Постанова № 61353639, 14.09.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/793/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Слободонюк М.В.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

14 вересня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білоуса О.В.

суддів: Совгири Д. І. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної служби геології та надр України про визнання протиправними та скасування наказу та припису,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України про визнання протиправними та скасування наказу №92 від 21.03.2016 року в частині призначення планової перевірки ФОП ОСОБА_2 та припису №508-14/06 від 15.04.2016 року.

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином.

До початку судового засідання від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами. При цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції, наказом Держгеонадра України від 21.03.2016 року № 92 було затверджено квартальний план проведення перевірок користувачів надр на II квартал 2016 року, до якого, в тому числі, включено позивача, як власника спеціального дозволу на користування надрами НОМЕР_2 від 02.11.2006 року.

На підставі зазначеного вище наказу т.в.о голови Держгеонадра України винесено інший наказ від 21.03.2016 року № 93 "Про проведення планових перевірок надрокористувачів у II кварталі 2016 року" згідно з предметом перевірки, визначених пунктом 4 Порядку здійснення державного геологічного контролю, затвердженого постановою КМУ від 14.12.2011 №1294.

До переліку надрокористувачів, щодо яких буде здійснюватись державний геологічний контроль включено і позивача.

Про проведення перевірки позивача було повідомлено листом від 22.03.2016 року №4417/13/14-16, у якому зазначено, що у строк з 11 по 29 квітня 2016 року посадовими особами Державної служби геології та надр України буде проведена перевірка щодо дотримання вимог законодавства у сфері надрокористування ФОП ОСОБА_2, якому надано спеціальний дозвіл на користування надрами НОМЕР_2 від 02.11.2006 року.

13.04.2016 року спеціалістами Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Держгеонадр України здійснено виїзд за адресою позивача для проведення планової перевірки щодо дотримання надрокористувачем встановленого порядку, норм і правил проведення робіт, пов'язаних з геологічним вивченням та використання надр.

Не допустивши до перевірки посадових осіб відповідача, позивач у наданих письмових поясненнях №4 від 13.04.2016 року, вказав на відсутність визначених законом підстав для проведення перевірки, посилаючись при цьому на приписи пункту 3 Прикінцевих положень Закону від 28.12.2014 № 71-VІІІ, згідно з яким у 2015-2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України.

У зв'язку із недопущенням позивачем посадових осіб Держгеонадр України до проведення перевірки, 13.04.2016 року перевіряючими складено відповідний акт №06-05/26/2016-25/п-81 про недопуск у якому зазначено про порушення позивачем статей 10, 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", ст. 24 Кодексу України "Про надра" та постанови Кабінету Міністрів України №615 від 30.05.2011 року "Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами".

На підставі відображених в акті №06-05/26/2016-25/п-81 порушень, посадовими особами відповідача було винесено припис №508-14/06 від 15.04.2016 року про їх усунення шляхом надання до Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Держгеонадр України документів та матеріалів, що підтверджують виконання питань згідно додатку № 1 до даного припису.

Не погоджуючись з вказаними діями відповідача позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у цій справі не є контролюючим органом доходів і зборів в розумінні вимог пункту 41.1 статті 41 ПК України, тому приписи пункту 3 Прикінцевих положень Закону від 28.12.2014 № 71-VІІІ не можуть поширюватись на Держгеонадра України.

Судова колегія апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Механізм проведення державного геологічного контролю з метою виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1294 від 14.12.2011 року (далі - Порядок).

Пунктом 5 Порядку передбачено, що державний геологічний контроль здійснюється шляхом проведення органами державного геологічного контролю планових і позапланових перевірок надрокористувачів.

Планові перевірки надрокористувачів проводяться відповідно до квартального плану проведення перевірок, який затверджується Держгеонадрами до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому (п. 6 Порядку).

З 01.01.2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 року № 76-VIII. Пунктом 8 Прикінцевих положень цього Закону визначено, що перевірки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Таким чином, на період з січня по червень 2015 року поширювалось обмеження щодо проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами. Однак суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки оскаржуваний наказ прийнятий Держгеонадрами України 21.03.2016 року та стосується проведення планової перевірки ФОП ОСОБА_2 у ІІ кварталі 2016 року, він не порушує обмежень на перевірки, встановлених Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 року № 76-VIII, у зв'язку із чим у відповідача існували законні підстави для проведення планової перевірки позивача.

Колегія суддів вважає такий висновок суду передчасним і помилковим, зважаючи на таке.

Згідно вимог п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року № 71-VІІІ, у 2015-2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи-підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Колегія суддів зазначає, що застосоване у пункті 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28 грудня 2014 року поняття «контролюючі органи» стосується усіх контролюючих органів, тобто органів, які здійснюють державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, згідно із Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого Указом Президента України № 391/2011 від 06 квітня 2011 року, державна служба геології та надр України (Держгеонадра України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 408 від 13 серпня 2014 року «Питання запровадження обмежень на проведення перевірок державними інспекціями та іншими контролюючими органами», що є чинною на момент вирішення спору, затверджено Перелік державних інспекцій та інших контролюючих органів, яким надаватиметься дозвіл Кабінету Міністрів України на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - підприємців, до яких, зокрема належить Держгеонадра України.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що Держгеонадра України належить до переліку контролюючих органів, які мають право на проведення перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за виключенням випадків, передбачених пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28 грудня 2014 року. Аналогічна правова позиція була підтримана в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04 січня 2016 року та Верховного суду України від 10 червня 2016 року у справі №826/17157/15 в даній категорії справ.

З матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що обсяг доходу позивача за попередній календарний рік не перевищує до 20 мільйонів гривень, а також не відноситься до категорій суб'єктів господарювання, на яких не поширюється дія п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року № 71-VІІІ.

Доказів наявності інших обставин, які надають право відповідачу провести перевірку ФОП ОСОБА_2, без отримання дозволу Кабінету Міністрів України (за заявкою позивача щодо його перевірки, рішення суду про проведення перевірки або відповідне рішення щодо проведення перевірки підприємства згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України) відповідач до суду не надав.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи порушення судом першої інстанції норм права та невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови, якою адміністративний позов необхідно задовольнити.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Відтак, на користь позивача належить стягнути документально підтверджені витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги (а.с. 2, 30, 121).

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 до Державна служба геології та надр України про визнання протиправними та скасування наказу та припису скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задоволити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України № 92 від 21.03.2016 року "Про проведення планових перевірок у надрокористувачів у ІІ кварталі 2016 року" в частині проведення планової перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

Визнати протиправним та скасувати припис Державної служби геології та надр України № 508-14/06 від 15.04.2016 року.

Присудити на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) з Державної служби геології та надр України (код ЄДРПОУ 37536031) за рахунок її бюджетних асигнувань понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 5787, 60 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі .

Головуючий Білоус О.В. Судді Совгира Д. І. Курко О. П.