Постанова № 61357642, 11.07.2016, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/3223/16-а

2-а/296/134/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2016 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого - судді Шалоти К.В.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко О.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Іваненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м.Житомирі, інспектора роти №1 батальйону УПП у м.Житомирі рядового поліції Шаціло Віктора Володимировича про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Корольовського районного суду м.Житомира з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у м.Житомирі, інспектора роти №1 батальйону УПП У м.Житомирі рядового поліції Шаціло В.В., в якому просив скасувати як незаконну постанову інспектора роти №1 батальйону УПП У м.Житомирі рядового поліції Шаціло В.В. від 30.03.2016 р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 126 ч. 1 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 425 грн.

Позов обґрунтовувався тим, що 30.03.2016 р. близько 21 год. в зв'язку із технічними несправностями по вул. В.Бердичівській, 39, було зупинено автомобіль, реєстраційний номер НОМЕР_1, за кермом якого знаходився ОСОБА_5 обабіч дороги, а не на пішохідному переході як вказано в оскаржуваній постанові. Вказується, що гр. ОСОБА_5 вийшов з автомобіля, а позивач в цей час залишився в салоні транспортного засобу разом з гр. ОСОБА_6 Під час стоянки автомобіля підійшов інспектор поліції Шаціло В.В. та попросив пред'явити документи на автомобіль та посвідчення водія. Позивач вказуючи на те, що він є власником автомобіля надав технічний паспорт та зазначивши, що водієм транспортного засобу є гр. ОСОБА_5, який відійшов та пояснив, що посвідчення водія надати не може. Однак, інспектор не зважаючи на пояснення позивача склав постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 126 ч. 1 КУпАП.

Посилаючись на те, що позивач не був водієм транспортного засобу, яким керувала інша особа, вказуючи, що обставини викладені у оскаржуваній постанові не відповідають дійсності, а також те, що позивач адміністративного правопорушення не вчиняв, вказувалося на незаконність постанови серії ПС2 № 628042 від 30.03.2016 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 126 ч. 1 КУпАП.

Позивач у судовому засіданні поданий позов підтримав, додатково пояснив, що 30.03.2016 р. він разом з гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_5 домовилися здійснити перевезення деяких меблів на автомобілі Mercedes-Benz Sprinter, н.з. НОМЕР_1, що належав позивачу на праві власності. Вказував, що керування вказаним автомобілем здійснював гр. ОСОБА_5, який доводиться позивачу кумом, та останній рухаючись в напрямку району Польової в м.Житомирі, здійснив зупинку по вул. В.Бердичівській, 39, через несправність габаритного світла. Надалі гр. ОСОБА_5, на деякий час вийшов з машини, а позивач та пасажир ОСОБА_6 залишилися в салоні автомобіля, в той час як прибули працівники поліції та запитали у позивача документи на машину та посвідчення водія. Позивач зазначав, що він надав пенсійне посвідчення та пояснив працівнику поліції, що водієм автомобіля є гр. ОСОБА_5, однак останні здійснили складання постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 126 ч. 1 КУпАП.

Представник відповідача Управління патрульної поліції у м.Житомирі та інспектор УПП у м.Житомирі рядовий поліції Шаціло В.В. у судовому засіданні позов не визнали, надали письмове заперечення, в якому посилаючись на ст. 251, 252 КУпАП вказували, що відповідач, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням та правосвідомістю встановив порушення позивачем Правил дорожнього руху та виніс відповідну постанову, що є юридичним фактом та перевіряється судом, у зв'язку з чим просили у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, допитавши свідка, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності суд дійшов наступних висновків.

З наявної в матеріалах справи постанови інспектора роти №1 батальйону УПП У м.Житомирі рядового поліції Шаціло В.В. серії ПС2 № 628042 від 30.03.2016 р. вбачається, що ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz Sprinter 31B CDI, номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, 30 березня 2016 р. о 21 год. 00 хв. в м. Житомирі по вул. В. Бердичівській, 39, зупинився на пішохідному переході, порушивши п. правил дорожнього руху 15.92 та не надав посвідчення водія, чим порушив пункт правил 2.1а та страхового полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чим порушив пункт правил дорожнього руху 2.1 г згідного частин 2. ст. 36 КУпАП. Вказується, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді 425 грн. (а.с. 3).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

Суд зазначає, що згідно вимог ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

З системного аналізу норм права вбачається, що суб'єктом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, що підлягає адміністративній відповідальності є особа, що керує транспортним засобом (водій).

