Ухвала суду № 61376097, 15.09.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного

суду Рівненської області в складі:

головуючої судді - Шеремет А.М.,

суддів: Григоренко М.П., Максимчук З.М.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Березнівського районного суду Рівненської області від 06 липня 2016 року у справі за заявою ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Березнівського районного управління юстиції про зняття арешту з майна,-

в с т а н о в и л а :

05 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою до Відділу державної виконавчої служби Березнівського районного управління юстиції в Рівненській області про зняття арешту з майна.

Ухвалою Березнівського районного суду Рівненської області від 06 липня 2016 року відмовлено у відкритті провадження.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій доводить про незаконність та необґрунтованість вказаної ухвали через порушення судом норм процесуального права.

Вказує, що суд першої інстанції, через неповне з'ясування обставин справи, не врахував, що порядок накладення арешту порушений не був, відтак заявник фактично позбавлений права самостійно зняти арешт з належного йому майна, оскільки, відповідно до ч5. ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження» вказано, що у всіх інших випадках незавершенного виконавчого провадження арешт з майна може бути знятий за рішеням суду.

Просить ухвалу Березнівського районного суду Рівненської області від 06 липня 2016 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом встановлено, що в рамках відкритого виконавчого провадження було винесено постанову від 16 грудня 2015 року ВП49515895 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданий державним виконавцем відділу ДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві при примусовому виконанні виконавчого листа-дубліката №2-1005-1/09 вид. 06 листопада 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закону) у разі наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернено на майно боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Фактично перед судом ставиться питання про зняття арешту з майна, який був накладений державним виконавцем в порядку забезпечення виконання судового рішення, постановленого Солом'янським районним судом м. Києва.

Цивільно процесуальним кодексом України окремо не передбачено порядок зняття арешту з майна, накладеного не судовим рішенням, а постановою державного виконавця в ході виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону особа, яка вважає, що майно належить їй, а не боржникові, може звернутися з позовом про зняття арешту з вказаного майна.

Положення ч.5 ст.60 вказаного Закону стосовно зняття арешту з майна у випадках незавершеного виконавчого провадження за рішенням суду стосується саме рішення суду, зокрема, за позовом про зняття з майна арешту, а не ухвали, постановленої за заявою боржника.

Заява про зняття арешту з майна подається до відділу ДВС, який відкривав виконавче провадження, та накладав арешт на майно. В разі відмови в задоволенні заяви про зняття арешту, такі дії можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом 7 ЦПК України, тобто шляхом подачі скарги на дії, бездіяльність чи на рішення державного виконавця.

Так, відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції зазначених вимог закону не врахував та прийшов до передчасного висновку про те, що заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

З огляду на вище наведене, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 307, 311, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Березнівського районного суду Рівненської області від 06 липня 2016 року скасувати, питання передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий А.М. Шеремет

Судді : З.М. Максимчук

М.П. Григоренко