Ухвала суду № 61359332, 13.09.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 310/2106/15 Головуючий у 1 інстанції: Полянчук Б.І.

Провадження № 22-ц/778/2980/16 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«13» вересня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Подліянової Г.С.,

секретар: Мельник З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_5, третя особа: виконавчий комітет Бердянської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_5, третя особа: виконавчий комітет Бердянської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності на житло від 10.12.1999 року - 1/3 частка, свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.02.2014 року - 1/3 частка та згідно рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24.12.2015 року - 1/3 частка.

Під час перебування в провадженні Бердянського міськрайонного суду Запорізької області цивільної справи за її позовом до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності на 1/3 частку, яка належала ОСОБА_3 відповідач 01.04.2015 року зареєстрував у спірній квартирі свою малолітню дитину від другого шлюбу - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка в спірному житловому приміщенні ніколи не проживала.

ОСОБА_3 знятий з реєстрації зі спірної квартири на підставі рішення Бердянського міськрайонного суду від 24.12.2015 року, ніхто з батьків малолітньої ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_1 не проживає.

На підставі зазначеного просила визнати ОСОБА_5 такою, що втратила право користування спірним житловим приміщенням, стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 квітня 2016 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_5 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1

Додатковим рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 18 травня 2016 року вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлені такі обставини.

Квартира АДРЕСА_1, зареєстрована за ОСОБА_4 на праві приватної власності, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.10-11).

Відповідно до довідки ОСББ «Шанс» №29 від 17.02.2016 року у спірному житловому приміщенні зареєстрована ОСОБА_4 та з 01.04.2015 року зареєстрована ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4).

Як вбачається з копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_1, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м.Бердянську Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області від 13.09.2011 року, батьками малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а.с.5).

ОСОБА_3 знятий з реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 на підставі рішення Бердянського міськрайонного суду від 24.12.2015 року (а.с.4).

Відомості про зняття ОСОБА_3 з реєстрації за вказаною адресою підтверджується також довідкою Бердянського МВ УДМС України в Запорізькій області від 04.04.2016 року №11766 (а.с.19).

Під час апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 212 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Судом першої інстанції при вирішенні спору правильно застосовані норми матеріального права.

За змістом ч.1 ст. 365 ЦК України право власності на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників

Відповідно, у зв'язку із припиненням права власності особи на майно, припиняється і його право володіння і користування цим майном.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Бердянського міськрайонного суду від 24.12.2015 року по справі за позовом ОСОБА_3, який діє в інтересах малолітньої ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про вселення, встановлення порядку користування житловим приміщенням, зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні житлом та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку в спільному майні, визнання права власності на 1/3 частку квартири припинено у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено: припинено право власності ОСОБА_3 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 Запорізької області, з виплатою йому грошової компенсації, право власності на 1/3 частку зазначеної квартири визнано за ОСОБА_4 (а.с.12-14). Рішення суду набрало законної сили 05.01.2016 року.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що реєстрація відповідача ОСОБА_5 в належній позивачу квартирі чинить їй перешкоди як власнику у володінні, користуванні та розпорядженні власністю.

Згідно зі ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання належним йому майном.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення про позбавлення права власності на житлове приміщення або його користування.

За змістом вимог ст.383 ЦК України позивач як власник має право використовувати житло для власного проживання, проживання членів своєї сім"ї.

Право членів сім'ї, зокрема колишніх членів сім'ї власника, на користування жилим приміщенням є похідним від права власника і з припиненням для власника права власності на житлове приміщення члени його сім'ї або колишні члени його сім'ї за відсутності між ними договірних відносин, втрачають право користування цим житловим приміщенням.

Є правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивач є новим власником квартири, а ОСОБА_5 мала права користування житлом як член сім'ї колишнього співвласника квартири ОСОБА_3, та її право на користування цим житлом припинилося у зв'язку із зміною власника квартири.

Право користування житлом в частині зазначеної квартири ОСОБА_5 було похідним від права колишнього співвласника квартири ОСОБА_3.

Оскільки судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_3 не має права власності на спірне житло, то колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги щодо наявності у нього такого права.

Довід апеляційної скарги про те, що рішення Бердянського міськрайонного суду від 24.12.2015 року не набрало законної сили, спростовується матеріалами справи. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 09 березня 2016 року, яка знаходиться в матеріалах справи на а.с.49-52, рішення Бердянського міськрайонного суду від 24.12.2015 року залишено без змін.

Довід апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 не знятий з реєстрації в спірній квартирі, колегія суддів вважає неприйнятним, оскільки зазначені обставини спростовується довідками: ОСББ «Шанс» №29 від 17.02.2016 року та МВ УДМС України в Запорізькій області від 04.04.2016 року №11766 (а.с.4,19).

Довід апеляційної скарги про те, що рішення порушує права малолітньої дитини є також неприйнятним з огляду на наступне.

Відповідно ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються (звільненні від доказування) при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом ч.4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Як встановлено в ухвалі Апеляційного суду Запорізької області від 09 березня 2016 року, 1/3 частка ОСОБА_3 у спірній квартирі не є його єдиною власністю, йому належить на праві власності 1/2 частина трикімнатної квартири АДРЕСА_2, загальною площею 68 кв.м., жилою площею 40,1 кв.м., він має можливість повноцінно проживати у м.Бердянську. У спірній квартирі дитина немає права власності, в ній не проживала, була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3. У спірну квартиру ОСОБА_3 зареєстрував дитину підчас розгляду справи у суді у квітні 2015 року.

Той факт, що ОСОБА_5 ніколи не проживала в спірній квартирі підтверджується Довідкою ОСББ «Шанс» №29 від 17.02.2016 року (а.с.4).

Як пояснив в суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_3, мати дитини ОСОБА_5 зареєстрована у АДРЕСА_4 проживає за адресою:.АДРЕСА_5

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування ст.391 ЦК України не знайшли свого підтвердження.

Згідно з ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Відповідно до положень ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 405 ЦК України установлено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Отже, із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.

Задовольняючи вказаний позов, суд першої інстанції, із висновками якого погоджується суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі і надавши їм належну оцінку відповідно до ст. ст. 10, 60, 212, 303 ЦПК України, а також врахувавши обставини справи, правильно виходив із доведеності та обґрунтованості зазначених позовних вимог, адже право членів сім'ї власника жилого будинку, у тому числі й колишнього, на користування цим жилим приміщенням може існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є, однак ОСОБА_5 не була і не є членом сім'ї позивача.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи про те, що відповідач продовжує оплачувати комунальні послуги за користування спірною квартирою, не впливають на характер правовідносин, що склалися між новим власником квартири та членами сім'ї колишнього власника, та не спростовують висновків суду.

Довід апеляційної скарги про порушення судом вимог ч.2 ст.31 ЦПК України щодо зміні предмету позову після початку розгляду справи не заслуговує на увагу, оскільки за змістом як первісного позову, так і уточненої позовної заяви позивачем заявлено вимоги про втрату права користування належною їй на праві власності квартирою АДРЕСА_6

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 квітня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: