Ухвала суду № 61353721, 15.09.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Шарапа В.М.

Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.

УХВАЛА

іменем України

"15" вересня 2016 р. Справа № 817/680/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

Іваненко Т.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "01" липня 2016 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вирівський кар'єр" до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вирівський кар'єр" звернулось до суду з адміністративним позовом до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.03.2016 року №0000752202.

На обґрунтування позовних вимог посилається на те, що за наслідками документальної планової виїзної перевірки посадовими особами Сарненської ОДПІ Головного управління ДФС у Рівненській області виявлено ряд порушень позивачем норм податкового законодавства, яке полягало у заниженні доходів та завищенні витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток, яке призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 15004818,00 грн. Такі висновки контролюючого органу вважає безпідставними та необґрунтованими. Зокрема, зазначає, що підприємство не включило до складу доходів позитивне значення курсової різниці у сумі 334516,50 грн., нарахованої на додатковий внесок іноземного інвестора - Базальт Мінераліз Гмбх до статутного капіталу, оскільки ці кошти не є монетарним активом та не впливають на доходи позивача. Представник позивача вважає, що у підприємства були відсутні підстави включати суми заборгованості перед акціонерами ВАТ "Вирівський кар'єр", які не виявили бажання стати учасниками ТОВ "Вирівський кар'єр", до доходів, оскільки ці кошти не є безнадійною заборгованістю, тому що перебіг строку позовної давності щодо вимог про їх повернення не розпочався. Позивач вказує, що підприємство не отримувало зворотні відходи під час виробництва щебеню, що підтверджується усіма необхідними документами. Також позивач заперечує, що виготовлення технічного паспорту на залізничну колію, яка перебуває на балансі позивача, може вважатися поліпшенням основних фондів. З приводу включення до складу витрат курсових різниць, нарахованих на суму безповоротної фінансової допомоги, фактично не отриманої станом на дату складання балансу за 2014 рік, представник позивача наголошує, що підприємство діяло з урахуванням норм податкового законодавства та на виконання положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області від 31.03.2016 року №0000752202.

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання представники сторін не з'явилися. Про час, дату та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження у відповідності до приписів п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами встановлено, що 07.09.2015 року - 19.10.2015 року посадовими особами Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Вирівський кар'єр" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2012 року - 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 26.10.2015 року №191/23/00290239 (т. 1 а.с. 11-34).

На підставі акту перевірки та з урахуванням результатів адміністративного оскарження, Сарненською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.03.2016 року №0000752202 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Вирівський кар'єр" від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 15004818,00 грн., наростаючим підсумком, в тому числі, за: три квартали 2012 року на 1762317,00 грн. (податкова декларація від 26.11.2012 року №9074389196); за 2012 рік на 3630873,00 грн. (податкова декларація від 12.09.2013 року №9087720628); за 2013 рік на 7992133,00 грн. (податкова декларація від 10.02.2014 року №9090303460); за 2014 рік на 15004818,00 грн. (податкова декларація від 18.02.2015 року №9080770811) (т. 1 а.с. 10).

В основу вказаного податкового повідомлення-рішення покладено висновки відповідача про порушення позивачем вимог пп. 135.5.4, пп. 135.5.11 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139, п. 140.3 ст. 140, пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України, яке полягало у заниженні доходів на суму 448314,00 грн., а саме: за 3 квартал 2012 року на 113797,00 грн., за 4 квартал 2012 року на 334517,00 грн. та завищенні витрат на суму 14556504,00 грн., а саме: за 3 квартал 2012 року на 1648520,00 грн., за 4 квартал 2012 року на 1534039,00 грн., за 2013 рік на 4361260,00 грн., за 2014 рік 7012685,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств на суму 15004818,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість доводів податкового органу щодо порушення позивачем у періоді, що перевірявся приписів Податкового Кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що в ході проведення перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп. 135.5.11 п. 135.5 ст. 135, пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України, а саме: занизив інші доходи за 2-ге півріччя 2012 року на 334516,50 грн. внаслідок невключення до їх складу позитивного значення курсової різниці, нарахованого на заборгованість іноземного інвестора з внесків до статутного капіталу.

Слід зазначити, що відповідно до приписів п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пп. 135.5.11 ст. 135 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), інші доходи включають доходи, визначені відповідно до статей 146, 147, 153 і 155-161 цього Кодексу.

Підпунктом 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин) було передбачено, що визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 01.07.2012 року по бухгалтерському обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "Вирівський кар'єр" на рах. 40 "Статутний капітал" обліковувалась сума у розмірі 35900000,00 грн., що відповідало установчим документам. Станом на 31.12.2012 року позивачем по рах. 40 "Статутний капітал" обліковувалась сума у розмірі 178097862,50 грн.

На виконання підпункту 7.1.1.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Вирівський кар'єр" додатковий внесок Базальт Мінераліз Гмбх до статутного капіталу складає 13500000,00 Євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 19.12.2012 року становить 142179862,50 грн.

Фактично ці кошти було внесено 24.12.2012 року у зв'язку з чим з урахуванням офіційного курсу НБУ утворилась курсова різниця у розмірі 334516,50 грн., яку позивачем віднесено на рахунок 46 "Неоплачений капітал" (т. 1 а.с. 35-36).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", що затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 року №193, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.08.2000 року за №515/4736 (надалі - Положення №21).

Абзацом 7 пункту 4 Положення №21 визначено, що монетарні статті - це статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.

Пунктом 8 Положення №21 (в редакції чинній станом на грудень 2012 року) передбачено, що визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення господарської операції та на дату балансу. Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат). Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат), за винятком курсових різниць, які відображаються згідно з пунктом 9 Положення (стандарту) 21.

Отже, внесок засновника господарського товариства до статутного капіталу підприємства оцінюється та фіксується у статутних документах в грошовій одиниці України за курсом Національного банку України і не підлягає переоцінці в подальшому у зв'язку зі зміною курсу іноземних валют.

У бухгалтерському обліку курсові різниці за зобов'язанням засновників з внесків до статутного капіталу підприємства, які мають бути здійснені в іноземній валюті, підлягають перерахунку з використанням валютного курсу на дату балансу та на дату погашення.

Водночас, в силу вимог абз. 4 пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", що затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 року №87, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.06.1999 року за №3973690 (чинного станом на грудень 2012 року), доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Тому, курсові різниці, які виникають в наслідок перерахунку зобов'язань засновників при формуванні статутного капіталу, не можуть бути визнані доходом, а суми таких курсових різниць відображаються у складі додаткового капіталу.

Позиція аналогічного характеру наведена у листі Міністерства фінансів України "Щодо бухгалтерського обліку курсових різниць за інвалютними внесками засновників до статутного капіталу" від 05.12.2012 року №31-08310-06-10/29025.

Безпідставними є посилання позивача на Положення №21 у редакції, що набрала чинності з 09.08.2013 року та Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року №73, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 року за №336/22868, оскільки вказані документи не діяли станом на час виникнення спірних правовідносин.

Разом з тим, з огляду на приписи пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України, на підставі діючих станом на грудень 2012 року положень (стандартів) бухгалтерського обліку позивач правомірно не відніс курсову різницю, нараховану на заборгованість іноземного інвестора з внесків до статутного капіталу, у сумі 334516,50 грн. до складу інших доходів за 2-ге півріччя 2012 року.

Відтак, висновок відповідача про порушення позивачем вимог пп. 135.5.11 п. 135.5 ст. 135 та пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України шляхом заниження інших доходів за 2-ге півріччя 2012 року на 334516,50 грн. не знаходить підтвердження, а відтак є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо висновку про порушення пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України шляхом заниження інших доходів за 2-ге півріччя 2012 року на 113797,00 грн. внаслідок невключення до їх складу безнадійної кредиторської заборгованості перед акціонерами ВАТ "Вирівський кар'єр", які не виявили бажання стати учасниками ТОВ "Вирівський кар'єр".

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин), доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пп. 135.5.4 ст. 135 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин), інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, протоколом чергових загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Вирівський кар'єр" від 21.04.2009 року №1 вирішено припинити діяльність ВАТ "Вирівський кар'єр" шляхом реорганізації через перетворення у ТОВ "Вирівський кар'єр". При перетворенні ВАТ "Вирівський кар'єр" усі його майнові права, грошові кошти, зобов'язання та інші права і обов'язки, які йому належать, переходять до його правонаступника - ТОВ "Вирівський кар'єр" (пункт 9).

