Постанова № 61352245, 13.09.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2016 року м.Житомир справа № 806/929/16

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сичової О.П.,

секретар судового засідання Мазур О.О.,

за участю: позивача, представника позивача та представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини-польова пошта В 2731 про визнання відмови неправомірною, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з даним позовом в якому просить:

- визнати неправомірною відмову командування частини польова пошта В 2731 у видачі документів на комісію для визнання статуту учасника бойових дій ОСОБА_1, згідно пункту 2 "Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участю в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення", затвердженого Постановою КМУ від 20.08.2014 №413;

- зобов"язати командування частини польова пошта В 2731, яка знаходиться за адресою місто Новоград - Волинський житомирської області по вулиці Леваневського, 2 вчинити дії та видати ОСОБА_1 документи необхідні для звернення до Комісії для надання статусу учасника бойових дій, згідно пункту 2 Постанови КМУ №413.

В обґрунтування позову зазначив, що він був мобілізований до лав Збройних Сил України та з 04 серпня по 13 серпня 2014 року приймав безпосередню участь в проведенні антитерористичної операції на території Донецької області, а саме в с.Степанівка Донецької області. Проте, на його звернення до командування частини про надання необхідних документів для отримання посвідчення учасника бойових дій відповідач не подає документів на комісію, а також не надає йому документів, необхідних для звернення до комісії для отримання посвідчення учасника АТО. Позивач вважає, що не подання командиром військової частини до комісії документів для отримання ним статусу учасника бойових дій та відмова у наданні цих документів йому, для подальшого самостійного звернення до комісії, є протиправною відмовою.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві та просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Під час судового засідання встановлено та не заперечувалося сторонами, що ОСОБА_1 відповідно до наказу військового комісара Новоград- Волинського - Червоноармійського ОРВК Житомирської області був призваний на військову службу під час мобілізації, в особливий період. 19 березня 2014 року направлений для проходження військової служби до військової частини В 2731 міста Новоград- Волинський Житомирської області (копія військового квитка а.с.7).

Зі змісту довідки підписаної тимчасово виконуючого обов'язки командира Військової частини - польова пошта В 2731 підполковника ОСОБА_2 від 12.08.2014 №2346 слідує, що солдат ОСОБА_1 у зв"язку з оголошенням часткової мобілізації відповідно до Закону України від 17.03.2014 №VII "Про затвердження Указу Президента України від 17.03.2014 №303 Про часткову мобілізацію" даний військовослужбовець починаючи з мобілізації виконує конституційний обов"язок щодо захисту Вітчизни, в період з 3 серпня 2014 року виконує завдання у складі сил АТО (а.с.8)

У період проходження служби, а саме при виконанні заходів антитерористичної операції під час виконання бойового завдання позивач захворів. Відповідно до виписного епікризу старший сержант військової частини В 2731 ОСОБА_1 з 21.08.2014 по 30.08. 2014 перебував на стаціонарному обстеженні і лікуванні неврологічному відділенні в/ч А1065. Результати лікування: пацієнт потребує відпустку за станом здоров"я строком 30 діб (а.с.14).

Відповідно до довідки військово - лікарської комісії від 30.08.2014 №1219 вбачається, що захворювання, Так, пов"язане з проходженням військової служби (а.с.9).

21 грудня 2015 року ОСОБА_1 був звільнений з військової служби за пунктом "е" (через службову невідповідність) відповідно до частини восьмої статті 26 Закону України "Про військовий обов"язок та військову службу" ( копія воєнного квитка а.с.7).

29.02.2016 позивачем направлено до командира В/Ч польова пошта В2731 заяву з проханням видати наступні документи: довідку про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведені і захисті незалежності, суверинітету та територіальної цілісності України; витяг із наказів по стройовій частині про убуття (прибуття) до військової частини після виконання завдань антитерористичної операції; витяг з наказів по стройовій частині першого заступника керівника антитерористичного центру (командира сектору) про убуття (прибуття) до військової частини та вибуття до місця постійної дислокації; висновок службового розвідування на підставі якого ОСОБА_1 було звільнено за статтею 26 Закону України "Про військовий обов"язок та військову службу".

Листом командир військової частини - польова пошта В2731 підполковник ОСОБА_3 від 16.03.2016 №2279 відмовлено у видачі документів на оформлення учасника бойових дій військовослужбовцю ОСОБА_4.

У відповіді від 16.03.2016 вказано, що ОСОБА_1 в період з 18.08.2014 по 21.12.2015 був незаконно відсутнім на військовій службі та протягом цього часу не виконував свої службові обов"язки, що підпадає під дію частини 4 статті 407 Кримінального кодексу України.

Військовою прокуратурою Запорізького гарнізону відкрите кримінальне провадження №42015160690000004 за частиною 4 статті 407 КК України.

Відповідно до постанови КМУ від 20.08.2014 №413 "Про затвердження Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенінет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участю в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення" комісія або міжвідомча комісія позбавляє статусу учасника бойових дій у разі наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції.

Крім того, на підставі вимог Начальника Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України, викладених в телеграмі від 21 січня 2016 року №321/369 військова частина утримується від оформлення та подачі на розгляд комісії комплекту документів для надання статусу учасника бойових дій на військовослужбовців, які скоїли кримінальне, адміністративне або дисциплінарне правопорушення (а.с.10).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, з урахуванням наведеного, суд керується наступним.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перелік осіб, які визнаються учасниками бойових дій, встановлений частиною першою статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (у редакції, чинній на час проходження позивачем військової служби, далі - Закон).

