Постанова № 61352528, 17.08.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2016 року 810/2253/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління ДФС у Київській області (далі відповідач або ДПІ у м. Славутичі ГУ ДФС у Київській області), у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення №68-17 від 16.10.2015 Державної податкової інспекції у місті Славутичі Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким визначено податкове зобовязання з транспортного податку, суперечить принципу стабільності податкового законодавства, закріпленого п.п. 4.1.9 п.4.1 ст. 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України), згідно якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

В той же час, позивач вказує, що відповідно до положень п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 ПК України податок на майно (елементом якого є транспортний податок) належить до місцевих податків.

Зазначає, що оскільки згідно вимог Бюджетного кодексу України бюджетний період становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року, то встановлений рішенням Славутицької міської ради Київської області №1650-53-VI від 30.01.2015 транспортний податок не може застосовуватися раніше 2016 року.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що ст. 267 Податкового кодексу України передбачено обов'язок власників транспортних засобів, які використовують легковий автомобіль до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., сплатити транспортний податок у розмірі 25000 грн.

Наголошує, що оскільки зміни до ПК України, якими було запроваджено транспортний податок, були внесені Законом України №71-VIIІ від 28 грудня 2014 року та набрали чинності 01 січня 2015 року, тобто пізніше від приписів пп. 4.1.9 п.4.1 статті 4 ПК України, які набрали чинності лише 01 січня 2011 року, для регулювання спірних правовідносин підлягають саме норми ПК України, які визначають порядок сплати транспортного податку. Також зазначає, що приписи ПК України, якими було запроваджено транспортний податок, не лише прийняті пізніше ніж положення пп 4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України, але й у порівнянні з ним є спеціальними нормами.

За таких обставин, на думку відповідача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від №68-17 від 16.10.2015 є правомірним та прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №810/2253/16 та призначено справу до судового розгляду.

Від представника позивача та через службу діловодства суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

16.10.2015 Державною податковою інспекцією у м. Славутичі Головного управління ДФС у Київській області, на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України винесене податкове повідомлення - рішення форми "Ф" № 68-17, яким ОСОБА_1 (ідентифікацій номер 208862318) визначено суму податкового зобов'язання за платежем: Транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000, 00 грн. (а.с. 7).

Пунктом 6.3 статті 6 Податкового кодексу України визначено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

При цьому, статтею 7 ПК України передбачені загальні засади встановлення податків і зборів. Зокрема, п. 7.1 вказаної статті передбачено, що під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи як: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства (п. 7.3 статті 7 ПК України).

Відповідно до пп. 265.1 ст. 265 ПК України транспортний податок є елементом податку на майно.

Згідно п. 10.1.1 ПК України податок на майно належить до місцевих податків.

Пунктом 8.3 ст. 8 ПК України встановлено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до п.п.12.1.2 п.12.1 ст.12 ПК України Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Пунктом 12.3 статті 12 ПК України визначено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Відповідно до пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також пунктом 24 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статті 143 Конституції України.

Аналогічні приписи містить і пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України, відповідно до якого одним із принципів податкового законодавства є стабільність, коли зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Отже, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Пунктом 81 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII ст. 267 ПК України було викладено в новій редакції.

Так, у відповідності до вимог пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. (пп. 267.1.2 п. 267.1 цієї статті).

Згідно з пп. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. (пункт 267.4 статті 267 ПК України).

Як передбачає пп. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Згідно з пп. 267.8.1 п. 267.8 ст. 267 Податкового кодексу України транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Транспортний податок в м. Славутичі встановлено Рішенням Славутицької міської ради Київської області «Про місцеві податки та збори на 2015 рік» від 30.01.2015 №1650-53-VI (а.с. 20).

Згідно ч. ст. 3 Бюджетного кодексу України, Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Таким чином, бюджетний період, в якому починає застосовуватися транспортний податок на території міста Славутич є 2016 рік.

Отже, правила стосовно визначення податкового зобов'язання стосовно транспортного податку у розмірі 25000,00 грн. за легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., встановлені ст. 267 ПК України (з урахуванням приписів підпункту 12.3.4 пункту 12.3 ст. 12 та пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 цього Кодексу) не можуть застосовуватися раніше 2016 року.

Підпунктом 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України визначено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

У той же час, оскаржуване податкове повідомлення-рішення складено Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління ДФС у Київській області 16.10.2015, а отже з порушенням вимог пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України.

Згдіно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до пп. 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 ПК України посадові, особи контролюючих органів зобов'язані не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

В силу ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, суд вважає, що позов слід задовольнити, шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №68-17 від 16.10.2015.

Керуючись ст.ст. 69-71, 158-163, 167 КАСУ, суд, -

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №68-17 від 16.10.2015 Державної податкової інспекції у місті Славутичі Головного управління ДФС у Київській області.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова