Постанова № 61354758, 23.08.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2016 року 810/1730/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" до Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та пені,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області щодо вчинення дій для бюджетного відшкодування податку на додану вартість ТОВ "Інститут нових технологій" за квітень 2012 року;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Інститут нових технологій" бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1 535 957,00 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Інститут нових технологій" пеню у розмірі 603 684,56 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ "Інститут нових технологій" у відповідності до норм Податкового кодексу України було подано до Броварської ОДПІ уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з податку на додану вартість за квітень 2012 року та за жовтень 2013 року разом із розрахунками та заявами щодо бюджетного відшкодування на загальну суму 2 134 266,00 грн. При цьому, позивач зазначив, що за результатами перевірки з питань визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість податковим органом була підтверджена така сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість по уточнюючим розрахункам за квітень 2012 року та за жовтень 2013 року. Однак, як вказує позивач, податковим органом всупереч вимогам ст. 200 Податкового кодексу України не складено відповідного висновку про суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню ТОВ "Інститут нових технологій", та не направлено його до органу, який здійснює казначейське обслуговування, що позбавляє позивача можливості реалізувати передбачене законодавством право на одержання бюджетного відшкодування з урахуванням його зменшення у зв’язку із зарахуванням суми 598 309,00 грн. до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Представник відповідача - Броварської ОДПІ позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що платник податку на додану вартість не має права на складання уточнюючого розрахунку з метою зміни напряму відшкодування ПДВ, оскільки зміна напряму відшкодування не може розцінюватись як виправлення помилки, при цьому платником в кожному звітному періоді може застосовуватись тільки один з шляхів бюджетного відшкодування, а зміна задекларованого напрямку відшкодування сум податку на додану вартість законодавством не передбачена.

Відповідач стверджує, що єдиним та виключним способом визначення платником податку напрямку бюджетного відшкодування є внесення у відповідний рядок податкової декларації та до заяви про відшкодування обраного напрямку такого повернення, як гарантоване державою право на отримання платником бюджетного відшкодування, проте як вбачається з фактичних обставин справи, позивач шляхом подання ряду уточнюючих розрахунків всупереч податкового законодавства змінив вже визначений у декларації та заяві про відшкодування напрямок повернення податку на додану вартість.

Відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову, оскільки до органів державної казначейської служби не надходив висновок податкового органу із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Управління також просило суд здійснювати розгляд справи за відсутністю його представника в порядку письмового провадження.

У судове засідання з’явився представник позивача.

Представники відповідачів, які належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явились.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" зареєстроване як юридична особа 26 травня 2005 року та перебуває на податковому обліку в Броварській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Позивач є платником податку на додану вартість: індивідуальний податковий номер 334948126502; дата реєстрації платником податку на додану вартість 21.07.2005.

Судом встановлено, що 18 травня 2012 року ТОВ "Інститут нових технологій" подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2012 року, в якій задекларовано залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту у розмірі 1589786,00 грн. (рядок 24 декларації).

11 грудня 2014 року ТОВ "Інститут нових технологій" подано до Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2012 року разом із додатком №2 "Довідка про залишок суми від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та не підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового звітного періоду"; додатком №3 "Розрахунок сум бюджетного відшкодування" та додатком №4 "Заява про повернення суми бюджетного відшкодування".

Відповідно до вказаного уточнюючого розрахунку сума рядка 23.2 "Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних (податкових) періодах" податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року зменшена на суму 1535957,00 грн., а рядок 23.1 "Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку" збільшено на суму 1535957,00 грн.

Отже, відповідно до вказаного уточнюючого розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування позивачем заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку податок на додану вартість за квітень 2012 року в сумі 1535957,00 грн.

Також, судом встановлено, що 13 листопада 2013 року ТОВ "Інститут нових технологій" подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, в якій задекларовано бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 598309,00 грн. в рахунок зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів (рядок 23.2 декларації).

11 грудня 2014 року ТОВ "Інститут нових технологій" подано до Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2013 року разом із додатком №2 "Довідка про залишок суми від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та не підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового звітного періоду"; додатком №3 "Розрахунок сум бюджетного відшкодування" та додатком №4 "Заява про повернення суми бюджетного відшкодування".

Відповідно до вказаного уточнюючого розрахунку сума рядка 23.2 "Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних звітних (податкових) періодах" податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року зменшена на суму 598309,00 грн., а рядок 23.1 "Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку" збільшено на суму 598309,00 грн.

Отже, відповідно до вказаного уточнюючого розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування позивачем заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку податок на додану вартість за жовтень 2013 року в сумі 598309,00 грн.

