Постанова № 61353534, 14.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року Справа № 876/4949/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

з участю секретаря Кіри Н.В.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_3 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року у справі за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, зобовязання вчинити дії, стягнення бюджетного відшкодування,-

в с т а н о в и в :

ФОП ОСОБА_3 звернулася в суд з адміністративним позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, зобовязання вчинити дії, стягнення бюджетного відшкодування.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 24 березня 2016 року №0008911304. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ФОП ОСОБА_3 оскаржила її в частині відмови в позовних вимогах щодо зобовязання надати висновок про відшкодування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова в частині відмови в позові є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про повне задоволення позову, оскільки лише задоволення вимог щодо зобовязання Луцької ОДПІ Головного управління ДФС у Волинській області надати Головному Управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області висновок про відшкодування з Державного бюджету України на її користь 407382 гривень бюджетного відшкодування з податку на додану вартість призведе до ефективного відновлення порушеного права та виключить подальші протиправні дії субєкта владних повноважень.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просить постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року в частині відмови в позовних вимогах щодо зобовязання надати висновок про відшкодування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якою їхній адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, просить постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області в судове засідання не зявився, належним чином повідомлявся про час і місце слухання справи і оскільки його явка в суді апеляційної інстанції не є обовязковою, апеляційний розгляд проведено у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_3 підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Постановляючи оскаржуване рішення суд першої інстанції, скасовуючи податкове повідомлення рішення, виходив з того, що в даному випадку в силу приписів пункту 200.15 статті 200 ПК України обовязок у податкового органу подати до органу казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, виникне після закінчення процедури судового оскарження протягом пяти робочих днів за днем отримання відповідного рішення, а тому право позивача порушеним не є. Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх помилковими з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в період з 09.03.2016 року по 14.03.2016 року Луцькою ОДПІ проведена позапланова виїзна документальна перевірка правомірності нарахування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2015 року, що виникла за рахунок відємного значення ПДВ, що декларувалося у грудні 2015 року.

На підставі акту перевірки Луцькою ОДПІ 24.03.2016 року винесено податкове повідомлення-рішення №0008911304, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2015 року на 407382,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 203691,00 грн.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що висновки податкового органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2015 року на суму 407382,00 грн. ґрунтуються на тому, що у податковій звітності з ПДВ за вказаний період у податкових зобовязаннях не відображено суму ПДВ 407382,00 грн. за наслідками операцій з придбання автотранспортних засобів, що зареєстровані на фізичну особу, а не на субєкта господарювання.

Так, судом встановлено, що до податкового кредиту декларації з ПДВ за грудень 2015 року позивачем включено суми ПДВ, сплачені при ввезенні транспортних засобів на митну територію України за наступними ВМД:

№205070000/2015/028839 від 18.12.2015 року, за якою імпортовано тягач сідельний б/в марки DAF (модель FT XF 105.41), 2008 року випуску, шасі №XLRTE47MS0E838381, та сплачено ПДВ митним органам в сумі 58564,87 грн. (а.с.62);

№205070000/2015/028917 від 18.12.2015 року, за якою імпортовано напівпричіп тентовий штора 3-х осний б/в марки SCHMITZ (модель SCS 24/L-13), 2006 року випуску, шасі №WSM00000003031019, та сплачено ПДВ митним органам в сумі 19653,08 грн. (а.с.64);

№205070000/2015/027577 від 10.12.2015 року, за якою імпортовано тягач сідельний б/в марки RENAULT (модель PREMIYM DXI1 1-430 EEV), 2011 року випуску, шасі №VF624GPA000047996, та сплачено ПДВ митним органам в сумі 132510,96грн. (а.с.66);

№205070000/2015/027616 від 10.12.2015 року, за якою імпортовано напівпричіп тентовий штора 3-х осний б/в марки Krone (модель SDP27), 2005 року випуску, шасі №WKESDP27061261187, та сплачено ПДВ митним органам в сумі 22116,49 грн. (а.с.68);

№205070000/2015/028835 від 18.12.2015 року, за якою імпортовано тягач сідельний б/в марки RENAULT (модель PREMIYM DXI1 1-430 EEV), 2011 року випуску, шасі №VF624GPA000047998, та сплачено ПДВ митним органам в сумі 134699,21грн. (а.с.70);

№205070000/2015/029047 від 21.12.2015 року, за якою імпортовано напівпричіп тентовий штора 3-х осний б/в марки KOGEL (модель SN 24), 2009 року випуску, шасі №WK0S0002400132995, та сплачено ПДВ митним органам в сумі 39837,71 грн. (а.с.72).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, факт сплати позивачем сум ПДВ при імпорті транспортних засобів підтверджується належними документами, а саме: ВМД, відтак відображення цих сум в складі податкового кредиту відповідного звітного періоду є правомірним.

Відповідно до підпункту а пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобовязаний нарахувати податкові зобовязання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є обєктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу).

