Ухвала суду № 61353631, 13.09.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/667/14

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук А.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

13 вересня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Білоуса О.В. Курка О. П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області про стягнення заборгованості.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Також, не погоджуючись з даною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її, проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував та просив суд залишити її без задоволення.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її, проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечував та просив суд залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 з 05 січня 1993 року по 30 січня 2009 року працював суддею Хмельницького міського (міськрайонного) суду Хмельницької області.

12 грудня 2001 року позивачу ОСОБА_4 кваліфікаційної комісії суддів місцевих та апеляційного судів Хмельницької області присвоєно другий кваліфікаційний клас судді.

За своїм статусом і вислугою років на посаді судді позивач мав право на отримання 30 відсоткової надбавки від щомісячного заробітку, яка і виплачувалась лише на оклад та доплату за кваліфікаційний клас.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя статті 22 Конституції України).

Відповідно до частини четвертої статті 44 Закону № 2862-ХІІ (у редакції, що діяла до 1 січня 2006 року) суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Статтею 113 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-IV Про Державний бюджет України на 2006 рік (далі - ОСОБА_5 № 3235-IV) установлено, що у 2006 році суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах, передбачених частиною четвертою статті 44 Закону № 2862-ХІІ, від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

ОСОБА_5 № 3235-IV в частині виплати суддям щомісячної надбавки за вислугу років не визнавався, а тому у 2006 році щомісячна надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

З 1 січня 2007 року вищезгадана надбавка мала нараховуватися відповідно до частини четвертої статті 44 Закону № 2862-ХІІ.

Підпунктом б підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України (далі - ОСОБА_5 № 107-VI) були внесені відповідні зміни до Закону № 2862-ХІІ. Зокрема, в абзаці другому частини четвертої слова загальної суми щомісячного заробітку замінено словами посадового окладу.

ОСОБА_4 від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (далі - Рішення № 10-рп/2008) Конституційний Суд України визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, у тому числі й пункту 61 розділу II Закону № 107-VI щодо внесення зазначених вище змін.

Тобто, з 1 січня до 22 травня 2008 року (дати винесення Рішення № 10-рп/2008) надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках тільки від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2008 року № 19 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 (яка набрала чинності з 1 березня 2008 року) останню доповнено пунктом 2-2, яким передбачено, що суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п'ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

Таким чином, після 22 травня 2008 року - дати винесення Конституційним Судом України Рішення № 10-рп/2008 - ОСОБА_5 № 2862-ХІІ і постанова № 865 по-різному врегульовували питання виплати суддям надбавки за вислугу років.

Виходячи із визначених в частині четвертій статті 9 КАС загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами слід зазначити, що при визначенні бази обчислення суддям набавки за вислугу років після 22 травня 2008 року - дати винесення Конституційним Судом України Рішення № 10-рп/2008 - слід застосовувати положення Закону № 2862-ХІІ, який має вищу юридичну силу, а не підзаконний нормативний акт - постанову № 865.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року та з 1 січня до 22 травня 2008 року (з дати набрання чинності Законом № 107-VI до винесення Конституційним Судом України Рішення № 10-рп/2008) надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 1 січня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 січня 2009 року - у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 17 червня 2014 року (справа № 21-91а14), від 13 січня 2015 року (справа № 21-582а14).

Позивач був професійним суддею місцевого загального суду і наділений державою певним правовим статусом, який включає право на елементи матеріального і соціального захисту, зокрема право на отримання належної заробітної плати, тому держава взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень зазначеної категорії осіб, а саме, забезпечити реалізацію конституційних гарантій незалежності і недоторканості судді, встановивши при цьому певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується забезпеченням реалізації їх соціального захисту.

Надані до справи докази підтверджують наявність у позивача стажу роботи на посаді судді більше 20 років у зв'язку з чим, Законом України „Про статус суддів гарантовано його право на отримання надбавки за вислугу років у розмірі 30 відсотків від заробітної плати, яка складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок (частина перша статті 44).

Змістовний аналіз зазначених вище письмових доказів в їх сукупності однозначно засвідчують, що надбавка за вислугу років суддям має нараховуватися не тільки на посадовий оклад і доплати за кваліфікаційний клас, а і на всі доплати і надбавки, що входять до загальної суми щомісячної заробітної плати цього судді (надбавки за почесне звання, вчену ступінь, особливий характер та інтенсивність праці, за таємність і інше).

До того ж, згідно правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. № 10-рп „статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, в тому числі і заробітна плата суддів, є елементами статусу судді (статті 42 - 45 Закону України „Про статус суддів), встановлення розмірів посадових окладів суддів Конституційного Суду України Кабінетом Міністрів України суперечить пункту 14 статті 92 Конституції України.

Зокрема, Конституційний Суд України у рішенні від 18 жовтня 2005 року "Про оплату праці суддів Конституційного Суду України" погодився з порядком нарахування надбавки за вислугу років виходячи з рішення Ради суддів України від 16 травня 2003 року про необхідність проведення такого розрахунку надбавки за вислугу років виходячи від загальної суми щомісячного заробітку, а не лише від посадового окладу та доплати за кваліфікаційний клас.

Статтею 30 Закону України "Про державну таємницю" передбачено, що у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 414 від 15.06.1994 року, особам, які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості", - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 відсотків.

