Рішення № 61369309, 14.09.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 154/1076/16-ц Провадження № 22-ц/773/1069/16 Головуючий у 1 інстанції: Пікула В.В. Категорія: 19 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2016 року місто ОСОБА_1

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Здрилюк О.І. ,

суддів - Карпук А.К., Бовчалюк З.А.,

секретар Шугалова О.М.,

з участю позивача ОСОБА_2,

пр-ка позивача ОСОБА_3,

пр-ка відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про розірвання договорів довічного утримання та дарування за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 27 травня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд із даним позовом, який мотивує тим, що між ним та відповідачем ОСОБА_5, яка являється його дочкою 30 січня 2015 року було укладено нотаріально посвідчений договір довічного утримання, згідно якого він передав у власність дочці належну йому квартиру № 2 у будинку № 8 на вул.Коперніка в м.Володимир-Волинську Волинської області, а остання зобовязалася надати йому довічне матеріальне забезпечення.

У цей же день між ними було укладено і договір дарування земельної ділянки, розташованої за цією ж адресою і призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

На момент укладення договорів у спірній квартирі він проживав разом зі своєю дружиною ОСОБА_1, з якою у травні 2015 року шлюб розірвано і після цього дружиною разом з дочкою йому чиняться перешкоди у користуванні житлом.

Пунктом 6 договору довічного утримання відповідач взяла на себе зобовязання забезпечення його житлом шляхом збереження права безоплатного пожиттєвого проживання у квартирі, прання постільної білизни один раз у місяць та придбання за його кошти потрібних продуктів і ліків, які не виконує.

Відповідач не звертає уваги на його потреби та стан здоровя, відмовляється купувати за його кошти продукти і ліки та надавати допомогу у пранні постільної білизни.

Розірвати договори довічного утримання та дарування земельної ділянки у добровільному порядку відповідач відмовляється, а тому він просить розірвати їх у судовому порядку.

Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 27 травня 2016 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати це рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Вважає, що допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

У судовому засіданні позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали із наведених у ній підстав та просять її задовольнити.

Відповідач у письмовому запереченні та її представник у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечили і просять її відхилити.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду до скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позову з таких підстав.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для розірвання договору довічного утримання відсутні, оскільки позивач не довів невиконання відповідачем своїх зобовязань за цим договором, а вимоги про розірвання договору дарування земельною ділянкою не підлягають до задоволення за їх безпідставністю.

Проте, до таких висновків суд дійшов помилково, неправильно застосувавши норми матеріального права.

Згідно зі ст.744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням (або) доглядом довічно.

Судом установлено, що 30 січня 2015 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 було укладено нотаріально посвідчений договір довічного утримання, за умовами якого позивачем передано відповідачу у власність квартиру № 2 у будинку № 8 на вул.Коперніка в м.Володимир-Волинську Волинської області, а остання зобовязалася надати позивачу довічне матеріальне забезпечення (п.1) у вигляді забезпечення його житлом шляхом збереження права безоплатного пожиттєвого проживання у відчужуваній квартирі; прання постільної білизни один раз у місяць на вимогу позивача та придбання за його кошти потрібних продуктів і ліків (п.6). Сторони визначили вартість зазначених видів матеріального забезпечення у розмірі 1000 грн. (п.7) (а.с.5).

У цей же день між сторонами було укладено і договір дарування земельної ділянки, розташованої за цією ж адресою і призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.7).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.

Частиною 1 ст.10 ЦПК України закріплений принцип змагальності сторін у цивільному судочинстві. Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст.57, 60 ЦПК України.

Відповідно до ст.60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів невиконання відповідачем своїх обовязків за договором довічного утримання.

Разом з тим, згідно ст.614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх належних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність свої вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Отже, з урахуванням підстав позову та наведеної вище презумпції вини боржника за договором, саме відповідачка зобовязана довести належне виконання умов договору довічного утримання.

Згідно ст.750 ЦК України набувач може бути зобовязаний забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання (догляду). У цьому разі в договорі має бути конкретно визначена та частина помешкання, в якій відчужувач має право проживати.

У спірному договорі довічного утримання не визначено будь-якої частини квартири, у якій позивач має право проживати, а зазначене його право пожиттєвого проживання та користування усією квартирою, тобто усіма її приміщеннями.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач вселила у спірну квартиру свою бабусю, не погодивши цього з позивачем, який заперечує проти такого вселення.

Зазначена обставина стверджує про неналежне виконання відповідачем свого зобовязання щодо забезпечення проживання позивача у квартирі з тими ж умовами, які були на час укладення договору довічного утримання.

Також відповідач, всупереч вимог ст.614 ЦК України, не довела належного виконання своїх обовязків щодо щомісячного прання постільної білизни та придбання потрібних продуктів і ліків позивачу.

Цим самим не спростувала потреби на виконання таких обовязків іншою особою свідком ОСОБА_6, а також необхідності сплачувати позивачем особисто коштів за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до вимог ч.1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобовязується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Оскільки позивач за договором довічного утримання передав у власність відповідачу належну йому квартиру, то у цей же день відповідно між сторонами укладено і договір дарування земельної ділянки, на якій розташований будинок, квартира у якому передана відповідачу.

Право власності на обидва обєкти нерухомого майна у цей же день зареєстровані за відповідачем (а.с.11, 12).

Колегія суддів приходить до висновку, що оскільки відповідач неналежно виконувала свої обовязки за договором довічного утримання, то відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.755 ЦК України цей договір підлягає розірванню.

Відповідно і підлягає розірванню договір дарування земельної ділянки, як похідний у даному випадку від договору довічного утримання, оскільки відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане (ч.1 ст.756 ЦК України) і до нього переходить право власності на земельну ділянку, на якій розміщено спірну квартиру у будинку (ч.1 ст.377 ЦК України).

Оскільки висновки суду першої інстанції зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, то згідно зі статтею 309 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

У звязку із задоволенням позову та апеляційної скарги, сплачений позивачем судовий збір за подання позову і апеляційної скарги підлягає відшкодуванню відповідачем на його користь.

Недоплачений позивачем за подання позову судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 27 травня 2016 року та додаткове рішення від 22 червня 2016 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити.

Розірвати договір довічного утримання, укладений 30 січня 2015 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Володимир-Волинського міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_7 та зареєстрований у реєстрі за № 164.

Розірвати укладений 30 січня 2015 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 договір дарування земельної ділянки площею 525 кв.м (0,0525 га), розташованої за адресою: Волинська обл., м.Володимир-Волинський, вул.Коперніка,8/2, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий № 0710200000:01:001:3641, посвідчений приватним нотаріусом Володимир-Волинського міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_7 та зареєстрований у реєстрі за № 165.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 1763 грн. 84 коп. (одну тисячу сімсот шістдесят три грн. 84 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп. (пятсот пятдесят одна грн. 20 коп.).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді