Ухвала суду № 61347220, 13.09.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 381/1029/14-ц Головуючий у І інстанції Чернишова Є. Ю.Провадження № 22-ц/780/4724/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 47 13.09.2016

УХВАЛА

Іменем України

13 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Ігнатченко Н.В., Кашперської Т.Ц.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 липня 2016 року про відмову у забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сімєю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та поділ спільного сумісного майна та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, стягнення вартості майна, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом та просив поділити спільне майно подружжя, стягнути вартість ? частини майна.

У квітні 2016 року ОСОБА_2 подав до суду клопотання про забезпечення позову та просив накласти арешт на автомобіль «Хюндай Матрікс» 2009 року випуску, державний номер НОМЕР_1. Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_3 зняла з реєстрації вказаний автомобіль з метою його реалізації.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 липня 2016 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвали суду першої інстанції через порушення норм процесуального права та постановити нову ухвалу, якою клопотання задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що позовні вимоги в частині ? вартості автомобіля можуть бути змінені на вимогу визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль зі сплатою вартості ? частини ОСОБА_3 Автомобіль є предметом спору, ОСОБА_3 відмовляється повідомити ОСОБА_2, як співвласнику автомобіля, де він знаходиться на даний час. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції відступив від принципу безсторонності, оскільки надав позивачу за первісним позовом переважне право в користуванні та володінні автомобілем.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про відмову у забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на автомобіль не може бути накладений арешт в порядку забезпечення позову, оскільки право власності іншого співвласника може бути порушено. Обсяг заявлених позовних вимог не стосується порядку користування цим автомобілем або витребування автомобіля із чужого незаконного володіння. Заявник не надав доказів того, що зазначене ним нерухоме майно належить/перебуває у ОСОБА_3 на праві власності на день подання заяви про забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовних вимогам.

Звертаючись до суду з зустрічним позовом ОСОБА_2 просив поділити спільне майно подружжя та стягнути на його користь грошову компенсацію вартості належної ОСОБА_2 ? частини автомобіля марки «Хюндай Матрікс» 2009 року випуску.

Заявляючи клопотання про накладення арешту на вказаний автомобіль, позивач не звернув увагу, що предметом спору є стягнення грошових коштів, а не транспортний засіб. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що позовні вимоги в частині ? вартості автомобіля можуть бути змінені на вимогу визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль і сплатою вартості ? частини ОСОБА_3 Однак, в такому разі ОСОБА_2 не позбавлений права повторно подати заяву про забезпечення позову.

Посилання апелянта на надання судом ОСОБА_3 переважного права в користуванні та володінні автомобілем не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, керувався вимогами ст. 152 ЦПК України і зі змісту оскаржуваного судового рішення не вбачається, що його предметом були будь-які переваги одній зі сторін у справі.

Доводи ОСОБА_2 щодо відсутності порушення прав іншого власника автомобіля та про володіння автомобілем ОСОБА_3, спростовуються обставинами, викладеними у зустрічній позовній заяві, в якій ОСОБА_2 зазначає, що ОСОБА_3 відчужила автомобіль іншій особі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 липня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Ігнатченко Н.В.

ОСОБА_4