Ухвала суду № 61353459, 08.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1334/16 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

08 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Карпушової О.В.,

за участі секретаря: Хмарської К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2016 у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимоги про сплату боргу,-

В С Т А Н О В И Л А:

ФОП ОСОБА_2 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004941701 від 05.04.2016, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0004971701 від 05.04.2016 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0003101701 від 29.02.2016.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2016 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець Броварською районною державною адміністрацією Київської області 31.12.2002 та як платник податків, зборів та обов'язкових платежів перебуває на податковому обліку в Броварській ОДПІ з 16.12.2002 за № 1428-Р.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є вантажний автомобільний транспорт.

У своїй господарській діяльності позивач використовує власні транспортні засоби: сідловий тягач DAF 95 XF 480 НОМЕР_4 1998 року випуску, сідловий тягач DAF 96 XF 380 НОМЕР_5 2001 року випуску, сідловий тягач DAF 95 XF 480 НОМЕР_6 2003 року випуску, сідловий тягач DAF FT XF95.430 НОМЕР_7 2003 року випуску, сідловий тягач DAF 95 XF 430 НОМЕР_8 2005 року випуску та причепи: реєстраційні номери НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13.

В період з 10.02.2016 по 23.02.2016 посадовою особою Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_2 вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт № 45/1006-1701/НОМЕР_3 від 29.02.2016, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме заниження суми загального оподатковуваного доходу на 139560,69 грн, в т.ч. за 2014 рік - 85754,48 грн та за 2015 рік - 53806,21 грн, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 20 934,10 грн, у т.ч. за 2014 рік - 12863,17 грн та за 2015 рік - 8070,93 грн;

- п. 1 ст. 1, п. 4, п. 5 ст. 4, п. 2, п. 3 ст. 7, п. 11 ст. 8, ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-5 від 27.09.2010, а саме податкові зобов'язання по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування занижені на суму 48 427,56 грн, у тому числі за 2014 рік - 29 756,80 грн та за 2015 рік - 18 670,76 грн.

На підставі висновків акту перевірки Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийняті наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення № 0004941701 від 05.04.2016, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 20 934,10 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 5 233,53 грн;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0004971701 від 05.04.2016, згідно з яким до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 3 909,22 грн;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0003101701 від 29.02.2016, згідно з якою позивачу нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 48427,56 грн.

Згідно Акту перевірки, відповідач дійшов висновку про завищення позивачем валових витрат за 2014 рік в сумі 85 754,48 грн та за 2015 рік в сумі 53 806,21 грн, чим занижено чистий дохід на суму 139 560,69 грн, у зв'язку з чим позивачем порушено вимоги п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Даний висновок податковий орган зробив на підставі того, що позивач до витрат у 2014 та 2015 роках включив витрати, які не відносяться до виробничих, оскільки факт встановлення запасних частин на автомобілі та їх технічне обслуговування платником та використання ПММ (олива) в господарській діяльності не доведено, так як в ході перевірки не надано деталізованих актів виконаних робіт щодо фактичного встановлення запасних частин до автомобілів та використання ПММ (оливи) із зазначенням марки та ідентифікуючих даних автомобіля.

Наведене порушення призвело до заниження позивачем загального оподатковуваного доходу та, як наслідок, до заниження зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

В обґрунтування доводів викладених в Акті перевірки, податковий орган зазначив, що ведення бухгалтерського обліку складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб-підприємців на загальній системі оподаткування законодавством не передбачено, у зв'язку з чим до складу витрат фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування не включається сума амортизації основних фондів.

Також, податковим органом зроблено висновок, що фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування мають права включати до складу витрат витрати на придбання запасних частин, технічного обслуговування, використання ПММ за умови, якщо такі витрати пов'язані з господарською діяльністю.

На підставі ст. 138, ст. 177, ст. 139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів. Разом з тим, ці витрати підлягають амортизації у порядку, визначному ст. ст. 144 - 146 Податкового кодексу України та включаються до валових витрат у вигляді амортизаційних відрахувань. Витрати на технічне обслуговування також відповідно до п.п.138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України відносяться до інших витрат.

