на дату його погашення в сумі 1796 грн. 96 коп.

У зв'язку з повним погашенням кредиту та процентів, у нього були відсутні будь-які зобов'язання перед банком, які б передбачали можливість нарахування штрафних санкцій.

Зазначив що на його звернення до банку щодо надання довідки про відсутність кредитного боргу, Новокаховським відділенням було надано розрахунок поточного кредитного боргу станом на 16.06.2014 р. з прогнозом штрафних санкцій за договором кредиту та іпотеки.

В подальшому ним була отримана банківська довідка за вих. № 05-2216227 від 18.06.2014 р. згідно з якою банком станом на 17.06.2014 р. донараховано проценти по кредиту за порушення умов п. 5.12.1 договору кредиту (за непереведення оборотів до банку) в розмірі 28325 грн. 81 коп., пені за несвоєчасне повернення процентів в розмірі 28 грн. 02 коп., штрафу в розмірі 14583 грн. 30 коп. за невиконання умов п. 5.8, п.п. 5.12.1 -5.12.2 кредитного договору та 15000 грн. штрафу згідно п. 5.7 іпотечного договору за невиконання умов п. 5.2 цього договору.

Зважаючи на донараховані підвищені проценти та штрафні санкції, банк відмовив відповідачу у знятті обтяження з предмету іпотеки.

З посиланням на положення ст.ст. 1050, 1054, ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідач звертає увагу на те, що за своєю правовою природою проценти є платою (винагородою) за користування грошовими коштами, а стягнення річних згідно із ст. 625 ЦК України - заходом цивільно-правової відповідальності.

Відтак, сума донарахованих за підвищеною ставкою процентів по суті є цивільно-правовою відповідальністю за порушення умов договору, для стягнення якої встановлена спеціальна позовна давність.

Звертає увагу на те, що таке донарахування процентів за підвищеною ставкою за порушення умов договору, позивач здійснив після дострокового погашення кредиту та за увесь період користування кредитними коштами.

За викладених обставин вимоги позивача щодо стягнення 28325 грн. 81 коп. за кваліфікацією процентів задоволенню не підлягають, оскільки за своєю правовою сутністю ця сума є фактичною неустойкою.

Звертає увагу на те, що по-перше, розрахунок пені здійснено з порушенням ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання", яка обмежує граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

По-друге, чинне законодавство не передбачає нарахування пені на прострочену неустойку.

Відповідач не визнає позов в частині стягнення штрафу у розмірі 14583 грн. 30 коп., встановленого п. 9.2 кредитного договору за ненадання відомостей та документів, передбачених п. 5.12.1 та п. 5.12.2 цього договору.

Так, п. 5.12.2 передбачає виконання зобов'язань по страхуванню життя, а не строку надання документів, а п. 5.12.1 встановлює обов'язок щоквартального надання довідок про обороти в інших банках.

На думку відповідача таке визначення строку є неконкретним у розумінні положень ст. 252 ЦК України, відповідно до якої строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

У зв'язку з відсутністю конкретно встановленого строку, відсутня можливість визначення строку порушення зобов'язання, отже й підстави для його нарахування також відсутні.

Відповідач також послався на рішення Новокаховського міського суду від 10.10.2014 р. по справі № 661/3184/14-ц, яким встановлено неправомірність нарахування зазначеного штрафу.

Відповідач не визнає також позовні вимоги в частині нарахованого згідно з п. 5.7 іпотечного договору штрафу за невиконання умов п. 5.2, який встановлює обов'язок страхування предмета іпотеки. Вважає, що банк мав право для нарахування цього штрафу по закінченню 10 - тиденного строку протягом якого необхідно було застрахувати об'єкт іпотеки, тобто з 15.06.2012 р. Натомість банк своєчасно своїм правом не скористався, а звернувся з позовом про стягнення зазначеного штрафу у липні 2015 р., тобто після спливу спеціальної позовної давності, яка застосовується для його стягнення відповідно до ст. 258 ЦК України.

Відповідачем подано заяву про застосування до заявлених вимог позовної давності, а також просить застосувати положення ч. 3 ст. 551 ЦК України до заявлених до стягнення підвищених процентів, які по суті є неустойкою.

Розгляд справи відбувався з перервою, яка оголошувалася до 13 вересня 2016 р.

На дату, призначену для розгляду справи, представник позивача звернувся з письмовим клопотанням про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника, який приймає участь у іншому судовому засіданні.

Зважаючи на те, що позивачем надано усі необхідні для вирішення спору документи, його правова позиція щодо поданого ним позову і заперечень відповідача викладена як в позові, апеляційній та касаційній скаргах, а також у судовому засіданні, яке відбулось 30.08.2016 р., суд відхиляє заявлене клопотання і завершує розгляд справи без участі представника позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

П'ятого червня 2012 р. між позивачем (кредитор, позикодавець) та відповідачем (позичальник) був укладений договір кредитної лінії № НКЛ-2-1-437, згідно з яким кредитор надав позичальнику у тимчасове платне користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового використання грошові кошти в межах невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 500000 грн., який зменшується щомісячно рівними частинами відповідно до встановленого графіку зменшення максимального ліміту заборгованості згідно Додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору, із сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 24,99 % річних з кінцевим терміном повернення до 04.06.2015 р. включно (т. 1, а.с. 6-11).

