Рішення № 61363440, 23.08.2016, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/38958/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2016 року Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючого судді Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Герасименка В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2013 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому зазначило, що відповідно до укладеного договору № 247714-CRED від 03.09.2008 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 6000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25.08.2010 року. В забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором були укладені договори поруки з ПАТ Акцент-Банк і ОСОБА_2 Відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав. Станом на 15.04.2013 року заборгованість за кредитним договором складає 16097,82 доларів США, з яких: 5415,58 доларів США заборгованість за кредитом; 9885,88 доларів США заборгованість за процентами за користування кредитом; штрафи: 31,29 доларів США фіксована частина і 765,07 доларів США процентна складова. Вказану заборгованість ПАТ КБ ПриватБанк просило стягнути з відповідачів наступним чином: з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 солідарно в розмірі 14846,26 доларів США; з ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 і ОСОБА_2 солідарно 10000 грн., а також стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 3200 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 1 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2015 року, позов ПАТ КБ ПриватБанк був частково задоволений.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2016 року зазначені судові рішення скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2016 року провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ КБ ПриватБанк до ПАТ Акцент-Банк закрито на підставі п. 1 ст. 205 ЦК України.

В судове засідання представник позивача не з'явився, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи в його відсутність.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутність, а також письмові заперечення проти позову, в яких посилається на те, що у зв'язку із пред'явленням позивачем у листопаді 2009 року позову до Дарницького районного суду м. Києва про стягнення заборгованості за кредитним договором було змінено строк виконання основного зобов'язання. Вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності для стягнення заборгованості і штрафних санкцій, а також шестимісячний строк для пред'явлення вимог до поручителя. Розрахунок розміру відсотків за користування кредитними коштами є завищеним і не відповідає умовам кредитного договору. Крім того, він є особою, віднесеною до 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому звільнений від сплати судового збору. Просив у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити повністю.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання також не з'явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутність та письмові заперечення проти позову, в яких посилається на пропуск позивачем строку позовної давності, а також припинення поруки у звязку із не предявленням позивачем до нього як поручителя вимог у встановлений законом строк. Просив відмовити ПАТ КБ «ПриватБанк» в позові в частині стягнення з нього заборгованості.

Суд, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:

Судом встановлено, що 3 вересня 2008 року між ПАТ КБ ПриватБанк і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 247714-CRED, відповідно до якого банк зобов'язався надати відповідачу строковий кредит в розмірі 6000 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити відсотки, штрафи, пені і винагороду в строки та в обсязі, які встановлені даним договором.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 24% річних, а при порушені будь-якого із зобов'язань по погашенню кредиту - в розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Строк повного погашення кредиту 25.08.2010 року (п. 1.3 Договору).

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що при порушенні позичальником будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, винагороди, порушенні п. 2.2.8 Договору, банк має право нараховувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмірі 0,2% від суми непогашеного платежу за кожен день прострочення платежу, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня.

Крім того, згідно з п. 5.10 Договору при порушенні позичальником будь-якого з грошових зобов'язань більше ніж на 120 днів, у зв'язку з чим банк буде змушений звернутися до суду, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.

Укладаючи кредитний договір, сторони погодили строк позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки (пені, штрафів) за цим Договором тривалістю 5 років (п. 5.7 договору).

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 3 вересня 2008 року між ПАТ КБ ПриватБанк і ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 247714-credП, відповідно до якого ОСОБА_2 поручився за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором. Вказаним договором передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 2, 4).

Банк виконав свої зобов'язання, надавши ОСОБА_1 кредит у розмірі та порядку, визначених кредитним договором.

Однак позичальник взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом належним чином не виконав.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим ПАТ КБ ПриватБанк, станом на 15 квітня 2013 року заборгованість за кредитним договором № 247714-CRED від 03.09.2008 року складає 16097,82 доларів США, з яких: 5415,58 доларів США - заборгованість за кредитом; 9885,88 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 31,29 доларів США штраф (фіксована частина); 765,07 доларів США - штраф (процентна складова).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтями 526, 530 ЦК України визначено, що зобов'язання повинно виконуватися належним чином і у встановлений строк.

У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Якщо договором не встановлено інше, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, відповідальність боржника і поручителя є солідарною.

Згідно з частиною 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, установлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора на задоволення його вимог. Останнє означає, що строк поруки належить до преклюзивних строків, основна властивість яких, крім того, що їх сплив, на відміну від строків позовної давності, припиняє суб'єктивне право, полягає в тому, що вони не можуть бути призупинені, перервані чи відновлені. Такі строки також не можуть бути змінені за домовленістю сторін договору та їх настання припиняє права кредитора та обов'язок боржника за договором.

Таким чином, сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, так само як закінчення строку, установленого договором поруки, та закінчення одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся до поручителя з позовом.

Тобто, непред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останньої, а отже, і обов'язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язанням.

Як встановлено судом, строк виконання основного зобов'язання було визначено в кредитному договорі до 25.08.2010 року. В листопаді 2009 року ПАТ КБ ПриватБанк звернулося до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який ухвалою цього ж суду від 30 листопада 2010 року був залишений без розгляду. Однак з дійсним позовом банк звернувся до суду лише 20.05.2013 року.

Отже, у звязку із непред'явленням кредитором відповідної вимоги у встановлений строк порука припинилася, а тому інститут позовної давності, як визначено сторонами в п. 11 договору поруки, застосований бути не може, тому що всі права та обов'язки сторін за таким договором слід вважати припиненими. Саме до цього зводиться правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 17 вересня 2014 року по справі № 6-170цс13.

За таких обставин позов ПАТ КБ ПриватБанку частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

В той же час, враховуючи, що позичальник ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, суд вважає, що позов у частині стягнення з нього заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом і штрафів за порушення грошового зобов'язання є обґрунтованим.

При цьому у своєму позові позивач просить стягнути на його користь заборгованість у розмірі 14846,26 доларів США та 10000 грн.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за звернення фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Отже, з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь ПАТ КБ ПриватБанк заборгованість за кредитним договором № 247714-CRED від 03.09.2008 року в розмірі 14846,26 доларів США, яка утворилася станом на 15.04.2013 року та складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5415,58 доларів США та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 9430,68 доларів США (14846,26 - 5415,58), і на день винесення рішення відповідно до офіційно встановленого НБУ курсу гривні до долара США еквівалентна 375479,15 грн. (14846,26 х 2529,1161/100), а також в розмірі 10000 грн. штрафи за порушення грошових зобовязань.

Доводи позивача ОСОБА_1 про те, що розрахунок процентів за користування кредитними коштами позивачем завищений та не відповідає умовам кредитного договору суд не може прийняти до уваги, оскільки відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Але відповідач доказів на спростування розрахунку заборгованості, наданого позивачем, суду не надав, клопотання про призначення по справі судово-економічної експертизи не заявив. Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, починаючи з жовтня 2008 року відповідач допускав порушення своїх зобов'язань за кредитним договором у частині повернення кредиту та сплати відсотків, а тому позивачем правомірно нараховано відповідачу проценти за користування кредитом виходячи із відсоткової ставки в розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості як погоджено сторонами в пункті п. 3.2 кредитного договору. Перевіривши вказаний розрахунок заборгованості, суд вважає, що підстав сумніватися в його правильності немає.

Крім того, суд вважає безпідставними доводи відповідача ОСОБА_1 щодо пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки в кредитному договорі сторони погодили строк позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки (пені, штрафів) тривалістю 5 років, що не суперечить вимогам частини 1 статті 259 ЦК України. Кредит був наданий відповідачу 03.09.2008 року, а з дійсним позовом банк звернувся до суду 20.05.2013 року, тобто в межах строку позовної давності.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати.

При зверненні до суду ПАТ КБ ПриватБанк був сплачений судовий збір у розмірі 1286,22 грн. Отже вказані витрати підлягають стягнути на користь позивача з відповідача ОСОБА_3 Доводи останнього про те, що він звільнений від сплати судового збору не ґрунтуються на положенні п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого від сплати судового збору звільняються позивачі громадяни, віднесені до 1 та 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, тобто законодавцем встановлено пільги для звернення вказаної категорії осіб до суду із позовами. Відповідач як особа, віднесена до 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, від сплати судового збору не звільнений.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 3200 грн., то зазначені вимоги ПАТ КБ ПриватБанк задоволенню не підлягають, оскільки позивачем, який, до речі, є юридичною особою з відповідним штатом юристів, не надано жодних доказів на підтвердження понесення цих витрат.

Керуючись ст. ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № 247714-CRED від 03.09.2008 року в розмірі 14846 (чотирнадцять тисяч вісімсот сорок шість) доларів США 26 центів (з яких: 5415,58 доларів США заборгованість за кредитом та 9430,68 доларів США проценти за користування кредитом), а також в розмірі 10000 (десять тисяч) грн. - штрафи.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" витрати по сплаті судового збору в розмірі 1286 (одна тисяча двісті вісімдесят шість) грн. 22 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.Ю. Марченко