Ухвала суду № 61353474, 15.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2016 року Справа № 876/3883/16

ОСОБА_1 апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.,

за участі секретаря судового засідання Керод Х.І.,

та за участі осіб:

від позивача ОСОБА_2,

від відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Дуатекс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2016 року у справі за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до дочірнього підприємства «Дуатекс» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2013 року позивач ОСОБА_1 обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до суду з адміністративним позовом до дочірнього підприємства «Дуатекс», в якому просив стягнути з відповідача на його користь основний борг в сумі 19333,96 грн. та пеню 135,24 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю. Постановлено стягнути з дочірнього підприємства «Дуатекс» на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів господарські санкції в розмірі 19333,96 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 135,24 грн.

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач, який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на те, що оскаржувану постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, в звязку з чим просить таку скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що обовязок дочірнього підприємства «Дуатекс» зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обовязком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, що взяли участь у справі, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме - звіту дочірнього підприємства «Дуатекс» про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік форми № 10-ПІ, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства за рік становила 106 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 3 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місяцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", - 4 особи.

Дочірнє підприємство «Дуатекс» подавало до центру зайнятості звіти (форма № 3-ПН) про потребу в інвалідах станом на 17 лютого, 27 квітня, 6 і 28 серпня, 18 вересня, 4 жовтня, 7 і 29 листопада 2012 року.

В силу норми з ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 18-1 цього ж Закону, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працюючих від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Виконанням нормативу робочих місць у вказаній кількості вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, зобов'язані щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в залежності від кількості робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, і не зайнятих ними. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

В силу статті 217 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції є видом господарсько-правової відповідальності, що застосовуються до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності.

Згідно з частиною першою статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно листа Миколаївського районного центру зайнятості від 25.04.2016 № 654/05, ним проінформовано, що для працевлаштування інвалідів 3 гр. дочірнім підприємством «Дуатекс» інформація за Ф-3ПН упродовж 2012 року подано 17.02.2012 за професією «швачка». Дана вакансія в актуальному стані перебувала до 20.09.2012. Повторно подано Ф-ЗПН «Звіт про наявність вакансії» за професією «швачка» для працевлаштування інвалідів 07.11.2012, дана вакансія перебувала в стані «актуальна» до 23.01.2013. Враховуючи індивідуальні можливості кожної особи, заходи та рекомендації індивідуальної програми реабілітації, рівень освіти, стан здоровя, місце проживання інваліда, упродовж 2012 року, особи з числа інвалідів, за професією «швачка», в Миколаївському РЦЗ не перебували на обліку. Таким чином подана потреба в кадрах по ДП «Дуатекс» упродовж 2012 року була незадоволена.

Чинним законодавством встановлено обов'язок щомісячного інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакансій) для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами, відповідач до 15.04.2013 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 19333,96 грн, що підтверджується розрахунком суми позову, предявленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів, та звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Дуатекс» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2016 року у справі № 813/3963/13-а без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя В.С. Затолочний

суддя З.М. Матковська

повний текст ухвали виготовлений 15.09.16