Обмін акцій на частки у статутному капіталі правонаступника - ТОВ "Вирівський кар'єр" відбувається у два етапи. На першому етапі, який починається з 22.04.2009 року та закінчується 19.06.2009 року, в обмін на сертифікат акцій Товариства акціонери отримують письмові зобов'язання про видачу частки у статутному капіталі правонаступника Товариства. Для обміну сертифікатів акцій ВАТ "Вирівський кар'єр" на письмові зобов'язання про видачу частки у статутному капіталі правонаступника Товариства акціонерами подаються письмові заяви на ім'я Голови комісії з припинення. Заява подається в межах першого етапу обміну акцій на частки у статутному капіталі правонаступника Товариства. На другому етапі, який розпочинається з дня державної реєстрації ТОВ "Вирівський кар'єр" - правонаступника ВАТ "Вирівський кар'єр", утвореного в результаті реорганізації ВАТ "Вирівський кар'єр" шляхом перетворення, відбувається обмін письмових зобов'язань на частки у статутному капіталі ТОВ "Вирівський кар'єр" у відповідності з отриманими на першому етапі письмовими зобов'язаннями про видачу відповідної кількості часток товариства, що створюється внаслідок реорганізації та видачі документів, що підтверджують їхнє право власності на частку у статутному капіталі ТОВ "Вирівський кар'єр". Термін отримання часток у статутному капіталі ТОВ "Вирівський кар'єр" в обмін на письмові зобов'язання не обмежується (пункт 11) (т. 1 а.с. 40-49).

Протоколом чергових загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Вирівський кар'єр" від 21.07.2009 року №2 затверджено передавальний акт, за змістом якого усі зобов'язання ВАТ "Вирівський кар'єр" стосовно усіх кредиторів і боржників переходять до ТОВ "Вирівський кар'єр", як до правонаступника. Вказаний акт містить інформацію про кошти для виплати компенсації акціонерам ВАТ "Вирівський кар'єр", які не виявили бажання стати учасниками ТОВ "Вирівський кар'єр", зарезервовані у балансі підприємства у рядку 590 "Поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками" (т. 1 а.с. 50-63).

Станом на 31.12.2012 року позивачем по рах. 672 "Розрахунки за іншими виплатами" обліковувались сума у розмірі 113797,25 грн., яка складається з вказаних коштів та станом на 31.12.2014 року залишилась незмінною.

Підпунктом "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

У свою чергу, статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Як встановлено судами при проведенні реорганізації позивачем обумовлено, що термін отримання часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Вирівський кар'єр" в обмін на письмові зобов'язання не обмежується. Тому перебіг строку позовної давності в цьому випадку розпочинається з моменту пред'явлення такої вимоги, а не з моменту передачі зобов'язань до правонаступника, як вказує відповідач у акті перевірки та в апеляційній скарзі, і лише зі спливом цього строку можна стверджувати про виникнення безнадійної заборгованості. Крім того, приписи Цивільного кодексу України не забороняють позивачу виконати взяті на себе зобов"язання у більш тривалий термін, ніж визначений цим кодексом термін строку позовної давності.

Відтак, висновок відповідача про порушення позивачем вимог пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України шляхом заниження інших доходів за 2-ге півріччя 2012 року на 113797,00 грн. є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо висновку про порушення пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 та п. 140.3 ст. 140 Податкового кодексу України шляхом завищення витрат за 01.07.2012 року - 31.12.2014 року на 13150803,00 грн., в тому числі за 3 кв. 2012 року на 1648520,00 грн., за 4 кв. 2012 року на 1534039,00 грн., за 2013 рік на 4361260,00 грн., за 2014 рік на 5606984,00 грн. внаслідок не проведення коригування собівартості реалізованої продукції на вартість зворотних відходів.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин), витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме прямих матеріальних витрат.

Підпунктом 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин) визначено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Пунктом 140.3 статті 140 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин) встановлено, що до витрат не включається сума фактичних втрат товарів, крім втрат у межах норм природного убутку чи технічних (виробничих) втрат та витрат із розбалансування природного газу в газорозподільних мережах, що не перевищують розмір, визначений Кабінетом Міністрів України або іншим органом, визначеним законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вирівський кар'єр" здійснює господарську діяльність за кодом КВЕД 08.11 "Добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю".

У відповідності до прив'язки технологічної і будівельної частини робочого проекту заводу щебеневої продукції та розроблення пояснювальної записки для цих частин даного проекту на ВАТ "Вирівський кар'єр", розробленої інститутом "ЛьвівбудмНДІпроект", гірська порода - граніт, розрихлюється в кар'єрі до фракцій 0-1000 мм та подається на перший грохот для первинного просіювання. Просіяна через перший грохот гірська порода фракції менше 80 мм поступає на другий грохот для подальшого розсіювання, де розділяється на фракції менше 20 мм, 20/32 мм і 32/56 мм (просів) та більше 56 мм (відсів). Фракція менше 20 мм поступає з другого грохота на конвеєр стрічковий, яким подається на склад відходів і зсипається у бурт для подальшої утилізації. Фракція більше 56 мм (відсів) подається на конвеєр стрічковий похилий, фракція 20/32 мм і 32/56 мм (просів) за допомогою перемикача може передаватися або на конвеєр стрічковий похилий, або для подальшої утилізації (т. 1 а.с. 74-80, 155-162).

Відповідно до п. 11 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №16 "Витрати" (далі - П(С)БО №16 "Витрати"), що затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за №27/4248, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Згідно з п. 12 П(С)БО №16 "Витрати", до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть безпосередньо бути віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному у п. 11 Положення (стандарту).

Отже, зворотними відходами можуть визнаватися залишки сировини (інших матеріалів), які після виробничого технологічного процесу підприємства можуть у подальшому використовуватись як повноцінний матеріал для виробництва інших видів продукції.

Зі звітів про випуск товарної продукції за липень-жовтень 2012 року, на основі яких контролюючим органом зроблено відповідні висновки, слідує, що лише протягом зазначених місяців відсів фракції 0-30 мм складав 10% (т. 1 а.с. 69, 83-86).

Суд правильно вказав, що згідно звітів про випуск товарної продукції, кількість відсіву фракції 0-30 мм складає загалом 10% від кількості гірничої маси, яка видобувається платником податків.

Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вирівський кар'єр" "Про порядок ведення обліку готової продукції на складі" від 28.09.2012 року №295-Ва було скасовано попередній наказ "Про порядок ведення обліку готової продукції на складі" від 14.06.2010 року №109-в та вирішено за результатами проведених замірів маркшейдера складати звіт про залишки готової продукції станом на дату проведення замірів (а.с. 152-153)

Згідно наданих позивачем для перевірки та у судове засідання розпоряджень про затвердження %-го виходу продукції за 2012-2015 роки та довідки маркшейдера, вихід відсіву фракції 0-30 мм складає в межах від 4% до 10% від загальної кількості гірничої маси, залежить від якості видобутку гірничої маси та змінюється щоразу при проведенні буро-вибухових робіт, утилізація потребує значних часу і коштів (т. 1 а.с. 154-250, т. 2 а.с. 1-20).

Тому не заслуговують на увагу твердження відповідача щодо відсутності регламентації розміру фактичних втрат гірничої маси.

Крім того, під час визначення загальної вартості усіх відходів та супутньої продукції у розмірі 13150802,81 грн. контролюючим органом допущено арифметичну помилку, що підтверджується наявними у матеріалах справи додатком №16 до акту перевірки та наданим на вимогу суду розрахунком, у відповідності до якого загальна вартість відходів складає 1016050,83 грн. (т. 2 а.с. 186).

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що часткове використання позивачем відсіву фракції 0-30 мм шляхом його подальшої реалізації, про яке вказує відповідач в акті перевірки, здійснювалось з урахуванням вартості зворотних відходів у бухгалтерському і податковому обліку (т. 2 а.с. 57-165).

З урахуванням наданих позивачем доказів та даних його бухгалтерського обліку, правильним є висновок суду першої інстанції, що підприємство не отримувало у процесі виробництва зворотних відходів, які б могли використовуватись ним для виробництва іншої готової продукції, вартість яких повинна була враховуватись у зменшення розміру прямих матеріальних витрат. Відтак, висновок відповідача про порушення позивачем вимог пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 та п. 140.3 ст. 140 Податкового кодексу України шляхом заниження завищення витрат за 01.07.2012 року - 31.12.2014 року на 13150803,00 грн. не знаходить підтвердження, а відтак є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України шляхом завищення витрат за 2014 рік на 50000,00 грн. внаслідок включення до їх складу витрат на придбання основних засобів.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, не включають витрати, визначені у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин), не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144-148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Пунктом 146.4 статті 146 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що придбані (самостійно виготовлені) основні засоби зараховуються на баланс платника податку за первісною вартістю.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Вирівський кар'єр" виготовлено технічний паспорт під'їздної та внутрішньокар'єрних залізничних колій при станції Клесів ДТГО "Львівська залізниця", вартість якого у розмірі 500000,00 грн. включена до складу витрат за 2014 рік (т. 1 а.с. 87-89).

