Рішення № 61346271, 12.09.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/992/16-ц Головуючий у 1-й інст. Грубіян Є. О.

Категорія 54 Доповідач Микитюк О. Ю.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого Микитюк О.Ю.

суддів Кочетова Л.Г., Товянської О.В.

при секретарі Кравчук Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом

ОСОБА_1 до державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення коштів за вимушений прогул та моральної шкоди

за апеляційною скаргою державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод»

на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 04 липня 2016 року,

встановила:

26 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив скасувати наказ від 04.04.2016 року про його звільнення у звязку із закінченням строку трудового договору, поновити його на посаді шлифувальника 3-го розряду цеху №3 ДП «Житомирський бронетанковий завод», стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 2775грн. В обґрунтування позову зазначив, що фактично відповідач прийняв його на роботу на невизначений строк, оскільки підстави для укладення строкового договору були відсутні.

23 червня 2016 року ОСОБА_1П, подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив визнати трудовий договір недійсним в частині строковості, у прийнятті якої суд відмовив протокольною ухвалою від 23 червня 2016 року (а.с.71, 108 зворот).

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 04 липня 2016 року позов задоволено частково. Визнаний незаконним та скасований наказ №102-ОС від 04.04.2016 року в частині звільнення з роботи ОСОБА_1 у звязку із закінченням строку трудового договору (п.2 ч.1 ст.36КЗпП України). Поновлено ОСОБА_1 на посаді шлифувальника 3-го розряду цеху №3 з 05 квітня 2016 року. Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 05 квітня по 04 липня 2016 року включно за 61 робочий день та моральну шкоду в розмірі 500грн.

В апеляційній скарзі відповідачпросить скасувати рішення і ухвалити нове рішення про відмову у позову. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що 10.07.2014 року ОСОБА_2 подав заяву про прийняття на роботу шлифувальником 3-го розряду дільниці №2 ДП «Житомирський бронетанковий завод» за строковим трудовим договором у звязку із сімейними обставинами.(а.с.74). Наказом директора №52-ОС від 04.07.2016 року він був прийнятий на роботу на вказану посаду з 16 липня 2014 року по 26 грудня 2014 року (а.с.76). 16 липня 2014 року відповідач уклав з ОСОБА_1 строковий трудовий договір строком до 26 грудня 2014 року, пунктом 7.1 якого передбачена можливість продовження терміну дії договору. 01 квітня 2015 року позивач був переведений на роботу у цех №2 за тією ж посадою.

Як вбачається з матеріалів справи, строковий трудовий договір не переукладався. В порядку п. 7.1 відповідними наказами декілька разів строк дії договору продовжувався, останній раз до 04 квітня 2016 року, (а.с.30-58). Ці накази, як і наказ про зміну назви дільниці №2 на дільницю №3, не оскаржувалися і є чинними.

Наказом №102-ОС від 04.04.2016 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за закінченням строку трудового договору (п.2 ч.1 ст.36КЗпП України).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України закінчення строку трудового договору є підставою для його припинення, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна сторона не поставила вимогу про їх припинення.

Оскільки строк дії договору закінчився 04 квітня 2016 року і в цей же день був виданий наказ про звільнення, відсутні підстави вважати трудовий договір продовженим на невизначений строк.

Строковий трудовий договір не переукладався, тому положення ч.2 ст.39-1 КЗпП України на спірні правовідносини не поширюються. Продовження строку дії трудового договору, передбачене його умовами не є переукладенням договору і не тягне наслідків, передбачених вказаною нормою.

Висновок суду про порушення відповідачем трудових прав позивача суперечить вимогам матеріального закону і обставинам справи. За таких обставин рішення належить скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові за безпідставністю.

Керуючись ст.ст.209, 218, 303, 307, 309, 314, 316, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» задовольнити.

Скасувати рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 04 липня 2016 року. Ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_1 у позові за безпідставністю.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: Судді: