Ухвала суду № 61355494, 16.08.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Присяжнюка О.Б.

суддів Глиняного В.П., Масенка Д.Є.

з участю секретаря Орліченко О.Ю.

прокурора Гречишкіна В.В.

захисника ОСОБА_1

підозрюваного ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві з застосуванням відеоконференцзв'язку апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 13 липня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Василюка С.М., погоджене прокурором у кримінальному провадженні - начальником першого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Омельченко О.М., та продовжено строк тримання під вартою до 19 вересня 2016 року включно з одночасним визначенням застави у розмірі 600 мінімальних заробітних плат, що становить 826 800 грн.:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м. Харків, українцю, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Згідно ухвали, слідчий суддя при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 зазначеного кримінального правопорушення, необхідність проведення процесуальних та слідчих дій, направлених на завершення досудового розслідування, а також наявні ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і які на момент розгляду клопотання не зменшилися. На підставі цього, слідчий суддя дійшов висновку про неможливість застосування відносно ОСОБА_2 більш м'якого запобіжного заходу.

В апеляційній скарзі захисник підозрюваного просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. В обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що слідчий суддя, під час розгляду клопотання про продовження його підзахисному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не дотримався вимог чинного кримінального процесуального законодавства та не врахував тих обставин, з якими пов'язана можливість такого продовження. зокрема даних про особу підозрюваного, а саме: відсутність судимостей у минулому, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, міцність соціальних зв'язків. Крім того, апелянт вважає самі ризики, які зазначені в клопотанні детектива, надуманими, оскільки вони не підтверджуються матеріалами провадження. Також, на думку захисника, якщо і припускати наявність ризиків, то з урахуванням часу тривалості досудового розслідування, вони зменшилися, оскільки проведена значна кількість слідчих дій, в тому числі і допит всіх свідків по справі. Таким чином, апелянт вважає, що на даний час відсутні будь-які правові підстави для продовження ОСОБА_2 строку тримання під вартою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника і підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу і просили її задовольнити, прокурора, який також не заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив змінити підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до наступних висновків.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.

Аналіз вище зазначеної норми закону вказує на те, що при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя повинен керуватися загальними засадами застосування запобіжного заходу.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень (зокрема «Харченко проти України», «Єлоев проти України», «Фельдман проти України») неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і орган досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави. До того ж, такі підстави мають бути чітко вказані.

На думку колегії суддів, вказаних вимог закону слідчим суддею не дотримано.

Задовольняючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 слідчий суддя вказав, що на даний час продовжують існувати ризики при обранні ОСОБА_2 даного запобіжного заходу, які не зменшилися. При цьому, в обґрунтування своїх висновків, суд послався на тяжкість кримінального правопорушення та розмір покарання, яке загрожує у разі доведення винуватості підозрюваного.

Проте, відповідно до вимог вище зазначених норм закону, сама лише тяжкість кримінального правопорушення, не може бути підставою, для запобіжного ув'язнення особи. Інших вагомих даних, які б давали підстави вважати, що наявним ризикам може запобігти запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим не наведено.

Таким чином, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2 та розмір покарання, яке загрожує останньому у разі доведення його винуватості, конкретні обставини справи та дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце реєстрації і проживання, з вищою освітою, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, що вказує на стійкість соціальних зв'язків, а також враховуючи той об'єм досудового розслідування, який вже проведено та обсяг тих слідчих дій, які необхідно провести для його завершення, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не відповідає особі підозрюваного та є не співмірним з існуючими ризиками.

Крім того, слід зазначити, що 11 серпня 2016 року ОСОБА_2 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри, а саме з ч. 3 ст. 369-2 КК України на ч. 2 ст. 369-2 КК України, санкція якої не передбачає покарання у виді позбавлення волі.

В зв'язку з цим, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали апеляційним судом.

Постановляючи нову ухвалу, колегія суддів враховує всі зазначені вище обставини, в тому числі і тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється, конкретні обставини справи, дані про особу підозрюваного, його вік, стан здоров'я, ступінь соціальних зв'язків, наявність утриманців, приймаючи до уваги обсяг і характер слідчих дій, які необхідно виконати до завершення досудового слідства, та вважає, що запобігти наявним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, можливо застосувавши відносно нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Таким чином, апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 199, 376, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 13 липня 2016 року, якою задоволено клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Василюка С.М., погоджене прокурором у кримінальному провадженні - начальником першого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Омельченко О.М., та продовжено строк тримання під вартою до 19 вересня 2016 року включно з одночасним визначенням застави у розмірі 600 мінімальних заробітних плат, що становить 826 800 грн., ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання детектива Національного бюро Другого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Василюка С.М., погоджене прокурором у кримінальному провадженні - начальником першого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Омельченко О.М., про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відмовити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Херсон, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_2, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною цілодобово покидати місце свого проживання, а саме: АДРЕСА_1, до 19 вересня 2016 року включно.

Звільнити ОСОБА_2 з-під варти з моменту отримання витягу з ухвали суду.

Зобов'язати ОСОБА_2 після звільнення з-під варти негайно прибути до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2.

Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків, використовувати електронні засоби контролю.

У відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки:

- прибувати до визначеної службової особи із вказаною періодичністю;

- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Контроль за виконанням ухвали покласти на детектива та прокурора у даному кримінальному провадженні.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: Присяжнюк О.Б. Глиняний В.П. Масенко Д.Є.

Справа № 11-сс/796/2517/2016 Категорія ст. 199 КПК України.

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції Бобровник О.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції Присяжнюк О.Б.