Постанова № 61354180, 13.09.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2016 р. Справа№ 910/6660/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Рудченка С.Г.

за участі секретаря судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Павленко Я.М. довіреність б/№ від 02.06.16

від відповідача: Шмонденко Д.В. довіреність № 757 від 02.08.16

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05 липня 2016 року

у справі № 910/6660/16 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергогарант"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"про стягнення 65 230,10 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укренергогарант" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення 65 230,10 грн. (а.с. 8-11).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05 липня 2016 року у справі № 910/6660/16 позовні вимоги задоволено повністю (а.с. 143-148).

21 липня 2016 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 05 липня 2016 року у справі №910/6660/16 в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05 липня 2016 року у справі №910/6660/16 та прийняти нове рішення, яким у задоволення позовних вимог ТОВ "Укренергогарант" до ПАТ "АК "Київводоканал" про стягнення заборгованості у розмірі 60 048,02 грн., пені у розмірі 4850, 46 грн., 3% річних у розмірі 331, 62 грн. - відмовити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 серпня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "АК "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/6660/16 від 05 липня 2016 року передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Рудченка С.Г.

08 серпня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "АК "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 05 липня 2016 року у справі №910/6660/16 прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Рудченка С.Г. та призначено до розгляду на 13 вересня 2016 року на 10 год. 15 хв.

19 серпня 2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укренергогарант" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з клопотанням від 19 серпня 2016 року про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому просить забезпечити проведення судового засідання у справі №910/6660/16, що призначене на 13 вересня 2016 року на 10 год. 15 хв., в режимі відеоконференції, та визначити суд, відповідальний за проведення відеоконференції під час вищевказаного судового засідання.

05 вересня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду задоволено клопотання ТОВ "Укренергогарант", забезпечення проведення судового засідання в режимі відео конференції доручено Господарського суду Одеської області.

13 вересня 2016 року віл представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 13 вересня 2016 року представник ПАТ "АК "Київводоканал" надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволення позовних вимог ТОВ "Укренергогарант" до ПАТ "АК "Київводоканал" про стягнення заборгованості у розмірі 60 048,02 грн., пені у розмірі 4850, 46 грн., 3% річних у розмірі 331, 62 грн. - відмовити.

Представник ТОВ "Укренергогарант" у судовому засіданні 13 вересня 2016 року надав пояснення, в яких заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

08 жовтня 2015 року між ПАТ "АК "Київводоканал" (далі - відповідач, покупець) та ТОВ "Укренергогарант" (далі - позивач, постачальник) був укладений Договір поставки №757/24/14-15 (надалі - Договір), за змістом п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити проводи та кабелі електронні та електричні (товар) за найменуваннями, в асортименті та за цінами, що вказуються в специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору, згідно письмових заявок покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість на нижчезазначених умовах договору (а.с. 35-36, 37).

Відповідно до п. 2.2. Договору, номенклатура та ціна Товару визначаються в Специфікації, яка є додатком до цього Договору, підписується уповноваженими представниками обох Сторін і скріплюється печатками Сторін.

Відповідно п. 3.1 Договору, постачання Товару здійснюється транспортом Постачальника на склад структурного підрозділу Покупця (Розрахунковий департамент ПАТ "АК "Київводоканал") за адресою: м. Київ, вул. Електротехнічна, 16, за рахунок Постачальника.

Порядок передачі Товару від Постачальника Покупцю встановлений п. 3.4. Договору та здійснюється за належним чином оформленою видатковою накладною, в якій зазначаються найменування Товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, ціна Товару на загальна вартість Товару.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 60 048,02 грн., що підтверджується видатковими накладними: №1029 від 09.12.2015 р. на суму 4 540,50 грн.; №1030 від 09.12.2015 р. на суму 6 384,98 грн.; №1044 від 14.12.2015 р. на суму 29 269,54 грн.; №1045 від 14.12.2015 р. на суму 7 000,00 грн.; №1096 від 25.12.2015 р. на суму 5 853,00 грн.; №1097 від 25.12.2015 р. на суму 7 000,00 грн. (а.с. 103-108).

Оскільки відповідачем поставлений товар оплачено не було, позивач направив йому вимогу про сплату заборгованості за № 1427 від 23.02.2016 р. (а.с. 113-114), яку відповідач залишив без виконання, заперечень щодо вимоги позивача про сплату заборгованості позивачу не пред'явив. Направлення вказаної вимоги підтверджується описом вкладення у цінний лист (а.с. 115). Вказане стало підставою для звернення з даним позовом.

На підтвердження факту поставки товару позивачем надано копії видаткових накладних з підписами уповноважених осіб та штампами відповідача, а також довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 109-112).