У пункті 1.1.1. кредитного договору сторони встановили, що у випадку невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених пунктами 5.11-5.12 цього договору, плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 30% річних, починаючи з дня невиконання зазначених зобов'язань, яка діє до повного їх виконання.

Пункти 5.11-5.12 кредитного договору встановлюють обов'язок позичальника протягом 10-ти календарних днів з дня укладення іпотечного договору укласти в акредитованій банком страховій компанії договір страхування іпотечного майна, зазначеного у п. 1.4 цього договору (п. 5.11), протягом 3-ох місяців з моменту надання кредиту перевести обороти пропорційно кредитній заборгованості ФОП ОСОБА_1 по поточним рахункам ПАТ "Дельта Банк". Для підтвердження виконання своїх зобов'язань позичальник повинен щоквартально надавати довідки про обороти в інших банках, в яких обслуговується позичальник (.5.12.1). Протягом 10-ти календарних днів з дня укладення цього договору укласти в акредитованій банком страховій компанії договір страхування життя п. ОСОБА_1 (п. 5.12.2).

Крім того, у пунктах 9.1 та 9.2 кредитного договору, його учасники передбачили, що за прострочення строків повернення кредитних коштів та/або сплати процентів, позичальник сплачує кредитору пеню із розрахунку 3% від простроченої суми за кожен день прострочки. За ненадання позичальником кредитору у встановлені цим договором строки будь-яких документів, обов'язковість надання яких передбачена цим договором, а також за неповідомлення позичальником кредитора про факти, зазначені в п.п. 5.1-5.12 цього договору, позичальник сплачує кредитору штраф в розмірі 3% від загальної суми отриманих кредитних коштів.

Згідно меморіального ордеру № 29691561 від 11.07.2012 р. банк надав позичальнику кредит в розмірі 486110 грн., що свідчить про виконання ним договірних зобов'язань за кредитним договором (т. 1, а.с. 12).

В процесі з'ясування обставин справи та дослідження доказів підтверджено факт дострокового погашення позичальником кредиту в розмірі 166640 грн. та нарахованих на дату погашення кредиту процентів в розмірі 1796 грн. 96 коп., яке відбулось 16.06.2014 р.

Зазначений факт підтверджено наданою в матеріали справи довідкою банку за вих. № 05-2216227 від 18.06.2014 р., наданою позичальнику на його заяву від 04.06.2014 р. щодо надання відомостей з огляду на проведення ним кінцевого розрахунку (а.с. 37, 67, т.1).

Після дострокового погашення кредиту та процентів за користування кредитом, в наданій довідці за вих. № 05-2216227 від 18.06.2014 р., банк повідомив позичальника про наявність у нього станом на 17.06.2014 р. заборгованості за договором кредитної лінії № НКЛ-2010437:

- по нарахованих на підставі п. 1.1.1. кредитного договору підвищених процентах за ставкою 30% річних, починаючи з 06.09.2012 р. по 15.06.2014 р. включно за порушення позичальником умов п. 5.12.1 цього договору в сумі 28325 грн. 81 коп.;

- пені за несвоєчасне повернення процентів за підвищеною ставкою в сумі 28 грн. 02 коп.;

- встановленого п. 9.2 кредитного договору штрафу за невиконання умов п. 5.8, п. 5.12.1 та п. 5.12.2 цього договору, розмір якого складає 14583 грн. 30 коп.;

- встановленого п. 5.7 іпотечного договору штрафу за невиконання умов п. 5.2 цього договору, розмір якого складає 15000 грн.

Відмова відповідача за викладених в описовій частині рішення обставин сплатити донараховані фінансові санкції стала підставою для звернення позикодавця за їх стягненням в судовому порядку, зі збільшенням розміру пені за несвоєчасну сплату підвищених відсотків у сумі 28325 грн. 81 коп. до 155508 грн. 70 коп., нарахованої за період з 24.11.2014 р. по 25.05.2015 р.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження та надавши їм правову оцінку, господарський суд відмовляє позивачу в задоволенні позову з урахуванням наступного.

1. Щодо вимог про стягнення 28325 грн. 81 коп. - боргу по процентах за підвищеною ставкою 30 %, нарахованих за період з 06.09.2012 р. по 15.06.2014 р.; 155508 грн. 70 коп. пені за прострочку оплати процентів за період з 24.11.2014 р. по 25.05.2015 р., господарський суд зазначає наступне.

