Ухвала суду № 61353315, 13.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19906/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Сорочка Є.О., Шелест С.Б.,

секретаря Строяновської О.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» Новікової Марії Миколаївни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2016 року,

У с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся у суд із позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» Новікової Марії Миколаївни (далі - Уповноважена особа), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), у якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідачів при розгляді його кредиторських вимог, зобов'язати відповідачів включити його до переліку (реєстру) вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» (далі - Банк).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, проте постанову суду має бути скасовано, а провадження у справі - закрито, з таких підстав.

Як убачається із матеріалів справи, між позивачем і Банком 30 грудня 2013 року укладено договори банківського вкладу (депозиту) №ДФ-057503 та №№ДФ-057505 на суми 70 000,00 грн та 5 755,00 доларів США строком дії з 30 грудня 2013 року по 31 березня 2014 року.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05 листопада 2014 року у цивільній справі №761/24260/14-ц задоволено вимоги ОСОБА_3 та вирішено стягнути з Банку на його користь грошові кошти в сумі 50 104,75 грн. за договором №ДФ-057503 та 8681,22 доларів США за договором №ДФ-057505.

Відповідно до постанови Національного банку України від 26 лютого 2015 року №134 та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27 лютого 2015 року №43 відкликано банківську ліцензію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укоопспілка» і розпочато процедуру ліквідації цього банку, а також призначено Уповноважену особу Фонду на таку ліквідацію.

Під час процедури ліквідації Банку 20 березня 2015 року Фондом виплачено позивачу кошти за вкладами в сумі 175 863,14 грн.

Уважаючи, що йому протиправно не повернено загальну суму заборгованості Банку по вкладам, яка виникла до дня відкликання його ліцензії, і включає проценти за вкладом, 3% річних, інфляційні витрати, що загалом, попри виплачену суму, складає 155 060,24 грн, 26 березня 2015 року позивач звернувся до Уповноваженої особи із заявою про визнання його кредиторських вимог.

Листом від 26 червня 2015 року №12/01/01-1559 Уповноважена особа повідомила заявника про відхилення його вимог на підставі пункту 2 частини другої статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до адміністративного суду.

Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно пункту 7 вказаної правової норми суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною другою статті 4 цього Кодексу передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно частини першої статті 17 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Таким чином, розгляд справ здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України лише у разі, якщо за предметом спору та його суб'єктним складом справа належить до юрисдикції адміністративного суду.

Разом із тим, навіть якщо позовні вимоги заявлені до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової чи службової особи, але відповідач у спірних відносинах не здійснював владних управлінських функцій відносного заявника, такий спір не має сукупності ознак справи адміністративної юрисдикції, і не повинен розглядатись і вирішуватись адміністративним судом. При цьому, процесуальним законодавством може бути передбачено інший порядок судового вирішення спорів за участю органу державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб.

Правовідносини, що склались між сторонами, є правовідносинами, що пов'язані із процедурою ліквідації банку, і даний позов пред'явлено у зв'язку із прагненням заявника в установленому порядку задовольнити свої кредиторські вимоги до Банку, що ліквідується.

Відповідно до частини третьої статті 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Закон України «Про банки і банківську діяльність» визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

Порядок ліквідації банку здійснюється відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

За визначеннями, наведеними у цих Законах, ліквідація банку є процедурою припинення банку (його функціонування) як юридичної особи.

Положеннями статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм законодавства, на спори, які виникають під час ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 лютого 2016 року (справа № 826/2043/15).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» у рішенні від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Зважаючи на викладене, відносно даного спору адміністративний суд не може вважатись «судом, установленим законом», у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності у переданому на вирішення адміністративному суду спорі визначальних ознак справи адміністративної юрисдикції.

Згідно частини першої статті 203 та пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2016 року підлягає скасуванню, а провадження в адміністративній справі - закриттю.

Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2016 року скасувати.

Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БГ Банк» Новікової Марії Миколаївни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії закрити.

Роз'яснити ОСОБА_3, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя Є.О. Сорочко суддяС.Б. Шелест

(Повний текст ухвали складений 16 вересня 2016 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Сорочко Є.О.

Шелест С.Б.