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вимоги до первинного документа встановлені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", якою передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, вказаний Закон передбачає обов'язковим реквізитом первинного документа підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо посилань апелянта на те, що товар за видатковою накладною № 1045 від 14.12.2015 р. було отримано ОСОБА_4 за довіреністю № 337, якою на отримання матеріальних цінностей уповноважено ОСОБА_5 спростовується наявністю на вказаній видатковій накладній відбитку печатки відповідача (розрахункового департаменту ПАТ "АК "Київодоканал").

Крім того, згідно з п. 1 Інформаційного листа ВГСУ "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" від 17.07.2012 р. №01-06/928/2012 "підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України".

Колегія суддів враховує з правову позицію викладену у постанові Верховного Суду України від 29.04.2015 р. у справі № 3-77гс15 згідно якої «відсутність довіреності на отримання цінностей за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію. При цьому вчинення Позивачем дій з поставки, підтверджується видатковими накладними, завіреними печаткою покупця (відповідача), які містяться у матеріалах справи.»

За таких обставин, наявні у матеріалах справи копії видаткових накладних засвідчених печаткою розрахункового департамента ПАТ "АК"Київводоканал" (який відповідно до п. 1.2. Договору визначено отримувачем товару) та оформлені відповідним чином довіреності є допустимими доказами, що засвідчують факт отримання товару відповідачем, та відповідно переходу права власності на отриманий товар, а тому доводи апеляційної інстанції у цій частині є безпідставними.

Крім того відповідачем факт отримання зазначеного товару спростовано не було.

Доводи апеляційної скарги про те, що неотримання відповідачем рахунків на оплату поставленої продукції зумовлює відсутність обов'язку сплати ним вартості товару, спростовуються тим, що рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер.

При цьому, згідно п. 3.3 Договору перехід права власності на товар до покупця відбувається з моменту передачі йому товару та підписання накладних на товар.

Пунктом 3.5 Договору встановлено, що датою поставки товару вважається дата отримання товару уповноваженим представником покупця, що підтверджується його підписом на видатковій накладній.

Згідно з п. 5.1 Договору : « Покупець здійснює оплату товару протягом 45 календарних днів з моменту отримання товару від постачальника шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець має право здійснювати попередню оплату (часткову або повну) товару.»

Отже, є вірним висновок місцевого господарського суду про те, що сторони умовами Договору узгодили, що строк оплати настає саме з моменту отримання товару, що підтверджується його підписом на видатковій накладній, в той час як рахунок-фактура носить лише інформаційний характер та не підтверджує факт здійснення господарської операції, а відсутність рахунків ніяким чином не перешкоджає виконанню зобов'язання з оплати, зважаючи на те, що договір містить реквізити сторін, у т.ч. дані щодо рахунку позивача.

Враховуючи викладене та умови Договору, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав, заборгованість за поставлений товар становить 60 048,02 грн. та відповідачем не спростована.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Укренергогарант" про стягнення з ПАТ "АК "Київводоканал" заборгованості у розмірі 60 048,02 грн. є правомірними та обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 850,46 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 26.01.2016 р. по 06.04.2016 р.

Оскільки відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 7.3 Договору у випадку порушення виконання умов п. 5.1 Договору, покупець сплачує пеню постачальнику в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний прострочений день встановленого строку.

Приймаючи до уваги, що наявність простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених частиною 6 статті 232 ГК України, колегія суддів здійснивши перевірку арифметичних розрахунків заявленої позивачем до стягнення суми пені, дійшов висновку щодо правомірності висновку суду першої інстанції про те, що вказаний розрахунок є вірним, а тому до стягнення підлягає пеня у розмірі 4 850,46 грн.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 331,62 грн. за період з 26.01.2016 р. по 06.04.2016 р.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів здійснивши перевірку арифметичних розрахунків заявленої позивачем до стягнення суми 3%, погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення зазначеної позовної вимоги у розмірі 331,62 грн.

Відповідно до абз. 6 п. 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України", не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

З огляду на викладене та враховуючи те, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків, тому застосування останнім Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.2015 р., який втратив чинність 01.01.2015 р., тобто до виникнення договірних відносин між сторонами не є підставою для скасування вказаного рішення суду першої інстанції, а доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні Господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Рішення Господарського суду міста Києва від 05 липня 2016 року у справі №910/6660/16 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "АК "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 05 липня 2016 року у справі №910/6660/16 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст.ст. 105 ГПК, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АК "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 05 липня 2016 року у справі №910/6660/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05 липня 2016 року у справі №910/6660/16 залишити без змін.

3. Справу №910/6660/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.В. Агрикова

С.Г. Рудченко