Судом встановлено, що постановою Красилівського районного суду Хмельницької області від 09.11.2011 року у справі № 2-а-2652/11, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.02.2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.05.2015 року (в частині позовних вимог щодо виплати ОСОБА_2 надбавки до посадового окладу в розмірі 10% у зв'язку з роботою, що передбачає доступ до державної таємниці) визнано протиправною бездіяльність Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, яка полягала у невидачі з 01.06.2005 року наказу про встановлення судді Латюку П.Я. надбавки до посадового окладу в розмірі 10% у зв'язку з роботою, що передбачає доступ до державної таємниці, та зобов'язано ТУ ДСА в Хмельницькій області донарахувати ОСОБА_2 з 01.06.2005 року по січень 2009 року включно до заробітної плати та щомісячного грошового утримання і виплатити надбавку за роботу з матеріалами, що мають відомості, які становлять державну таємницю по формі 3 у розмірі 10% від посадового окладу за період його роботи суддею Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

Беручи до уваги постанову Красилівського районного суду Хмельницької області від 09.11.2011 року у справі № 2-а-2652/11, ТУ ДСА України в Хмельницькій області необхідно провести нарахування і виплатити ОСОБА_2 надбавку за вислугу років з врахуванням надбавки до посадового окладу в розмірі 10% за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01 січня 2006 року по 30 січня 2009 року.

До того ж, відповідно до ст.2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно з п. 3 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року (з подальшими змінами) Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових коштів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії ...; ...; заробітна плата (грошове утримання).

Конституційний Суд України за наслідками розгляду конституційного звернення громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю у рішенні від 15 жовтня 2013 року вказав, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Таке рішення робить неможливим продовження хибної практики адміністративних судів, які, нехтуючи чисельними рішеннями Верховного Суду України, по-іншому тлумачили чинне законодавство з цього приводу, зважаючи, що компенсації підлягала лише нарахована роботодавцем та своєчасно не виплачена заробітна плата.

Таким чином, на користь позивача підлягає перерахунку і виплаті і компенсація втрати частини не виплати ОСОБА_2 надбавки за вислугу років із врахуванням премій за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 30 січня 2009 року та з врахуванням надбавки до посадового окладу в розмірі 10% за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01 січня 2006 року по 30 січня 2009 року.

Стосовно вимог позивача про стягнення заробітної плати в частині не нарахованої та несплаченої йому надбавки за виконання особливо важливої роботи та щомісячної премії починаючи з 01 січня 2006 року слід зазначити таке.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" від 3 вересня 2005 р. N 865 (далі по тексту - Постанова N 865) затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи згідно з додатком 7.

Відповідно до Постанови № 865, що діяла станом до 01.04.2006 року надано право головам судів здійснювати преміювання посадових осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, в межах економії фонду оплати праці.

Згідно пункту 2 зазначеної постанови, що діяла в редакції з 01.04.2006 року та регулювала дані спірні правовідносини, преміювання посадових осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, крім суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, здійснюється згідно з рішенням президії або органу суддівського самоврядування відповідного суду за результатами роботи, а також до державних і професійних свят, ювілейних дат у межах коштів, передбачених для преміювання в кошторисі відповідного суду, та економії коштів на оплату праці.

Відповідно до п.2-1 постанови № 865 посадовим особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови установлюються надбавка за виконання особливо важливої роботи у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас у місцевих судах згідно з рішенням зборів суддів, в апеляційних, вищих спеціалізованих судах та у Верховному Суді України - рішенням президії цих судів, в Конституційному Суді України - рішенням, прийнятим на засіданні цього Суду.

Суд проаналізувавши зазначені норми законодавства, що діяли станом на виникнення спірних правовідносин, погоджується з позицією відповідача, що підставою виплати щомісячної премії та зазначеної надбавки є розпорядчий документ (наказ, розпорядження, рішенням президії або органу суддівського самоврядування відповідного суду), що встановлює суму, відсоткову ставку премії, надбавки, відповідно до якого відповідач здійснює відповідне нарахування та виплату таких сум.

Судом не встановлено, а позивачем до суду не надано рішень зборів суддів, які є обов'язковою підставою для нарахування та сплати щомісячної премії та надбавки за виконання особливо важливої роботи за спірний період.

Хмельницьким окружним адміністративним судом зроблені запити до Хмельницького міськрайонного суду та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, щодо надання інформації про те, чи видавалися накази, розпорядження або інші розпорядчі документи, а також чи приймалися рішення зборами суддів, щодо преміювання та установлення надбавки за виконання особливо важливої роботи судді Хмельницького міськрайонного суду Латюка Петра Яковича в період з 2006 року по 2009 рік включно.

Згідно наданих відповідей на запити суду вбачається, що рішення зборами суддів, щодо преміювання та установлення надбавки за виконання особливо важливої роботи судді Хмельницького міськрайонного суду Латюка Петра Яковича в період з 2006 року по 2009 рік включно - не приймалися, а також не видавалися і інші розпорядчі документи.

Судом також встановлено, що надбавка за вислугу років розраховувалась із врахуванням надбавки за виконання особливо важливої роботи, що підтверджується довідкою про нараховану та виплачену заробітну плату з січня 2006 року по лютий 2009 року за період роботи суддею Хмельницького міськрайонного суду Латюку П.Я.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення заробітної плати із врахуванням надбавки за виконання особливо важливої роботи та премії у зазначеній в позовній заяві період задоволенню не підлягають.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_2 надбавку за вислугу років із врахуванням премій за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 30 січня 2009 року та з врахуванням надбавки до посадового окладу в розмірі 10% за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 01 січня 2006 року по 30 січня 2009 року, та компенсацію за несвоєчасну її виплату.

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційні скарги ОСОБА_2 та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8