Вирок № 61369147, 14.09.2016, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/8527/16-к

Провадження № 1-кп/161/462/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 14 вересня 2016 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Ковальчук В.О.,

секретаря судового засідання Бондар Н.О.,

номер кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12016030010000438 від 31 січня 2016 року, про обвинувачення :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Верба Дубнівського району Рівненської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, задовільним станом здоров'я, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, востаннє:

19 лютого 2013 року Ківерцівським районним судом Волинської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 8 місяців,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч.2 ст.185, ст. 395 КК України,

з участю:

прокурора Іванісік Т.С.,

представника потерпілого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань вказане кримінальне провадження,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 будучи судимим за скоєння злочину проти власності, за ч. 2 ст.185 КК України, за що має не зняту та не погашену судимість, на шлях виправлення та перевиховання не став та знову скоїв злочин проти власності.

Так, біля 20-тої години 20 хвилин 30 січня 2016 року в м.Луцьку, ОСОБА_1, перебуваючи на сходинковому майданчику 9 поверху, що в під'їзді будинку АДРЕСА_2, з корисливих мотивів, з умислом на заволодіння майном, скоїв замах, на таємне повторне викрадення чужого майна належного кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Віра Плюс", а саме: металевого редуктора до пасажирського ліфта, балансовою вартістю 550 гривень, однак, не вчинив усіх дій, які вважав необхідним для доведення злочину до кінця, з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий жителем вказаного будинку ОСОБА_4.

Окрім того, відповідно до ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 вересня 2015 року, відносно ОСОБА_1 встановлено адміністративний нагляд терміном на 1 (один) рік, з обмеженнями у виді заборони виїзду за межі м. Луцька без відома органів внутрішніх справ, зобов'язані реєструватись 10-го числа кожного місяця в органах внутрішніх справ, заборони відвідування закладів, де здійснюється реалізація спиртних напоїв на розлив, та будучи 24 вересня 2015 року ознайомленим із вищевказаною ухвалою та попередженим про кримінальну відповідальність, передбачену за порушення адміністративного нагляду, в порушення цих обмежень, діючи умисно, керуючись метою ухилення від адміністративного нагляду, 12 жовтня 2016 року самовільно залишив місце проживання та без дозволу працівників Луцького ВП ГУНП у Волинській області виїхав за межі м. Луцька до с. Шклінь Горохівського району Волинської області та в період з жовтня 2015 року по травень 2016 року жодного разу не з'явився для реєстрації до Луцького ВП ГУНП у Волинській області, чим порушив правила адміністративного нагляду.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ст.. 395 КК України визнав повністю та показав, що намагався викрасти редуктор від ліфта, що знаходився на площадці під'їзду, однак, житель будинку перешкодив йому завантажити редуктор в ліфт та винести з будинку, для подальшої здачі на металобрухт та отримання грошових коштів.

Разом з тим, ОСОБА_1 показав, що відповідно до ухвали суду від 24 вересня 2015 року відносно нього встановлено адміністративний нагляд, не виїжджати з м.Луцьк, відмічатись, однак, він без дозволу переїхав та проживав в с. Шклінь Горохівського району та перестав їздити відмічатись.

Представник потерпілого показав, що при спробі викрасти ОСОБА_1 редуктор ліфту, його затримали мешканці будинку.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники судового розгляду не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь які сумніви у добровільності їх позицій, з'ясувавши думку учасників судового розгляду та роз'яснивши положення ч.3 ст. 349 КПК України, суд обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_1, допитом представника потерпілого ОСОБА_2, та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого, процесуальних документів щодо речових доказів, визначивши відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

На підставі викладеного, суд встановив, що вина ОСОБА_1 в скоєнні кримінальних правопорушень доведена повністю.

Суспільно-небезпечні дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст.185 КК України за ознаками замах на таємне повторне викрадення чужого майна (крадіжка), особою, яка не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, з причин, що не залежали від її волі.

Дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ст.. 395 КК України, як самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, щодо якої встановлено адміністративний нагляд у разі звільнення з місць позбавлення волі.

Суд дослідив дані про особу обвинуваченого.

З довідки про судимість встановлено, що ОСОБА_1 судимий за скоєння злочинів проти власності, характеризується негативно (а.с. 38).

З медичних довідок, встановлено, що ОСОБА_1 осудний ( а.с. 35-36).

Обставини, що пом'якшують покарання слід визнати активне сприяння в розкритті злочинів та наявність на утриманні малолітньої дитини.

Обставини, що обтяжують покарання - рецидив злочину.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 суд, враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, як за рівнем суспільної небезпеки так і за класифікацією злочинів, як невеликої та середньої тяжкості, дані про особу винного, що указані вище, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих обставини покарання, визнанням своєї вини, вважає, що для виправлення та перевиховання йому слід призначити покарання за злочин проти власності у виді позбавлення волі, що зазначений в санкції статті, за якою притягається обвинувачений до кримінальної відповідальності, ближче до мінімальної межі та за злочин проти правосуддя у виді арешту.

При призначенні покарання суд не приймає до уваги доводи сторони захисту про необхідність звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком, оскільки таке звільнення не сприяє виправленню ОСОБА_1 та попередженню нових злочинів.

На підставі ст.70 ч.1,72 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі.

Разом з тим, вирішуючи питання про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу, суд, вважає, що відповідно до ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, для забезпечення виконання ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов'язків відповідно до даного вироку, при доведеній вині в межах обвинувачення по даній справі, з врахуванням тяжкості призначеного покарання у виді позбавлення волі, віку, стану здоров'я, приходить до висновку, що до набрання вироку законної сили, обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без зміни.

Відповідно до п.5 ч.9 ст.100 КПК України речові докази - редуктор до ліфта, відданий на відповідальне зберігання представнику потерпілого "Житлово-будівельного кооперативу "Віра Плюс" ОСОБА_2, після набрання вироком законної сили, повернути, як законному володільцю (а.с. 50-51).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

Визнати ОСОБА_1 винним в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч.2 ст.185, ст.. 395 КК України та призначити покарання:

- за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на 3 роки;

- за ст. 395 КК України та призначити покарання у виді арешту строком на 6 (шість) місяців.

На підставі ч.1 ст.70, 72 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 відраховувати з моменту затримання з 3 червня 2016 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_1 строк попереднього ув'язнення в межах даного кримінального провадження, а саме: з 03 червня 2015 року, до вступу даного вироку в законну силу, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Речові докази: редуктор до ліфта, відданий на відповідальне зберігання представнику потерпілого "Житлово-будівельного кооперативу "Віра Плюс" ОСОБА_2, після набрання вироком законної сили, повернути, як законному володільцю.

На вирок може бути подана апеляція в апеляційний суд Волинської області через Луцький міськрайонний суд, протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а засудженому, що перебуває під вартою, з моменту отримання копії вироку.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому, потерпілим і прокурору.

Суддя: В.О. Ковальчук