Рішення № 61353112, 14.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №22ц/796/9159/16 Головуючий у 1 інстанції -Ключник А.С.

Доповідач - Панченко М.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2016року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:

головуючого - Панченка М.М.

суддів - Волошиної В.М., Котули Л.Г.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 12 лютого 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМС ПОСТАЧ», ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року позивач Публічне акціонерне товариство «Радикал Банк» (далі - ПАТ «Радикал Банк») звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМС ПОСТАЧ» (далі - ТОВ «ВМС ПОСТАЧ»), як основного позичальника, та ОСОБА_1 і ОСОБА_2, як поручителів, і, з урахуванням уточнень до позову, просив винести рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів кредитну заборгованість, яка за розрахунком позивача, станом на 6.11.2015 року, складає: 184.026,99 дол.США, 91.795,01 євро та 355.500 грн. /т.1 а.с.1-6,135-137, 211-213, т.2 а.с.108-110/.

Позивач зазначав, що 25.09.2012 року між ПАТ «Радикал Банк» та ТОВ «ВМС ПОСТАЧ» укладено кредитний договір за №КЛ-4132/1-840/978/980, згідно якого ТОВ «ВМС ПОСТАЧ», як позичальник, отримав кредит у вигляді мультивалютної кредитної лінії з загальним лімітом 2.000.000 грн.

Указаний кредит забезпечений двома договорами поруки: від 25.09.2012 року за №ДП4132/КЛ-2, та від 25.09.2012 року за №ДП-4132/КЛ-3, згідно яких відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 окремо поручились солідарно з основним боржником відповідати перед ПАТ «Радикал Банк» за виконання позичальником ТОВ «ВМС ПОСТАЧ» кредитних зобов»язань.

Оскільки, станом на 9.12.2014 року кредит не був погашений, а прострочена заборгованість на указану дату, у загальній сумі склала 266.623,06 дол.США та 140.317,18 євро, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 12 лютого 2016 року позов задоволено частково /т.2 а.с.141-146/.

Судовим рішенням стягнуто солідарно з ТОВ «ВМС ПОСТАЧ», ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ «Радикал Банк» кредитну заборгованість у розмірі 8.694,75 дол.США, 330,43 євро та 355.500 грн., що складається із:

- простроченої заборгованості по кредиту - 7.744,03 дол.США;

- простроченої заборгованості за відсотками - 950,72 дол.США; 330,43 євро;

- пені за відсутність документів, що підтверджують страхування заставного майна (п.3.3.19 Кредитного договору) - 355.500 грн.

В решті позову відмовлено.

Вирішене питання розподілу судових витрат.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Святошинського районного суду м.Києва від 12 лютого 2016 року в частині стягнутої пені у сумі 355.500 грн. та ухвалити нове рішення яким відмовити у позові про стягнення пені, а в решті рішення залишити без змін /т.2 а.с.153-159/.

Скаржник послався на те, що суд не взяв до уваги, що вимоги про стягнення спірної пені були заявлені позивачем в ході розгляду справи, а оскільки, в первісному позові такі вимоги були відсутні, то тим самим позивач доповнив свій позов новими вимогами з іншим предметом і підставами позову, які не підлягають одночасному розгляду з первісними позовними вимогами.

Заслухавши доповідь по справі, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить задовольнити частково.

Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення пені та солідарного стягнення кредитної заборгованості з основного позичальника ТОВ «ВМС ПОСТАЧ» та одночасно з двох поручителів за різними договорами поруки - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а провадження відносно відповідача ТОВ «ВМС ПОСТАЧ» підлягає закриттю за п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, як таке, що не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи межі вимог апеляційної скарги, належить ухвалити нове рішення, яким стягнути окремо з обох поручителів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення,, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов»язковою підставою для скасування рішення.

А в силу ст.310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду, з підстав, визначених статтями 205,207 цього Кодексу.

Встановлено, що 25.09.2012 року між ПАТ «Радикал Банк» та ТОВ «ВМС ПОСТАЧ» укладено кредитний договір за №КЛ-4132/1-840/978/980, за яким позичальнику ТОВ «ВМС ПОСТАЧ» кредитором ПАТ «Радикал Банк» були надані кредитні кошти у вигляді мультивалютної кредитної лінії з загальним лімітом 2.000.000 грн.

Згідно договірних умов, кредитні кошти у межах зазначеного ліміту могли бути видані - у гривнях, доларах США та євро /т.1 а.с.17-21/.