З аналізу частини третьої ст. 2, частини другої статті 3, частини першої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999 (далі - Закон № 996-ХІV), можна зробити висновок, що нормами податкового законодавства України не передбачалося обов'язку щодо ведення бухгалтерського обліку валових витрат основних фондів, що підлягають амортизації та витрат на утримання основних засобів, придбання пально-мастильних матеріалів, для фізичних осіб-підприємців на загальній системі оподаткування. Разом з тим, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції фізичної особи-підприємця, та мають бути пов'язані з отриманням доходу фізичною особою-підприємцем.

З Акта перевірки вбачається, що висновки податкового органу про завищення позивачем валових витрат на загальну суму 139 560,69 грн ґрунтуються на тому, що витрати, які пов'язані з придбанням запасних частин та пально-мастильних матеріалів до автомобілів, відносяться згідно із пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України до інших витрат, однак не вважаються витратами операційної діяльності, а відтак, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, не мають права включати до складу валових витрат витрати, які пов'язані з використанням транспортних засобів.

Однак, як уже зазначалось, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_2 є вантажний автомобільний транспорт.

Для здійснення господарської діяльності позивач використовував власні транспортні засоби, зокрема: сідловий тягач DAF 95 XF 480 НОМЕР_4 1998 року випуску, сідловий тягач DAF 96 XF 380 НОМЕР_5 2001 року випуску, сідловий тягач DAF 95 XF 480 НОМЕР_6 2003 року випуску, сідловий тягач DAF FT XF95.430 НОМЕР_7 2003 року випуску, сідловий тягач DAF 95 XF 430 НОМЕР_8 2005 року випуску та причепи: реєстраційні номери НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13.

Згідно пояснень позивача, з метою належного функціонування автотранспорту, який використовувався під час здійснення господарської діяльності, ним дійсно здійснювалась закупівля автозапчастин та паливо-мастильних матеріалів у інших суб'єктів господарювання. За наслідками господарських операцій ним, відповідно до вимог податкового законодавства, формувалися валові витрати.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що оскільки ведення бухгалтерського обліку складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб-підприємців на загальній системі оподаткування законодавством не передбачено, тому позивач має право на віднесення таких витрат до валових.

На підтвердження придбаних матеріалів (запчастин, паливо-мастильних матеріалів) позивачем надано суду першої інстанції копії договорів, банківських виписок, видаткових накладних, актів здачі-прийняття робіт, актів надання послуг, рахунків на оплату, на підставі яких позивачем сформовано суми валових витрат.

Тобто, колегія суддів вважає, що в матеріалах справи наявні документи, які підтверджують факт купівлі позивачем автозапчастин та паливо-мастильних матеріалів на транспортні засоби, які використовуються в господарській діяльності для здійснення вантажних перевезень.

Отже, витрати на придбання запасних частин та паливо-мастильних матеріалів цілком правомірно були віднесені до валових витрат, оскільки їх придбання пов'язано із здійсненням ФОП ОСОБА_2 вантажних перевезень і вказані витрати належать до загальновиробничих.

З цих підстав, податкове повідомлення-рішення № 0004941701 від 05.04.2016 підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0004971701 від 05.04.2016 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0003101701 від 29.02.2016, дані позовні вимоги також підлягаю задоволенні, оскільки є похідними від первинної вимоги. Прийняття спірного рішення № 0004971701 від 05.04.2016 та вимоги № Ф-0003101701 від 29.02.2016 стало наслідком висновку податкового органу про заниження позивачем оподатковуваного доходу за 2014-2015 роки (занижено дохід - не сплачено єдиний внесок з не задекларованого доходу).

Тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення про застосування штрафних санкцій №0004971701 від 05.04.2016 та вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0003101701 від 29.02.2016 є також протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2016 скаржнику відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення апеляційним судом.

Оскільки станом на момент вирішення справи доказів відповідної сплати судового збору апелянтом суду не надано, керуючись положеннями статей 88, 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 785, 05 грн.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2016 - без змін.

Стягнути з Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області на користь Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, банк отримувача ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір у розмірі 785, 05 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено: 13.09.2016.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кучма А.Ю.

Судді: Аліменко В.О.

Карпушова О.В.