У відповідності до додатку до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна по Рівненській області від 15.06.2001 року №207, Відкритому акціонерному товариству "Вирівський кар'єр", правонаступником якого є позивач, передано ряд об'єктів нерухомості, серед яких залізничні шляхи станції Клесів (т. 2 а.с. 21-26).

Отже, у 2014 році придбання (самостійне виготовлення) основних фондів позивачем, про яке зазначає відповідач, не мало місця. Крім того, виготовлення технічного паспорту під'їздної та внутрішньокар'єрних залізничних колій при станції Клесів, по своїй суті, не є виготовленням, будівництвом, реконструкцією, модернізацією та/або іншим поліпшенням основних засобів, оскільки жодним чином не впливає на їх вартісні показники.

Тому, висновок відповідача про порушення позивачем вимог 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України шляхом завищення витрат за 2014 рік на 50000,00 грн. не знаходить підтвердження, а відтак є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо висновку про порушення позивачем пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України шляхом завищення витрат за 2014 рік на 135570,10 грн. внаслідок включення до їх складу курсової різниці, нарахованої на дебіторську заборгованість перед Базальт Мінералз Гмбх.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин), витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин), інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Підпунктом 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2014 року Базальт Мінералз ГмбХ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вирівський кар'єр" укладено договір №12/2014, предметом якого стало надання безповоротної фінансової допомоги у сумі 9700000,00 Євро, яка є добровільним внеском, що не вимагає відповідного надання послуг чи поставки товарів і яку не зобов'язані повертати або здійснювати будь-яку компенсацію (оплату) за неї (т. 1 а.с. 92-95). За умовами пункту 2.1 даного договору, Базальт Мінералз ГмбХ виконує зобов'язання у Євро із надання фінансової допомоги не пізніше ніж до 16 липня 2015 року.

Станом на 31.12.2014 року безповоротну фінансову допомогу на виконання умов вказаного договору позивачем отримано не було. Водночас, за даними бухгалтерського обліку Товариство з обмеженою відповідальністю "Вирівський кар'єр" відобразило рух коштів по рах. 3771, 74 на суму 188835846,10 грн., що дорівнює 9700000,00 Євро. та від'ємне значення курсових різниць станом на 31.12.2014 року, порівняно з 22.12.2014 року, по рах. 974, 3771 на суму 1335701,10 грн. (т. 1 а.с. 90-91).

Пунктом 8 Положення №21 встановлено, що визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня. Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат). Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат), за винятком курсових різниць, які відображаються згідно з пунктом 9 Положення (стандарту) 21.

Таким чином, позивач зобов'язаний був на дату балансу відобразити від'ємне значення курсових різниць, нарахованих на суму дебіторської заборгованості за договором від 22.12.2014 року №12/2014 та, відповідно, включити таку суму до інших витрат.

Безпідставними є твердження відповідача щодо необхідності нотаріального посвідчення договору від 22.12.2014 року №12/2014, оскільки ця обставина не має безпосереднього впливу на факт відображення у бухгалтерському та податковому обліку позивача курсових різниць, правомірність якого оспорюється в акті перевірки.

Тому, висновок відповідача про порушення позивачем вимог 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України шляхом завищення витрат за 2014 рік на 135570,10 грн. не знайшов підтвердження, а відтак є безпідставним та необґрунтованим.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність підстав для скасування спірного податкового повідомлення - рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо обґрунтованості позовних вимог та їх задоволення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "01" липня 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: Л.О. Зарудяна

Т.В. Іваненко

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вирівський кар'єр" вул.Заводська, 15,с.Гранітне,Сарненський район, Рівненська область,34551

3- відповідачу: Сарненська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Рівненській області вул. Широка,18,м.Сарни,Сарненський район, Рівненська область,34500

- ,