Відповідно до роз'яснень, наданих у пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від від 23 грудня 2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.) керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Як слідує з позовної заяви та пояснень позивача, свою незгоду з обставинами, позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він не керував транспортним засобом, а лише був пасажиром автомобіля, та просто сидів в машині, на підтвердження чого просив допитати у якості свідка іншого пасажира автомобіля ОСОБА_6

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 під присягою засвідчив, що 30.03.2016 р. він разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 знаходилися в автомобілі, що рухався в напрямку Польової в м.Житомирі (до дому ОСОБА_5). Водієм автомобіля був ОСОБА_5, який зупинився по вул. В.Бердичівській через несправність габаритних вогнів та вийшов з машини. ОСОБА_1 та він лишилися в автомобілі, коли прибув працівник поліції та запитавши документи склав на позивача постанову про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача Управління патрульної поліції у м.Житомирі та відповідач інспектор УПП у м.Житомирі Шаціло В.В. у судовому засіданні вказували про те, що протокол про адміністративне правопорушення за 1 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 не складався, пояснення особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності, а також присутніх свідків події не відбиралися, будь-яких інших адміністративних матеріалів, окрім оскаржуваної позивачем постанови про адміністративне правопорушення також не складалося.

Відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 258 КУпАП вбачається, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Разом з тим, відповідно до діючих на час виникнення спірних правовідносин вимог п. 3 Розділу ІІ «Документування адміністративних правопорушень» Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 № 1376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 р. за № 1496/27941, якщо під час винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення й адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа органу поліції зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до статті 256 КУпАП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 КУпАП.

Жодних виключень щодо можливості нескладання протоколу про адміністративне правопорушення, у разі заперечення особою допущеного порушення й адміністративного стягнення під час винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення, вказана Інструкції не містить.

Відповідно до п. 11 вказаної Інструкції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, повідомляється, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені статтею 277 КУпАП, про що робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно із п. 12 та 13 зазначеної Інструкції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення та пояснення по суті адміністративного правопорушення, які додаються до протоколу про адміністративне правопорушення, а також викласти мотиви своєї відмови, підписати його.

Особі, стосовно якої складається протокол про адміністративне правопорушення, пропонується надати по суті вчиненого адміністративного правопорушення письмове пояснення, яке підписується зазначеною особою. Пояснення може додаватися до протоколу про адміністративне правопорушення окремо, про що робиться запис у ньому.

Пунктом 15 вказаної Інструкції передбачено, що до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).

Сторонами у судовому засіданні не заперечувалося, що позивач ОСОБА_1 з самого початку заперечував проти обставин вчинення ним адміністративного порушення й адміністративного стягнення, вказуючи працівнику патрульної поліціє, що не був водієм транспортного засобу, та надаючи пояснення з цього приводу.

Також судом достовірно встановлено, що під час подій, що мали місце 30.03.2016 р. близько 21 год. по вул. В.Бердичівській, 39, також був присутній свідок ОСОБА_6, що знаходився в салоні автомобіля Mercedes-Benz Sprinter, н.з. НОМЕР_1, а пізніше на місці події з'явився гр. ОСОБА_5, що за поясненнями позивача й здійснював керування автомобілем.

Натомість відповідачем - інспектором роти №1 батальйону УПП у м.Житомирі Шаціло В.В., в порушення вимог п. 3 Розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 № 1376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 р. за № 1496/27941, враховуючи оспорення позивачем факту допущення порушення й адміністративне стягнення, належних дій щодо оформлення та документування обставин адміністративного праворушення не здійснено, пояснення наявних свідків події не відібрано.

