Ухвала суду № 61379488, 14.09.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/749/2016(м)

266/1903/16-ц

Головуючий у 1 інстанції Курбанова Н.М.

Категорія 53 Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

14 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів Баркова В.М., Песоцької Л.І.,

секретар Брежнєв Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 серпня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт» про визнання незаконними та скасування наказів, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА :

17.05.2016 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» (надалі ДП «ММТП») про визнання незаконними та скасування наказів, стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначав, що працює в ДП «ММТП» на посаді заступника начальника з питань внутрішньої безпеки. Наказом № 190 від 10.05.2016р. по підприємству відносно нього було призначено проведення службового розслідування з метою перевірки фактів, викладених у заяві засновника ТОВ «Балабан» ОСОБА_3 Згідно цього наказу було створено та затверджено комісію з проведення службового розслідування. Вважає, що зазначений наказ складено в порушення Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року за № 950, яким визначено перелік підстав для проведення службового розслідування, які є виключними. Наказом від 10 травня 2016р. за № 191 «Про відсторонення від виконання повноважень за посадою посадових осіб СМБ» за поданням голови комісії було прийнято рішення про його відсторонення з 10.05.2016р. від виконання службових повноважень за посадою на строк проведення службового розслідування. Вважає, що оскільки він не є державним службовцем, то відсторонення від посади в розумінні вимог Закону України «Про державну службу», або усунення в розумінні Закону України «Про запобігання корупції», є такими, що суперечать закону. Правовідносини, які склались між ним та відповідачем є трудовими, а підстави, передбачені приписами КЗпП України відносно його відсторонення, а саме ст. 46 КзпП України - відсутні. Порушення його законних трудових прав призвело до його моральних страждань. Позивач просив визнати незаконними та скасувати наказ № 190 від 10.05.2016р. «Про проведення службового розслідування», наказ № 191 від 10.05.2016р. «Про відсторонення від виконання повноважень за посадою посадових осіб СМБ», негайно допустити його до виконання обов'язків - заступника начальника з питань внутрішньої безпеки, відшкодувати на його користь моральну шкоду 10 000 грн.

Ухвалою Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 серпня 2016 року провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» про визнання незаконними, скасування наказів та стягнення моральної шкоди закрито, роз'яснено позивачу його право на звернення до Донецького окружного адміністративного суду з відповідним адміністративним позовом.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування судом усіх обставин по справі, просив ухвалу суду від 17 серпня 2016 року скасувати та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зокрема в скарзі зазначав, що правовий статус сторін по справі був визначений невірно, оскільки його як позивача неможливо прирівнювати до посадової особи державного органу чи його апарату. Наголошував, що його було прийнято на роботу відповідно до вимог КЗпП України за наказом, ознайомлено з посадовою інструкцією в якій відсутні обов'язки, що покладаються на державних службовців або осіб, прирівняних до них. Вважає також, що відповідач не є юридичною особою публічного права, оскільки не здійснює господарсько-правові повноваження і функції державного органу чи органу місцевого самоврядування. Враховуючи наведене, вважає, що його звернення із позовом про захист трудового права в порядку цивільного судочинства є правомірним.

В судове засідання ОСОБА_2 не явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача - адвоката Юдіна А.Ю., який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення представника відповідача ДП «Маріупольський морський торгівельний порт» Стрікової Т.М., яка просила відхилити апеляційну скаргу і залишити ухвалу суду без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Зі справи вбачається, що ОСОБА_2 прийнятий на роботу з 20.07.2015 року на посаду інженера Служби морської безпеки порту відділу розслідування (а.с.9). Згідно з наказом (розпорядження) про переведення від 25.08.2015 року №1645/к керівника ДП «Маріупольський морський торговельний порт», з 25.08.2015 року ОСОБА_2 переведено на постійну посаду заступника начальника Служби з питань внутрішньої безпеки (а.с.140).

Наказом директора ДП «Маріупольський морський торговельний порт» від 10.05.2016 №190 створено та затверджено комісію для проведенням службового розслідування у строк з 10.05.2016 по 10.06.2016 року з метою проведення перевірки фактів, викладених у заяві ТОВ «Балабан» ОСОБА_3 щодо можливих перешкод діяльності Товариства, як учасника процедур державних закупівель з боку посадових осіб Служби морської безпеки порту, керуючись Законом України «Про запобігання корупції», Порядком проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою КМУ України від 13 червня 2000 року № 950 (а.с.50).