Відповідно до Додаткового договору за №15 від 11.04.2014 року до Кредитного договору від 25.09.2012 року за №КЛ-4132/1-840/978/980, сторонами встановлено загальний ліміт мультивалютної кредитної лінії у розмірі 375.500 дол.США. /т.1 а.с.41/.

В силу п.1.1.4 Кредитного договору сторонами передбачені відсотки в залежності від валюти, в якій виданий черговий транш кредиту. Так, договором передбачені відсотки по кредиту у гривні - 29% річний, а по доларам США та євро - 15% річних.

Пунктом 4.2. Кредитного договору за порушення термінів сплати тіла кредиту, відсотків та комісійних, передбачена сплата позичальником пені у розмірі подвійної процентної ставки, визначеної у п.1.1.4 цього Договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ на дату платежу.

Пунктом 4.3. Кредитного договору передбачено, що у разі порушення позичальником вимог п.п.3.3.2-3.3.15, 3.3.17, 3.3.18 цього договору позичальник сплачує кредитору штраф у розмірі 2% річних від суми заборгованості, за кожний випадок порушення.

Крім того, Кредитним договором у п.4.5 передбачена сплата позичальником пені у розмірі 0,03% від суми визначеної п.1.1.1 цього договору, у разі порушення умов, передбачених у п.3.3.19 цього договору, яким передбачені обов»язкові дії позичальника в частині страхування заставленого майна на забезпечення цієї кредитної угоди.

Також, відповідно до п.п.1.3.1 відповідальність позичальника перед банком забезпечується іпотекою нерухомого майна, належного майновому поручителю ОСОБА_4: житлового будинку, площею 508 кв.м. з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1; земельною ділянкою - площею 0,5524 га кадастровий НОМЕР_1, розташованою за тією ж адресою; земельною ділянкою площею 0,3330 га кадастровий НОМЕР_1 та земельною ділянкою площею 0,2843 га кадастровий НОМЕР_2, що розташовані на території Колонщинської сільради Макарівського району Київської області.

Таким чином, між ТОВ «ВМС ПОСТАЧ» та ПАТ «Радикал Банк» виникли відносини договору кредиту, які, відповідно до ст.1054 ЦК України полягають у тому, що банк (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Крім того указаний кредитних договір забезпечений також двома окремими договорами поруки, укладеними між кредитором ПАТ «Радикал Банк» та відповідачами: ОСОБА_1 - від 25.09.2012 року за №ДП4132/КЛ-2, та ОСОБА_5 - від 25.09.2012 року за №ДП-4132/КЛ-3.

Із зазначеного слідує, що між ПАТ «Радикал Банк» та відповідачами: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли договірні відносини поруки, в силу яких, відповідно до ст.553 ЦК України, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов»язку.

Із змісту указаних договорів поруки слідує, що кожен із поручителів окремо відповідає перед кредитором в солідарному порядку з позичальником.

Відповідно до ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов»язковим для виконання сторонами, а в силу ст.526 ЦК України зобов"язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

А, відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1.припинення зобов»язання внаслідок односторонньої відмови від зобов»язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2. зміна умов зобов»язання; 3. сплата неустойки; 4. відшкодування збитків та моральної шкоди.

Оскільки боржник ТОВ «ВМС ПОСТАЧ» не виконував у повному обсязі умови кредитної угоди, кредитор ПАТ «Радикал Банк» звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з основного позичальника та поручителів кредитного боргу.

Відповідно до уточнень позивача до позовної заяви від 30.11.2015 року, кредитна заборгованість станом на 6.11.2015 року, за розрахунком позивача, складається:

- з простроченої заборгованості по кредиту у сумі 7.744,03 дол.США;

- з простроченої заборгованості за відсотками по кредиту, у сумі 950,72 дол.США та 330,43 євро;

- по пені за несвоєчасне погашення тіла кредиту, у сумі 56.317,43 дол.США та 27.108,35 євро;

- по пені за несвоєчасну сплату відсотків, у сумі 4.788,34 дол.США та 3.760,08 євро;

- по штрафу за несвоєчасне погашення тіла кредиту, у сумі 13.417,96 дол.США та 4.957,07 євро;

- по штрафу за несвоєчасне погашення відсотків, у сумі 74.099,51 дол.США та 40.828,94євро;

- по пені за відсутність документів, що підтверджують страхування заставленого майна (п.3.3.19 Кредитного договору) у сумі 355.500 грн.;

- по штрафу, відповідно до п.3.3.13 Кредитного договору, у сумі 26.709.США та 14.810,14 євро., а всього: 184.026,99 дол.США, 91.795,01 євро та 355.500 грн. /т.2 а.с.108-110/.