Отже, визначальною ознакою для нарахування платником сум ПДВ у складі податкових зобовязань є придбання товарів для їх використання в операціях, що не є обєктом оподаткування.

Так, актом перевірки підтверджено той факт, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 здійснює діяльність з надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Як свідчать матеріали справи, позивачем проведено державну реєстрацію придбаних транспортних засобів в органах ДАІ, про що видані відповідні свідоцтва, зокрема:

на тягач сідельний DAF - серії СХT 691870 від 22.12.2015 року, реєстраційний номер АС9401BM (а.с.63);

на напівпричіп тентовий штора 3-х осний SCHMITZ - серії СХT 680927 від 22.12.2015 року, реєстраційний номер АС0860XP (а.с.65);

на тягач сідельний RENAULT - серії СХT 648476 від 11.12.2015 року, реєстраційний номер АС9860BM (а.с.67);

на напівпричіп тентовий штора 3-х осний Krone - серії СХT 648492 від 12.12.2015 року, реєстраційний номер АС2390XX (а.с.69);

на тягач сідельний RENAULT - серії СХT 706770 від 24.12.2015 року, реєстраційний номер АС2152BT (а.с.71);

на напівпричіп тентовий штора 3-х осний KOGEL - серії СХT 735903 від 31.12.2015 року, реєстраційний номер АС0921XP (а.с.73).

У вказаних свідоцтвах власником транспортних засобів є ОСОБА_3

Процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів здійснюється відповідно до вимог Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 року (з наступними змінами та доповненнями). Згідно із пунктом 6 цього Порядку транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС. Транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Отже, як вбачається зі змісту даної норми, транспортні засоби реєструються за їх власниками (фізичними чи юридичними особами), а реєстрація за фізичними особами-підприємцями не передбачена. Тому у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів не може зазначатися як їх власник фізична особа-підприємець. При цьому відсутність можливості зареєструвати транспортний засіб за фізичною особою-підприємцем не позбавляє права такої особи використовувати автотранспортний засіб в межах господарської діяльності в операціях, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.

Водночас, матеріалами справи, зокрема, наданими в судовому засіданні представником позивача копіями міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) від 25.01.2016 року, від 17.01.2016 року (а.с.74-75) та товарно-транспортною накладною від 30.01.2016 року (а.с.76) підтверджується, що придбані позивачем транспортні засоби використовуються у її господарській діяльності.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про відсутність порушень з боку позивача вимог підпункту а пункту 198.5 статті 198 ПК України.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) регламентовано статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно з приписами вказаної статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1).

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

У відповідності до вимог пункту 200.4 статті 200 ПК України при відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Аналізуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про безпідставність висновків Луцької ОДПІ щодо завищення ФОП ОСОБА_3 суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у податковій декларації за грудень 2015 року на суму ПДВ 407382,00 грн., а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ слід визнати протиправним та скасувати.

Колегія суддів зазначає, що Кабінет Міністрів України постановою від 17.01.2011 № 39 затвердив Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість (чинного на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір; далі - Порядок).

Відповідно до пункту 9 цього Порядку на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

За змістом норм пункту 200.15 ст. 200 ПК, пункту 9 Порядку бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК та Порядком, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.

Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю.

Відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості. Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній, зокрема в постанові від 16.09.2015 у справі за позовом ПАТ «Донагроімпекс» до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міністерства доходів і зборів України у Донецькій області, ГУ Державної казначейської служби України в Донецькій області, Управління Державної казначейської служби у м. Донецьку Донецької області про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ; в постанові від 31.05.2016 у справі за позовом ТОВ «Аскоп-Україна» до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів.

Відповідно до частини 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Колегія суддів зазначає, що згідно з правовою позицією Верхового Суду України, викладеною в зазначених вище постановах, способом захисту права платника ПДВ на відшкодування за рахунок бюджетних коштів суми надмірно сплаченого податку є зобов'язання контролюючого органу виконати встановлений правовими нормами обов'язок прийняти висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, та направити такий висновок до органу державної казначейської служби.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції безпідставно не захистив порушене право позивача на відшкодування за рахунок бюджетних коштів надмірно сплаченої суми ПДВ, відмовивши в позові про зобов'язання ОДПІ прийняти висновок про виплату з бюджету 407382 гривень та надати такий висновок Головному Управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області .

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195,198,202,205,207,254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 червня 2016 року у справі № 803/579/16 в частині відмови в позовних вимогах щодо зобовязання надати висновок про відшкодування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість скасувати та прийняти в цій частині постанову, якою адміністративний позов фізичної особи підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Зобовязати Луцьку обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області надати Головному Управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області висновок про відшкодування з Державного бюджету України на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_3 407382 гривень бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

ГоловуючийА.Р.Курилець

СуддіМ.П.Кушнерик

ОСОБА_4

Повний текст постанови виготовлений 15.09.2016 року.