Згідно зі абз. 1 пунктом 19 частини 1 цієї статті Закону, учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Механізм надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абз. 1 пункту 19 частини 1 статті 6 Закону, визначений Порядком надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Порядок № 413).

Згідно пункту 2 Порядку №413 статус учасника бойових дій надається: військовослужбовцям (резервістам, військовозобовязаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзвязку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

У відповідності до пункту 4 Порядку № 413, підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є: документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення).

Згідно зі абз. 1 пункту 6 Порядку № 413, для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзацах другому та третьому пункту 2 цього Порядку, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники установ, закладів у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у пункті 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій. У разі коли місце постійної дислокації військової частини (органу, підрозділу) або установи, закладу розташоване безпосередньо у районі проведення антитерористичної операції, документи командирами (начальниками) або іншими керівниками установ, закладів подаються на розгляд комісії у місячний строк після зарахування осіб до списків військової частини (органу, підрозділу) або установи, закладу чи призначення їх на відповідні посади.

У разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником установи, закладу до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, можуть самостійно звернутися до відповідної комісії (п. 8 Порядку № 413).

Аналіз наведених приписів свідчить на користь висновку, що на командира військової частини покладено обов'язок подання документів для встановлення статусу учасника бойових дій, який виникає у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення. Надання особам статусу учасника бойових дій пов'язується саме з безпосереднім залученням такого військовослужбовця до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, а не із завершенням такого завдання.

Наказом Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення" районами проведення антитерористичної операції та терміни її проведення визначено: Донецька і Луганська області - з 07 квітня 2014 року; Харківська область - з 07 квітня 2014 року до 14 вересня 2014 року.

Факт прийняття солдатом ОСОБА_1, під час перебування на військовій службі у Військовій частині - польова пошта В 2731, участі в антитерористичній операції на території Донецької області з 04.08.2014 до 13.08.2014 не заперечується, отже позивач був залучений до виконання бойових завдань в зоні АТО.

Відмовляючи ОСОБА_1 у наданні документів, передбачених п. 4 Порядку № 413, відповідач указує на те, що позивач рахується таким, що самовільно залишив частину з 15.08.2014 по 21.12.2015 та протягом тривалого часу не виконував свої службові обов'язки. Однак, такі доводи Військової частини - польова пошта В 2731 суд оцінює критично, так як підставою надання статусу учасника бойових дій є безпосередня участь такого військовослужбовця у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

Більш того суд звертає увагу на те, що рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається комісією, визначеною п. 5 Порядку № 413. Відповідач зобов'язаний лише надати необхідні документи для встановлення статусу учасника бойових дій до відповідної комісії.

Суд зауважує, що ні Закон, ні Порядок № 413 не визначає умов, за наявності яких, командир позбавляється обов'язку надання документів для встановлення статусу учасника бойових дій військовослужбовцям, які були безпосередньо залучені до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

У свою чергу, телеграма - це службовий документ, що становить буквено-цифрове повідомлення, передане за допомогою телеграфного зв'язку (телеграфом). Телеграма не є нормативно - правовим актом, може носити лише інформаційний характер і не повинна містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Отож, посилання відповідача у листі від 16.03.2016 № 2279 на телеграму про заборону командирам військових частин оформлювати та подавати на розгляд комісії комплекту документів для надання статусу учасника бойових дій на військовослужбовців відносно яких до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено інформацію про кримінальне провадження (до військових прокуратур подано повідомлення про скоєння кримінального правопорушення) суд вважає безпідставними.

Судом було зроблено запит у військову прокуратуру Запорізького гарнізону стосовно кримінального провадження №42015160690000004.

Військова прокуратура Запорізького гарнізону надіслала на адресу суду постанову про закриття кримінального провадження №42015160690000004. Крім того повідомила, що військова прокуратура Запорізького гарнізону не здійснює досудове розслідування або процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, за підозрою ОСОБА_1 (а.с.46-52).

У контексті наведеного суд ураховує, що згідно зі частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В силу приписів частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

У розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, зокрема, вину військовослужбовця, є відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Інформація стосовно наявності таких судових рішень щодо солдата ОСОБА_1 на момент розгляду адміністративної справи відсутня.

Згідно зі ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Втім, з обставин адміністративної справи, встановлених судом, вбачається, що відповідачами не доведено правомірності відмови в наданні документів позивача на розгляд комісії для надання статусу учасника бойових дій, відтак позовні вимоги щодо визнання такої відмови Військової частини-польова пошта В 2731, оформленої листом від 16 березня 2016 року за вих. №2279, неправомірно знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.

З огляду на викладене, а також ураховуючи, що протиправна відмова у видачі стосовно колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 необхідних документів для надання статусу учасника бойових дій перешкоджає в реалізації його права на звернення, в тому числі самостійне відповідно до п. 8 Порядку № 413, до комісії для надання йому статусу учасника бойових дій, суд зобов'язує Військову частину-польова пошта В 2731 надати ОСОБА_1 документи, передбачені пунктом 4 Порядку № 413.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 86, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірною відмову Військової частини-польова пошта В 2731 щодо видачі ОСОБА_1 документів на розгляд комісії для надання статусу учасника бойових дій, оформлену листом від 16 березня 2016 року за вих. № 2279.

Зобов'язати Військову частину-польова пошта В 2731 надати ОСОБА_1 документи, передбачені пунктом 2 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Сичова

Повний текст постанови виготовлено: 16 вересня 2016 р.