Наказом директора ДП «Маріупольський морський торговельний порт» від 10.05.2016 №191 відсторонено з 10.05.2016 від виконання службових повноважень за посадою на строк проведення службового розслідування в.о. заступника директора з безпеки (начальника СМБ) Полковнікова Г.В., заст.начальника з питань внутрішньої безпеки ОСОБА_2 (а.с.10) та згідно з наказом директора ДП «Маріупольський морський торговельний порт» від 11.05.2016 №196 встановлено режим роботи ОСОБА_2 (а.с.11).

Звертаючись з позовом до суду, ОСОБА_2 посилався на порушення відповідачем його трудового права, у зв'язку з чим просив визнати незаконними та скасувати накази підприємства про проведення щодо нього службового розслідування та відсторонення від роботи, відшкодувати пов'язану із порушенням його трудових прав моральну шкоду.

Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що спір, який виник між ОСОБА_2, як посадовою особою, яка прирівняна до осіб, уповноважених на виконання функцій держави, та державним унітарним підприємством - державним підприємством «Маріупольській морський торгівельний порт», як юридичною особою публічного права, яка здійснює владні управлінські функції на підставі делегованих повноважень, стосовно законності наказів № 195 «Про проведення службового розслідування» та № 196 «Про відсторонення від виконання повноважень за посадою посадових осіб», є публічно-правовим, тому підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів вважає, що суд помилково закрив провадження по справі.

Пунктом 33 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справи у суді першої інстанції» зазначено, що суд зупиняє або закриває провадження у справі чи залишає заяву без розгляду з підстав, передбачених відповідно статтями 201,202,205,207 ЦПК, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Частиною 1 статті 205 ЦПК України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Судом першої інстанції встановлено, що державне підприємство «Маріупольській морський торговельний порт», є державним унітарним підприємством, яке було утворено на підставі розпорядчого акту органу державної влади - наказу Фонду державного майна України № 81 від 13.11.1991 року (а.с.111), належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України, тому є юридичною особою публічного права, яка виконує владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Законом України «Про запобігання корупції» визначено, що суб'єктами, на яких поширюється дія Закону, є особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме посадові особи юридичних осіб публічного права. Наказом підприємства службове розслідування щодо позивача проводилося на підставі Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року за № 950. Тому, на думку суду, спір між ОСОБА_2, як посадовою особою, яка прирівняна до осіб, уповноважених на виконання функцій держави, та державним підприємством, є публічно-правовим, таким, що підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Однак такий висновок є помилковим, оскільки відповідно до п.2 ПП ВСУ від 06.11.92 за № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», судам слід мати на увазі, що відповідно до статей 3 і 221 КЗпП України в порядку, передбаченому главою XV цього Кодексу, підлягають розглядові індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності, в тому числі членів кооперативів, їх об'єднань, членів колективних сільськогосподарських підприємств, членів інших громадських організацій, які перебували з ними в трудових відносинах, членів селянських (фермерських) господарств, осіб, які працюють за

трудовим договором із фізичними особами.

Юридичними особами публічного права виступають державні установи, що мають статус юридичної особи і здійснюють господарсько-правові повноваження і функції державного органу чи органу місцевого самоврядування.

Зазначеними функціями відповідач не наділений та будь-яких владних управлінських функцій, як юридична особа публічного права, не виконує, і судом першої інстанції таких ознак підприємства-відповідача не встановлено, оскільки державна форма власності підприємства не свідчить щодо належності даної юридичної особи до публічного права.

Згідно з матеріалами справи ОСОБА_2 прийнятий на роботу з 20.07.2015 року на посаду інженера Служби морської безпеки порту відділу розслідування на підставі КЗпП України, і він не є державним службовцем, за ним не закріплено жодних організаційно-розпорядчих функцій. Тому на підставі норм КЗпП України він правомірно оскаржує прийняті щодо нього підприємством накази в межах ЦПК України. Заперечення представника відповідача про те, що у зв'язку із тим, що позивач займав посаду заступника керівника структурного підрозділу державного підприємства, і тому спір між сторонами повинен розглядатися в порядку КАС України, суперечать змісту позовних вимог і обставинам справи, а через те не можуть бути прийняті до уваги.

При вирішенні питання про закриття провадження по справі суд першої інстанції ці обставини не врахував.

Відповідно до положень статті 311 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З урахуванням наведеного постановлена у справі ухвала не може залишатись в силі та з підстав, передбачених ст.311 ЦПК України, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для подальшого розгляду відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 311, 314 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 17 серпня 2016 року скасувати.

Направити цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Маріупольський морський торгівельний порт» про визнання незаконними та скасування наказів, стягнення моральної шкоди до Приморського районного суду міста Маріуполя для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді

Є.Є. Мальцева

В.М. Барков

Л.І. Песоцька