Не погоджуючись із судовим рішенням лише в частині стягнутої пені у сумі 355.500 грн., яка стягнута судом за відсутність страхування заставленого майна (п.3.3.19 Кредитного договору), скаржник ОСОБА_1 оскаржила судове рішення і просила скасувати рішення в частині стягнутої цієї пені, а в іншій частині рішення залишити без змін.

При цьому, скаржник зазначив, що звернення до суду, в ході розгляду справи по суті, про стягнення пені за відсутність документів, що підтверджують страхування заставленого майна (п.3.3.19 Кредитного договору) - є лише збільшення позовних вимог а не зміна предмета позову.

Спростовуючи в апеляційній скарзі нову позовну вимогу про стягнення пені за відсутність документів, що підтверджують страхування заставленого майна, скаржниця послалась на те, що позивач, звернувся з цією вимогою після того, як судом розгляд справи розпочався по суті, тим самим доповнив позовні вимоги іншим предметом, що є порушенням вимог ч.2 ст.31 ЦПК України. Вважав, що така зміна предмету позову обмежена законом у часі і можлива лише до початку розгляду судом справи по суті.

Доповнення позовних вимог в ході розгляу справи по суті новою вимогою про стягнення пені, яка не була заявлена до початку розгляду справи по суті, на думку колегії суддів, не є зміною розміру позовних вимог, а є доповненням позову іншою вимогою, що протирічить принципу диспозитивності, закріпленому ст.11 ЦПК України.

Відповідно до ст.31 ЦПК України особи, які беруть участь у справі мають право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред»явити зустрічний позов.

Так, предмет позову - це матеріальний зміст позовних вимог позивача, який проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо, а під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо) Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

Зміна предмета позову можлива лише до початку розгляду судом справи по суті, тобто, до того моменту, коли суд почне проголошувати позовну заяву. Ця норма (ст.31 ЦПК) спрямована на усунення зловживання процесуальним правом на зміну підстав або предмета позову. Заяву, що подана після початку розгляду справи по суті, суд першої інстанції зобов»язаний був залишити без розгляду і повернути позивачу.

Отже, порушення процесуального закону щодо неправильного вирішення питання про прийняття заяви від позивача про зміну предмета позову, потягло ухвалення неправильного рішення, що виразилось у безпідставному стягненні з відповідачів на користь позивача пені у сумі 355.500 грн.

Відповідно до ч.3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Аргументуючи безпідставність стягнення пені у сумі 355.500 грн., скаржник також послався на ч.4 ст.559 ЦК України, згідно якої порука припиняється після строку встановленого у договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання не пред»явить вимоги до поручителя.

Як зазначив далі скаржник, у позовній заяві банку від 25.02.2015 року про погашення кредитного боргу, така вимога, як стягнення пені за відсутність документів, що підтверджують страхування заставленого майна (п.3.3.19 Кредитного договору) була відсутня, а звернувся позивач з такою вимогою, в ході судового розгляду, після спливу шестимісячного строку виконання зобов»язання (22.09.2014 року) забезпеченого порукою, лише 24.11.2015 року,

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника в тій частині, що вимога про стягнення пені у сумі 355.500 грн. за недотримання боржником умов кредитної угоди в частині страхування заставленого майна, заявлена лише 24.11.2015 року, тобто, після спливу шестимісячного строку виникнення права на звернення до суду за захистом порушеного права, встановленого ч.4 ст.559 ЦК України, оскільки умовами договору виконання зобов»язання за кредитним договором визначена до 22.09.2014 року.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені у сумі 355.500 грн. за недотримання боржником умов кредитної угоди в частині страхування заставленого майна.

Крім того, колегія суддів вважає помилковим рішення суду першої інстанції щодо солідарного стягнення кредитної заборгованості одночасно з позичальника та двох поручителів за різними договорами поруки, якими не передбачено солідарної відповідальності поручителів між собою.

Враховуючи зазначене, а також те, що нормами закону, ні умовами договорів поруки не встановлено солідарної відповідальності поручителів, підстави для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами с.3 ст.554 ЦК України відсутні.

Також, відповідно до ст.16 ЦПК України не допускається об»єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних судочинств, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.2 ст.118 ЦПК України позивач має право об»єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов»язаних між собою.

Відповідно до роз»ясень, викладених в абз.1 п.4 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року №2, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі ст.124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 ст.15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України (ст.17) або ГПК України (ст.1,12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

В абзаці 3 п.15 вище зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 роз»яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об»єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов»язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об»єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об»єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинств, якщо інше не встановлено законом.

