Ухвала суду № 61379963, 13.09.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9386/16-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2016 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В. розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Чопської міської ради про визнання права власності, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Чопської міської ради про визнання права власності.

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху оскільки подана з порушенням вимог ст. 119 ЦПК України. Відповідно доч. 5ст. 119 ЦПК Українидо позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Крім того, слід звернути увагу позивачів що у прохальній частині заяви такі просять визнати за ними право власності в різних частках за кожним, тобто предявляють до суду позовну заяву майнового характеру.

Однак, в порушення вищевказаних вимог щодо форми та змісту позовної заяви, подавши до суду позовну заяву, позивачем не зазначено доказів, що підтверджують ціну позову.

Механізм проведення оцінкинерухомого та рухомого майна для цілей обчислення державного мита та інших обовязкових платежів визначений постановою Кабінету Міністрів України «Про проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обовязкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» від 21 серпня 2014 року № 358 .

У відповідності до п.п. 1 п. 1 вказаної вище постанови оціночною вартістю для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обовязкових платежів, які справляються відповідно до законодавства є ринкова вартість, розрахована відповідно до національних стандартів та інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна і майнових прав.

Відповідно доЗакону України «Про судовий збір»судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно абзацу 2 статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» з 1 січня 2016 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1378 гривень. Відповідно до пункт1.1.2 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, сплачується судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Реквізитами для сплати судового збору за подачу позовної заяви є отримувач коштів ГУДКСУ у м. Ужгород, МФО 812016, код ЄДРПОУ 38015610, банк отримувача ГУДКСУ в Закарпатській області, р/р №31216206700002, код бюджетної класифікації 22030001, призначення платежу: судовий збір, код ЄДРПОУ 26529130 (суду, де розглядається справа).

Відповідно доп.6ст.6 Закону України «Про судовий збір»,у разіякщо позовподаєтьсяодночаснокількома позивачамидо одного або кількох відповідачів, судовий збіробчислюєтьсяз урахуваннямзагальної суми позовуі сплачуєтьсякожним позивачем пропорційно долі поданих кожнимз нихвимогокремимплатіжним документом.

Враховуючи вищенаведені норми закону, позивачами судовий збір належним чином не сплачено, оскільки повинно сплачувати пропорційно долі вимог з урахуванням дійсної вартості майна на час розгляду спору.

Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, оскільки в позовній заяві не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача про визнання права власності по ? частці кожному на квартиру, що належить їм на підставі втраченого свідоцтва про право власності, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких звертається до суду та обґрунтовує свої вимоги відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, в позовній заяві не викладені обставини, в чому саме полягає порушення прав позивача відповідачем і всупереч яким нормативним актам та з якими правовими наслідками, а також за яких обставин як правових підстав саме відповідач має відповідати у такий спосіб захисту прав позивача.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. У частині другійстатті 16 ЦК Українизазначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

У разі порушення цивільного права у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від видупорушення, тобто особа має право обирати той спосіб захисту, який відповідає характеру порушення її права чи інтересу.

В порушення вимог п. п.5,6 ч.2 ст. 119 ЦПК України в позовній заяві не викладено обставини , якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Зі змісту позовної заяви, позивач просить визнати право власності по ? частці кожному на квартиру, що належить їм на підставі втраченого свідоцтва про право власності.

Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права й позов про визнання права власностіу разі втрати документа, що засвідчує право власності особи на річ, подається за відсутності можливості одержатиу відповідних органахдублікат правовстановлюючого документа.

При цьому, позовна заява не містить викладу обставин, що право власності позивачів на спадкове майно кимось оспорюється або не визнається, а також, що в позивачів відсутні оригінали правовстановлюючих документів та вони не мають можливості одержати їх дублікати. Позивачі також не зазначають заходів, які ними вживалися з метою одержання дублікатів втрачених документів із посиланням на відповідні відомості (заяви про видачу дублікатів, публікації у ЗМІ щодо втрати документів, вказують про розміщення в газеті публікації, разом з тим такої не додають, запити до державних органів тощо).

Таким чином, в поданій позовній заяві не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує своє право вимоги до відповідача, а тому не визначено характер позову та не окреслено його предмет, який би характеризував те, на що спрямований позов, тобто, які саме права позивача порушені, ким саме та якими діями, як вони взаємоповязані, якими правовими нормами вони регулюються та чим передбачений такий шлях поновлення і яких саме порушених прав позивача, враховуючи, що ст. 16 ЦК України визначений перелік способів захисту порушених прав та інтересів осіб, а право на звернення до суду відповідно до ст. 4 ЦПК України притаманне лише особі, яка звертається за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, а за вказаних обставин для судового розгляду позивачем не визначено ні суть позовних вимог, ні їх правові підстави, що позбавляє можливості зясувати предмет спору та межі доказування.

Дослідивши матеріали справи приходжу до переконання, що без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з подачею її до суду з врахуванням вимог ст. 119 ЦПК України в новій редакції.

Згідно ст. 121 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву (заяву, скаргу) подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача (заявника, скаржника) і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо позивач (заявник, скаржник) відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 ЦПК України, позовна заява (заява, скарга) вважається поданою в день її первісного подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене вважаю, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.

Керуючись ст. 121 ЦПК України, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Чопської міської ради про визнання права власності - залишити без руху.

Повідомити заявника про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви до 26 вересня 2016 року, але не більше трьох днів з дня отримання копії ухвали. Розяснити, що інакше заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_5