В період з 16.12.2014 по 19.12.2014 Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі п.п.78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань правомірності нарахування ТОВ "Інститут нових технологій" бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у сумі 2134266,00 грн., задекларованого в уточнюючих розрахунках, поданих за квітень 2012 року (вх. №9071484610 від 11.12.2014) та за жовтень 2013 року (вх. №9071501849 від 11.12.2014), за результатами якої складено Довідку від 19.12.2014 №32/10-06-15-01-09/33494810.

Згідно з висновками, викладеними в довідці, перевіркою не встановлено порушень при відображенні ТОВ "Інститут нових технологій" в уточнюючих розрахунках за квітень 2012 року та за жовтень 2013 року бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 2134266,00 грн.

Таким чином, довідкою про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість підтверджено позивачу бюджетне відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за квітень 2012 року та за жовтень 2013 року в сумі 2134266,00 грн.

Доказів протилежного відповідачем не надано.

При цьому, судом встановлено, що 20.03.2015 ТОВ "Інститут нових технологій" подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року, в якій позивач відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України зазначив про зарахування до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду частину суми податку, що раніше були заявлені до бюджетного відшкодування та залишились непогашеними станом на 01 лютого 2015 року, а саме за жовтень 2013 року в сумі 598309,00 грн.

В той же час, як зазначив позивач, Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не подано до органу, який здійснює казначейське обслуговування, висновку щодо відшкодування позивачу узгодженої суми ПДВ з урахуванням її зменшення на суму 598309,00 грн. у зв’язку із зарахуванням такої суми до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, що раніше були заявлені до бюджетного відшкодування та залишились непогашеними станом на 01 лютого 2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області із заявою від 07.04.2016 вих. №52, в якій просив перерахувати заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1535957,00 грн.

Проте, суму податку на додану вартість у розмірі 1535957,00 грн. відповідачами ТОВ "Інститут нових технологій" відшкодовано не було, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п.14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків закріплено у статті 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно п. 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 200.9 ст. 200 Податкового кодексу України).

Пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У свою чергу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (п. 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 200.17 ст. 200 Податкового кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок.

Отже, проаналізувавши вищевказані положення законодавства, суд дійшов висновку про те, що у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених п.п.200.7-200.8 ст. 200 Податкового кодексу України вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов’язаний у п’ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Протягом п’яти операційних днів після отримання зазначеного висновку орган Державного казначейства України повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

Як було вказано вище, що за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ "Інститут нових технологій" з питань перевірки достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2012 року, за жовтень 2013 року, Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було складено довідку від 19.12.2014 №32/10-06-15-01-09/33494810, в якій відповідачем підтверджено достовірність заявленої позивачем до відшкодування суми за квітень 2012 року в розмірі 1535957,00 грн. та за жовтень 2013 року в розмірі 598309,00 грн.

Отже, контролюючим органом під час проведення документальної позапланової перевірки позивача було підтверджено правомірність визначення ТОВ "Інститут нових технологій" суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, зокрема, за квітень 2012 року.

Частиною 2 статті 45 Бюджетного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість визначений Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 39 від 17.01.2011 (далі - Порядок № 39).

Відповідно до п. 6 Порядку № 39 у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 Податкового кодексу України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - висновок), в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

Згідно п. 7 Порядку № 39 орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом: трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Пунктом 8 Порядку № 39 визначено, що державна податкова служба надсилає на постійній основі до Державної казначейської служби узагальнену інформацію про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках. Порядок та строки надсилання такої інформації визначаються Державною податковою службою.

Відповідно до п. 9 Порядку № 39 на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Отже, з урахуванням вищенаведених норм законодавства, суд дійшов висновку про те, що у разі підтвердження достовірності нарахованої позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, Броварська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області зобов’язана скласти та надіслати Головному управлінню Державної казначейської служби України в Київській області висновок про суму відшкодування податку на додану вартість.

Як зазначено вище, відповідачем було підтверджено достовірність заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2012 року у розмірі 1535957,00 грн., про що свідчить довідка від 19.12.2014 №32/10-06-15-01-09/33494810.

Проте, Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не було направлено до відповідного територіального органу Державного казначейства України у встановлений п. 8 Порядку № 39 строк висновок із зазначенням вищевказаної суми, яка підлягає відшкодуванню позивачу, що на думку суду, свідчить про протиправну бездіяльність з боку податкового органу.

Більш того, податковим органом не наведено суду жодних обставин, що могли б слугувати підставою для відмови у наданні позивачу бюджетного відшкодування ПДВ та, відповідно, підставою для неподання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про таке відшкодування, а відтак відповідачем не доведено суду правомірності своєї бездіяльності щодо неподання такого висновку.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення щодо визнання протиправною бездіяльності Броварської ОДПІ щодо неподання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначення суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню за квітень 2012 року.

Відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Згідно п. 200.17 ст. 200 Податкового кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок.

Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1535957,00 грн.

Проте, на думку суду, вимога позивача щодо стягнення вказаної суми з Державного бюджету на його користь є передчасною.

Так, зміст викладених положень Податкового кодексу України та Порядку свідчить, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 Податкового кодексу України та Порядком, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п’ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.

Тобто чинним законодавством безальтернативно визначений алгоритм дій платника податків, контролюючого органу та органу казначейства у правовідносинах, пов’язаних з отриманням бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок у банку (системі електронного адміністрування ПДВ).

Цей порядок (алгоритм) не передбачає можливості отримання бюджетного відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю.

Зокрема, таке розуміння вищевказаних положень законодавства міститься в постанові Верховний Суд України від 16.09.2015 (справа № 21-881а15).

Так, у вказаній постанові Верховний Суд України дійшов висновку про те, що відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

У зв’язку з цим Верховний Суд України зазначив, що рішення судів про задоволення позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ є помилковими з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника ПДВ. В цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов’язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов’язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи вищевказану позицію Верховного Суду України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача щодо стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1535957,00 грн., оскільки в даному випадку вказана вимога є неправильним способом захисту порушених прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Однак, у разі помилкового обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права чи неналежного формулювання позовних вимог, адміністративні суди мають право на підставі частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд у разі задоволення адміністративного позову може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд вбачає за доцільне зазначити про те, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, з метою повного та всебічного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов’язати Броварську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області вчинити ті дії, від виконання яких відповідач безпідставно ухилився, а саме: подати до органу Державної казначейської служби України висновок із зазначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету за уточнюючим розрахунком податкових зобов’язань ТОВ "Інститут нових технологій" з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2012 року на суму бюджетного відшкодування у розмірі 1535957,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України пені за несвоєчасне перерахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2012 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 % облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Враховуючи те, що Броварською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області не було відшкодовано позивачу бюджетне відшкодування, позивач набув право на нарахування пені у порядку, встановленому п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України.

При цьому, неподання податковим органом після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв’язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред’явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 03.06.2014 у справі № 21-131а14 та в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.03.2015 у справі №К/9991/94791/11 та від 10.11.2015 у справі № К/800/43164/14.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України від 20.05.1999 № 679-XIV "Про Національний банк України" (далі - Закон №679-ХIV) облікова ставка Національного банку України - один із монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк України встановлює для банків та інших суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів.

Статтею 27 Закону №679-XIV передбачено, що Національний банк встановлює порядок визначення облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями.

Як встановлено судом та підтверджується наявними у справі доказами станом на час розгляду справи ТОВ "Інститут нових технологій" має право на стягнення з Державного бюджету України пені по заборгованості з відшкодування ПДВ платнику податків за період з 12.01.2015 по 13.05.2016.

Згідно інформації електронного ресурсу Національного банку України облікова ставка НБУ з 12.01.2015 по 05.02.2015 - 14%, з 06.02.2015 по 03.03.2015 - 19,5%, з 04.03.2015 по 27.08.2015 - 30%, з 28.08.2015 по 24.09.2015 - 27%, з 25.09.2015 по 21.04.2016 - 22%, з 22.04.2016 по 13.05.2016 - 19%.

Отже, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, встановив, що сума пені визначена позивачем правильно. Даний факт у процесі судового розгляду справи відповідачем - 1 спростовано не було.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем були виконані всі необхідні умови для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а Броварська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області своєчасно не надала ГУ ДКС України у Київській області висновок із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету, внаслідок чого ГУ ДКС України у Київській області не було здійснено перерахування позивачу бюджетної заборгованості, а відтак, у позивача виникло право на стягнення з Державного бюджету України пені за заборгованість з відшкодування ПДВ платнику податків.

За таких умов, судом встановлено, що вимога ТОВ "Інститут нових технологій" про стягнення з Державного бюджету України пені на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ за період з 12.01.2015 по 13.05.2016 у розмірі 603684,56 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог податковий орган, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивач вимог про відшкодування судових витрат не заявляв, судові витрати стягненню на його користь не підлягають.

Керуючись статтями 70-72, 97, 128, 159-163, 167, 244, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області щодо невиконання обов'язку по підготуванню та поданню до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню Товариству з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" з бюджету відшкодуванню за квітень 2012 року в сумі 1535957,00 грн.

Зобов’язати Броварську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" суми податку на додану вартість у розмірі 1535957,00 грн. за квітень 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут нових технологій" пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування за квітень 2012 року за період з 12.01.2015 по 13.05.2015 у розмірі 603684 (шістсот три тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 56 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.