У таких випадках суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкриття провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого судочинства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права, викладений у постановах Верховного Суду України від 1.07.2015 року №6-467цс15, від 1.07.2015 року №6-745 цс15, від 18.11.2015 року №6-1737цс15, від 2.03.2016 року №6-2307цс155, від 2.03.2016 року №6-224цс15, який має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Вирішуючи позовні вимоги банку, які виникли з окремих договорів про відкриття кредитної лінії і поруки та можуть бути самостійними і окремими предметами позову, суд першої інстанції не врахував зазначених вимог закону і безпідставно прийняв до провадження спір, що виник між юридичними особами ТОВ «ВМС ПОСТАЧ» та ПАТ «Радикал Банк», що підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, розглянувши його разом із вимогами, які вирішуються в порядку цивільного судочинства.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України).

Статтею 554 ЦК України встановлено, що в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом укладених між сторонами договорів поруки поручителі і боржник відповідають перед банком як солідарні боржники.

Судом встановлено, що кожен з поручителів окремо поручився відповідати перед кредитором разом з позичальником як солідарний боржник за окремим договором. Крім того, умовами договорів поруки та чинним цивільним законодавством передбачено право кредитора пред'явити свої вимоги безпосередньо поручителю, незалежно від пред'явлення таких вимог до основного позичальника.

У випадку, якщо провадження за вимогами, які не належать до цивільної юрисдикції, вже відкрито, в силу п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи має в цій частині провадження закрити.

Аналогічна правова позиція, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів усіх інстанцій, висловлена Верховним Судом України під час розгляду вище зазначених справ №6-745цс15 та №6-2974цс15.

Колегія суддів вважає, що, оскільки порушення судом п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення, відповідно до ст.210 ЦПК України, колегія суддів, керуючись ч.3 ст.303 ЦПК України, вважає правомірним не обмежувати себе доводами апеляційної скарги, та скасувати рішення Святошинського районного суду м.Києва від 12 лютого 2016 року в частині притягнення до цивільної відповідальності боржника юридичну особу ТОВ «ВМС ПОСТАЧ» .

Отже, рішення суду першої інстанції належить скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення кредитної заборгованості з кожного з поручителів окремо на користь позивача ПАТ «Радикал Банк», в розмірі визначеному судом першої інстанції, з підстав, викладених вище, за винятком стягнення пені у сумі 355.500 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, в порядку розподілу судових витрат належить стягнути з кожного з відповідачів ОСОБА_1 на користь позивача сплачений ним судовий збір у рівних частках - по 1.827 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307,308,309, п.1 ч.1 ст.205, ч.1 ст.310, ст.314, ч.ч.1,3 ст,303 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 12 лютого 2016 року в частині солідарного стягнення кредитної заборгованості з ТОВ «ВМС ПОСТАЧ», ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ «Радикал Банк» за кредитним договором від 25.09.2012 року за №КЛ-4132/1-840/978/980 - скасувати, та ухвати нове рішення наступного змісту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» кредитну заборгованість за кредитним договором від 25.09.2012 року за №КЛ-4132/1-840/978/980 у сумі: 8.694(вісім тис.шістсот дев»яносто чотири) дол.США 75центів; 330(триста тридцять) євро 43 євроцента, що складається із:

- простроченої заборгованості по кредиту - 7.744 (сім тис.сімсот сорок чотири) дол.США, 03 цента;

- простроченої заборгованості за відсотками - 950(дев»ятсот п»ятдесят)дол.США 72 цента; 330(триста тридцять) євро 43 євроцента.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» кредитну заборгованість за кредитним договором від 25.09.2012 року за №КЛ-4132/1-840/978/980 у сумі: 8.694(вісім тис.шістсот дев»яносто чотири) дол.США 75центів; 330(триста тридцять) євро 43 євроцента, що складається із:

- простроченої заборгованості по кредиту - 7.744 (сім тис.сімсот сорок чотири) дол.США, 03 цента;

- простроченої заборгованості за відсотками - 950(дев»ятсот п»ятдесят)дол.США 72 цента; 330(триста тридцять) євро 43 євроцента.

В решті позовних вимог відмовити.

Провадження у справі в частині стягнення кредитної заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМС ПОСТАЧ» на користь ПАТ «Радикал Банк» - закрити.

Стягнути з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ «Радикал Банк», сплачений судовий збір, по 1.827 (одна тис. вісімсот двадцять сім) грн., з кожного.

Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді