Рішення № 61385672, 12.09.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 вересня 2016 року Справа № 913/891/16

Провадження №19/913/891/16

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с.Чубинське Бориспільського району Київської області

до Луганського обласного будинку дитини № 2, м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 4529 грн 86 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання - помічник судді Воронько В.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - Мова В.І., представник за довіреністю № 25/08-16 від 25.08.2016.

С У Т Ь С П О Р У:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Луганського обласного будинку дитини № 2 про стягнення заборгованості у розмірі 1440 грн 00 коп., інфляційних нарахувань у розмірі 1299 грн 80 коп., 3% річних у розмірі 128 грн 30 коп., пені у розмірі 1560 грн 96 коп., штрафу у розмірі 100 грн 80 коп. за договором про надання послуг № 76 від 07.08.2013.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 12.08.2016 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 30.08.2016.

Відповідач 30.08.2016 надав заперечення на позовну заяву, де просить зважаючи на існування форс-мажорних обставин, внаслідок яких ним були порушені зобов'язання, на пропуск позивачем позовної давності щодо позовних вимог, відмовити у задоволенні вимог про стягнення суми інфляційних нарахувань, 3% річних, штрафних санкцій та пені.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 30.08.2016 розгляд справи відкладено на 12.09.2016.

Позивач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 12.09.2016 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд -

В С Т А Н О В И В:

07.08.2013 між Луганським обласним будинком дитини № 2 (замовник, відповідач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець, позивач) був укладений договір про надання послуг № 76, предметом якого є інформаційно-консультативні послуги з настроювання та ведення обліку в ПЗ « 1С: Підприємство» (п.1 договору).

Відповідно до п.4 договору, по факту надання послуги оформлюється документ «Акт приймання наданих послуг», який є невід'ємною частиною договору, складається у двох примірниках та вступає в силу з моменту підписання його двома сторонами.

Згідно розділу 4 «Зобов'язання та права сторін» виконавець зобов'язаний надати замовнику послуги, визначені в калькуляції; оформити та надати замовнику документи «Акт приймання наданих послуг», а замовник в свою чергу зобов'язаний прийняти у виконавця послуги, визначені в калькуляції; протягом 3-х банківських днів з моменту отримання від виконавця актів наданих послуг перевірити, підписати або відхилити надані документи; здійснювати оплату згідно калькуляції та п.6 договору.

Як передбачено в розділі 5 «Ціна договору та порядок розрахунків» ціна договору складає 1440,00 грн та складається з вартості наданих виконавцем послуг, передбачених в калькуляції. Оплата здійснюється в безготівковій формі не пізніше 5-ти банківських днів з моменту підписання актів виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

У розділі 8 «Відповідальність сторін» сторони передбачили, що за невиконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно ст.231 Господарського кодексу України. У випадках, не передбачених договором, майнова відповідальність визначається у відповідності з діючим законодавством України.

На виконання вказаних умов договору позивачем були надані відповідачеві послуги, передбачені калькуляцією № 1 від 07.08.2013 (додаток № 1 до договору), що підтверджується актом надання послуг № 76 від 09.08.2013, підписаним та засвідченим печатками обох сторін (а.с.12).

Відповідач, в свою чергу, не оплатив отримані послуги, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у сумі 1440 грн 00 коп., на яку позивачем нараховані інфляційні втрати, 3% річних, пеня та штраф.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою, укладений між сторонами по справі договір №76 від 07.08.2013 є договором на надання послуг, до якого застосовуються положення глави 63 Цивільного кодексу України, глав 19-22 Господарського кодексу України.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач на адресу відповідача направив претензію №1 від 10.06.2015 (а.с.16-17) про погашення заборгованості за поставлені товари та надані послуги, на що останній надав відповідь (лист № 246 від 08.07.2015 - а.с.18), в якій повідомив, що сплатити суму заборгованості не може, оскільки фактично в бухгалтерській та фінансовій звітності кредиторська заборгованість на 01.01.2015 не обліковувалась в зв'язку з несвоєчасним та не в повному обсязі наданням документації.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Факт надання інформаційно-консультативних послуг з настроювання та ведення обліку в ПЗ « 1С:Підприємство» за договором №76 від 07.08.2013 про надання послуг підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом надання послуг № 76 від 09.08.2013 на суму 1440,00 грн (а.с.12) та не оспорюється відповідачем.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором №76 від 07.08.2013 про надання послуг у сумі 1440 грн 00 коп.

Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 17.08.2013 по 05.08.2016 в сумі 128 грн 30 коп. та інфляційних втрат за період з вересня 2013 року по травень 2016 року в сумі 1299 грн 80 коп. суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Судом було перевірено розрахунок 3% річних, наданий позивачем (а.с.8) та встановлено, що ним невірно визначена кількість днів прострочення. Водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок 3% річних, зроблений за допомогою програми "Законодавство":

Документ на підставі якого здійснюється оплатаСтрок оплатиСума заборгованості, в грн.Період нарахування Кількість днів простроченняРозмір відсотків, %Сума відсотків, грнАкт № 76 від 09.08.2013по 16.08.20131440,0017.08.2013-05.08.201610853128,35 Разом:128,35

Таким чином, враховуючи принцип диспозитивності судового процесу, розмір заявлених позивачем до стягнення 3% річних, стягненню з відповідача підлягають 3% річних за період з 17.08.2013 по 05.08.2016 в сумі 128 грн 30 коп.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (а.с.8), господарський суд прийшов до висновку про те, що він є арифметично вірним. Тобто заявлений позивачем розмір інфляційних втрат за період з вересня 2013 року по травень 2016 року в сумі 1299 грн 80 коп. підлягає стягненню з відповідача.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 17.08.2013 по 05.08.2016 в сумі 1560 грн 96 коп. та 7% штрафу в сумі 100 грн 80 коп. суд зазначає наступне.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до розділу 8 «Відповідальність сторін» за невиконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно ст.231 Господарського кодексу України (п.1); за порушення строків виконання зобов'язань стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товару (робіт та послуг), за якими прострочено виконання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% зазначеної вартості (п.3); у випадках, не передбачених договором, майнова відповідальність визначається у відповідності з діючим законодавством України (п.6).

В ст.231 Господарського кодексу України зазначено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.

В постанові пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з метою однакового і правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, надані роз'яснення: господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абз.3 ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій (п.п.2.2 п.2 постанови).

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені за період з 17.08.2013 по 05.08.2016 в сумі 1560 грн 96 коп. та 7% штрафу в сумі 100 грн 80 коп., оскільки вони застосовані за допущене прострочення виконання грошового зобов'язання.

Твердження відповідача стосовно: спливу позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (пені та штрафу); права господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню (ст.83 ГК України), судом не розглядаються, оскільки вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу є безпідставними.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луганського обласного будинку дитини №2 задовольнити частково.

2. Стягнути з Луганського обласного будинку дитини №2, вул.Лисичанська, б.1-Б, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, ідентифікаційний код 25991799 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, заборгованість у сумі 1440 грн 00 коп., інфляційні втрати в сумі 1299 грн 80 коп., 3% річних у сумі 128 грн 30 коп., судовий збір у сумі 872 грн 49 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.09.2016.

Суддя Т.В. Косенко