Водночас, не складання протоколу про адміністративне правопорушення та інших адміністративних матеріалів не звільняє Відповідача як суб'єкта владних повноважень від обов'язку згідно ч.2 ст.71 КАС України доведення правомірності прийнятого ним рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за 1 ст. 126 КУпАП.

Заперечуючи проти адміністративного позову представник відповідача посилався на постанову судді Корольовського районного суду міста Житомира від 13.05.2016 року у справі №296/3114/16-п, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні до адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП та звільнено від адміністративної відповідальності в зв'язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись відносно нього усним зауваженням (а.с. 28, 29).

Суд звертає увагу, що предметом розгляду справи №296/3114/16-п було притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП, адміністративне провадження за яким здійснювалося судом, тоді як предметом розгляду даної справи є питання правомірності дій інспектора Управління патрульної поліції у м.Житомирі Шаціло В.В. як суб'єктом владних повноважень при розгляді справи та законність прийняття ним рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, а тому вказана постанова суду не має преюдиційного значення при розгляді даної справи.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідач - інспектор роти №1 батальйону УПП у м.Житомирі Шаціло В.В. у судовому засіданні не заперечував, що виносячи оспорювану постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, доводів позивача щодо того, що останній не є водієм транспортного засобу та те, що автомобілем керувала інша особа не перевіряв, оцінки вказаним доводам не надавав, адміністративних матеріалів не складав, пояснення в присутніх свідків події не відбирав, належного суб'єкта адміністративного правопорушення не встановлював, оскільки позивач є власником автомобіля Mercedes-Benz Sprinter, н.з. НОМЕР_1.

Як зазначено у пункті 4.2 рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року у справі № 23-рп/2010 (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена частиною другою статті 33 КУпАП.

КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності (статті 9, 33, 248, 268 Кодексу). В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб (статті 245, 247, 249, 252, 280), які унеможливлюють притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка не вчиняла правопорушення.

Положення статті передбачених Особливою частиною Кодексу, диспозиції яких у безальтернативній формі визначають суб'єктом, який притягається до відповідальності за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, особу, яка винна у вчиненні цього правопорушення, зокрема водія транспортного засобу.

За відсутності в статтях Особливої частини Кодексу, які визначають склад адміністративних правопорушень, вказівки на те, що суб'єктами цих правопорушень є власники (співвласники) транспортних засобів, ці суб'єкти можуть притягатися до адміністративної відповідальності виключно за наявності в їхніх діях складу певного адміністративного порушення, інше створює правову невизначеність у встановленні суб'єкта, що притягається до відповідальності в цій сфері.

Суд зазначає, що відповідачем по справі не було надано доказів на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення саме позивачем. Будь-яких доказів щодо того, що саме позивач був водієм автомобіля та здійснив зупинку транспортного засобу на тротуарі, та не мав при собі посвідчення водія та страхового полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чим порушив вимоги п.15.92, 2.1 (а, г) ПДР України, зокрема, пояснень свідків, речових доказів, показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - кінозйомки, відеозапису, адміністративного протоколу, тощо, відповідачем не надано.

Відповідно до ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Сторони в процесі повинні подати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Суд зазначає, що в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень встановлена презумція його вини. Презумція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Між тим, всупереч даним вимогам, відповідачем не було надано належних доказів в обґрунтування законності винесеної їм постанови та накладення штрафу, передбаченого санкцією ч.1 ст.126 КУпАП.

Таким чином, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши надані сторонами до матеріалів справи докази, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, законність дій відповідача, суд дійшов висновку про протиправність постанови про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 628042 від 30.03.2016 року, винесеної інспектором роти №1 батальйону УПП у м.Житомирі Шаціло В.В. про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП, внаслідок чого спірна постанова не може залишатися в силі та підлягає скасуванню як незаконна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 86, 94, 128, 158-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1, задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 30.03.2016 року серії ПС2 № 628042, яка винесена інспектором роти №1 батальйону УПП у м.Житомирі рядового поліції Шаціло Віктором Володимировичем щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційна скарга протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя К. В. Шалота