Правовідносини, які виникли між сторонами за кредитним договором врегульовано гл. 71 Цивільного Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави.

Оскільки кредитний договір є відплатним, позичальник зобов'язаний сплатити за користування кредитом проценти, розмір яких встановлюється сторонами у договорі.

Таким чином, проценти є платою за користування кредитними коштами.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 Цього Кодексу.

Як вбачається з умов кредитного договору, зокрема його п. 1.1.1, у випадку невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених пунктами 5.11-5.12 цього договору, плата за користування кредитом встановлюється в розмірі 30% річних, починаючи з дня невиконання зазначених зобов'язань, яка діє до дня (включно) виконання цих умов.

Заявлена до стягнення сума, яку позивач кваліфікує як заборгованість по підвищених процентах в розмірі 28325 грн. 81 коп. (30%-24,99%=5,01%) за своєю правовою сутністю є не платою за користування кредитом (основне грошове зобов'язання), а неустойкою за порушення договірних зобов'язань за договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, ця неустойка нараховувалась від суми кредитного боргу, який існував станом на 15.06.2014., тобто за період з 06.09.2012 р. по 15.06.2014 р.

Відповідно до п/1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК).

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (ч. ст. 254 ЦК).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст. 610 ЦК).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п/3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження виконання ним вимог п.п. 5.11-5.12 кредитного договору протягом періоду нарахування неустойки.

Поряд з цим звернувся з письмовою заявою про застосування до заявленої суми неустойки, що складає 28325 грн. 81 коп. позовної давності.

Відповідно до наявного в матеріалах справи конверту зі штампом відділення поштового зв'язку та згідно з описом вкладення на ім'я господарського суду Херсонської області, позовна заява надіслана до господарського суду 07.07.2015 р. (т.1, а.с. 30,31) При цьому, неустойка нарахована за період з 06.09.2012 р. по 15.06.2014 р.

Отже, встановлений законом строк спеціальної позовної давності для цієї вимоги сплинув 16.06.2015 р., тоді як позивач з позовом про її стягнення звернувся 07.07.2015 р., тобто за межами спеціальної позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Щодо нарахованих за прострочку оплати неустойки пені в розмірі 155508 грн. 70 коп. (період нарахування з 24.11.2014 р. по 25.05.2015 р.) та річних за цей же період прострочки в сумі 426 грн. 05 коп. за несвоєчасну сплату підвищених процентів, то в цій частині позову відмовляється за безпідставністю вимог.

Неустойка є способом забезпечення виконання зобов'язань і формою цивільно-правової відповідальності.

Чинним законодавством не передбачено можливість нарахування пені та річних за прострочку оплати неустойки, оскільки вона не є грошовим зобов'язанням у розумінні положень ч. 3 ст. 549 та ч. 2 ст. 625 ЦК України.

2. Щодо 14583 грн. 30 коп. штрафу нарахованого згідно п. 9.2 кредитного договору за невиконання п.п. 5.11; 5.12.1 та 5.12.2 цього договору.

Штраф у розмірі 3% від загальної суми отриманих кредитних коштів підлягає сплаті у випадку ненадання позичальником відомостей та документів, що мають значення для оцінки фінансового стану позичальника та щоквартальних довідок про обороти в інших банках.

Згідно наданої банком довідки за вих. № 05-2216227 від 18.06.2014 р. зазначений штраф був нарахований станом на 17.06.2014 р. (а.с. 37), тобто на дату дострокового повного погашення кредиту та процентів (16.06.2014р.).

Той факт, що в доданому до позовної заяви розрахунку позивач самостійно без правових підстав змінив дату періоду його нарахування 26.05.2015 р. не змінює встановленого умовами договору порядку його нарахування та обчислення строків.

Для його стягнення також сплинула спеціальна позовна давність (18.06.2015 р.), про застосування якої заявлено відповідачем, у зв'язку з чим в задоволенні позову про стягнення штрафу в сумі 14583 грн. 30 коп. відмовляється.

3. Щодо штрафу в сумі 15000 грн. нарахованого згідно п. 5.7 іпотечного договору за невиконання п. 5.2 цього договору.

Сплата цього штрафу передбачена у випадку порушення іпотекодавцем, яким є фізична особа ОСОБА_1 обов'язку протягом 10-ти календарних днів з дати укладення іпотечного договору (05.06.2012 р.) зареєструвати предмет іпотеки.

По-перше, зобов'язання по сплаті цього штрафу брала на себе фізична особа, у той час, коли позов по даній господарський справі поданий до суб'єкта підприємницької діяльності.

По-друге, щодо стягнення цього штрафу, з урахуванням аналогічних з вищенаведеним штрафом (14583 грн. 30 коп.) підстав, сплинув строк позовної давності, про застосування якого заявлено позивачем, у зв'язку з чим в задоволенні позову в частині стягнення 15000 грн. штрафу також відмовляється.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 19.09.2016 р.

Суддя Н.О. Задорожна