Ухвала суду № 61353339, 14.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 740/1476/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Куровський Ю.В. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

14 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі: Бродацькій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_2 та Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29.07.2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області, Міського голови м. Ніжина Лінника Анатолія Валерійовича, третя особа: ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернулась до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області про:

визнання протиправним та скасування розпорядження міського голови м. Ніжина Лінника А.В. від 21.03.2016 року №132-К «Про звільнення з посади начальника юридичного відділу апарату виконавчого комітету Ніжинської міської ради ОСОБА_2.»;

поновлення її на роботі на посаді начальника юридичного відділу апарату виконавчого комітету Ніжинської міської ради, або на рівнозначну (рівноцінну) посаду тій, яку вона обіймала до звільнення, посаду начальника відділу юридично-кадрового забезпечення апарату виконавчого комітету Ніжинської міської ради;

стягнення з виконавчого комітету Ніжинської міської ради на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 11669,26 грн. за період з 22.03.2016 по 02.06.2016 включно;

звернення до негайного виконання постанови суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 4726,50 грн.;

стягнення з виконавчого комітету Ніжинської міської ради на її користь 4726,50 грн. матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань;

стягнення на її користь з виконавчого комітету Ніжинської міської ради 20000 грн. моральної шкоди.

Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29.07.2016 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправними та скасовано розпорядження про звільнення, поновлено на посаді начальника юридичного відділу, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 20 409,89 грн. та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу про скасування незаконної, на її думку, постанови суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та просить постановити в цій частині нову, якою задовольнити позов в повному обсязі. Також апеляційну скаргу подали Виконавчий комітет Ніжинської міської ради Чернігівської області про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та просять постановити в цій частині нову, якою відмовити у задоволенні позову.

При цьому апелянти посилаються на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що з 27.11.2014 року ОСОБА_2 перебувала на посаді начальника юридичного відділу апарату Виконавчого комітету Ніжинської міської ради.

Розпорядженням міського голови Лінника А.В. від 01.12.2015 року № 310-К попереджено працівників щодо наступного вивільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці в результаті затвердження структури апарату виконавчого комітету, виконавчих органів виконавчого комітету Ніжинської міської ради та їх чисельності.

21.03.2016 року розпорядженням міського голови № 132-К позивачку звільнено з посади начальника юридичного відділу апарату виконавчого комітету Ніжинської міської ради за п. 6 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю - відмова від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці.

Стверджуючи про бажання продовжувати роботу у виконавчому комітеті ради, позивачка вважає своє звільнення незаконним.

Вирішуючи питання щодо правомірності розпорядження про звільнення, колегія суддів виходить з наступного.

Щодо апеляційної скарги ОСОБА_2, то апеляційна інстанція не погоджується з твердженням, що матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань є частиною заробітної плати, а тому підлягає обов'язковому стягненню.

За пунктом 4.3. Колективного договору між адміністрацією виконавчого комітету Ніжинської міської ради і трудовим колективом виконавчих органів ради посадовим особам місцевого самоврядування може надаватись матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268-2006 (зі змінами).

Відповідно до Постанови № 268 керівники органів ( в тому числі місцевого самоврядування) мають право надавати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань … у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника (місячного грошового забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького складу).

Тобто, надання працівникам матеріальної допомоги для вирішення матеріально-побутових питань є правом, а не обов'язком керівника і, відповідно, належить до дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень та залежить від наявності фонду оплати праці.

Така правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в постанові від 26.08.2015 року № К/9991/55697/11, ухвалах від 15.06.2016 року № К/800/14506/13, від 24.11.2015 року № К/800/4813/15.

Таким чином, постанову суду в частині відмови у стягненні на користь позивачки суми матеріальної допомоги на вирішення матеріально-побутових питань слід залишити без змін.

Щодо апеляційної скарги Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області, колегія суддів зазначає таке.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, Виконавчий комітет не погоджуються з висновками суду, що відбулось скорочення посади начальника юридичного відділу. Натомість стверджують, що це була зміна структури органів виконавчого комітету міської ради. Крім того, ОСОБА_2 була попереджена про наступне вивільнення працівників.

Однак, судова колегія не пристає на таку позицію, оскільки відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю трудовий договір, укладений на невизначений строк, … можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За ст. 49-2 Кодексу законів про працю про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше, ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

При цьому, стаття 42 Кодексу визначає осіб, які мають переважне право на залишення на роботі, а саме: при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, сімейним - при наявності двох і більше утриманців; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що розірвання трудового договору з працівником має супроводжуватися наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених КЗпП, а також дотриманням установлених вимог при вивільненні працівника (попередження за 2 місяці про наступне вивільнення, врахування переважного права на залишення на роботі, наявність скорочення чисельності або штату працівників, змін в організації виробництва і праці тощо). Ці норми кореспондуються з конституційним правом громадянина на захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).

Виконавчий комітет стверджують, що позивачка була належним чином повідомлена про наступне вивільнення, що підтверджується її підписом. Разом з тим, слід звернути увагу, що у матеріалах справи міститься лист з інформацією про ознайомлення ОСОБА_2 зі змістом розпорядженням від 03.12.2015 року № 310-К, однак розпорядження № 310-К про попередження про наступне вивільнення датоване 01.12.2015 року.

Більше того, у листі міського голови, адресованому позивачці, згадується про розпорядження міського голови від 01.12.2015 року № 308.

Тобто, ОСОБА_5 не належним чином повідомлена про наступне вивільнення, оскільки матеріали справи не містять достеменного підтвердження ознайомлення її з розпорядженням від 01.12.2015 року № 310-К.

Також слід звернути увагу, що позивачці не запропоновано зайняти іншу посаду, як того вимагають приписи Кодексу законів про працю. При цьому, рівнозначні посади в органах виконавчого комітету Ніжинської міської ради були вакантними. Тобто, позивачку фактично позбавили переважного права в залишенні на роботі, оскільки вона мала належну кваліфікацію та високу продуктивність праці, що підтверджується атестаційним листом та численними подяками, нагородами і грамотами за сумлінну працю. Більше того, ОСОБА_2 працює в апараті виконавчого комітету Ніжинської міської ради більше 14 років та має на утриманні двоє неповнолітніх дітей.

Доводи апелянта про неодноразове направлення позивачці пропозицій щодо вакантних місць колегія суддів оціню критично, оскільки ОСОБА_2 22.02.2016 року написала заяву про призначення її на посаду начальника юридично-кадрового відділу або іншу рівнозначну посаду.

Проігнорувавши цю заяву, цього ж дня міський голова направив позивачці листа з переліком вакантних посад, зайняти одну з яких ОСОБА_2 погодилась.

Не дивлячись на це, 23.02.2016 року позивачкою отримано ще одного листа міського голови. Ознайомившись з ним, ОСОБА_2 зазначила, що вже надала згоду на призначення її на запропоновану попереднім листом посаду, однак відповіді на свої зауваження так і не отримала.

Натомість, їй були надіслані листи від 26.02.2016 року № 02.1-23/380, від 04.03.2016 року № 02.1-23/435, від 18.03.2016 року № 02.1-23/251, однак вони є безпідставними, так як позивачка вже прийняла попередню пропозицію, а також перебувала на лікарняному, що підтверджується листами непрацездатності.

Більше того, міським головою Ніжинської міської ради Лінником А.В. прийнято нове розпорядження від 29.07.2016 року № 326-К «Про попередження щодо наступного вивільнення ОСОБА_2.» відповідно до п.1 ч. 1 ст. 40 та ст. 49-2 КЗпП України, при цьому запропонувавши зайняти їй рівнозначні вакантні посади. Це свідчить про те, що апелянт фактично погодився з висновками суду першої інстанції про скорочення посади позивачки та необхідності запропонувати їй інші вакантні посади у встановленому законом порядку.

Таким чином, звільнення ОСОБА_2 є незаконним, а тому вона підлягає поновленню на роботі.

Колегія суддів також зазначає, що апеляційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду щодо необхідності стягнення на користь позивачки середнього заробітку та моральної шкоди.

Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не уточнено, чи сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу визначена без утримання податків та інших обов'язкових платежів чи з їх утриманням, колегія суддів відхиляє, оскільки дане питання вирішено ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 10.08.2016 року про роз'яснення судового рішення.

Таким чином, доводи апеляційних скарг жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 199, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Виконавчого комітету Ніжинської міської ради Чернігівської області - залишити без задоволення.

Постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 29.07.2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 15 вересня 2016 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кучма А.Ю.