Рішення № 61341407, 13.09.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №22ц/790/1272/16

Справа №640/4673/14-ц Головуючий1 інстанції ОСОБА_1

Категорія: сімейні Доповідач Кіпенко І.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2016 р. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Кіпенка І.С.,

суддів - Пшенічної Л.В., Шаповал Н.М.,

за участі секретаря - Брулевича В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на додаткове рішення Київського районного суду м.Харкова від 19 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про усунення перешкод у вихованні дитини та визначення часу спілкування з дитиною,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 24 березня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання батьківства та усунення перешкод у вихованні дитини розєднані.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про усунення перешкод у вихованні дитини та визначення часу спілкування з дитиною виділено в самостійне провадження.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19 травня 2016 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто державне мито в розмірі 08 грн. 50 коп. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення в розмірі 120 грн.

Не погодившись з вказаним додатковим рішенням ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку. Посилаючись на неповне зясування судом обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить вказане додаткове рішення скасувати.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Як вбачається з матеріалів справи сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи (а.с.194-198).

Проте, в судове засідання сторони не зявились.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст.303 ЦПК України, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.2.21 «Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, апеляційному суді автономної республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ» (далі Інструкція) у разі роз'єднання позовів у цивільній справі в самостійні провадження до нової справи підшиваються завірені суддею копії процесуальних документів з попередньої справи, що мають значення для цієї справи.

Як вбачається з копії позовної заяви, ОСОБА_3 було надано квитанцію про сплату судового збору, про що зазначено в переліку додатків (а.с.3-4).

Відповідно до п.41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (далі Пленум) якщо суд не прийняв рішення щодо розподілу судових витрат або, наприклад, про повернення судового збору з Державного бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також із власної ініціативи суд на підставі статті 220 ЦПК має право ухвалити додаткове рішення у справі, яким вирішити відповідне питання.

Проте, якщо під час розгляду справи докази на підтвердження понесених судових витрат суду не надавалися, то додаткове рішення щодо розподілу цих судових витрат ухвалюватися не може і в задоволенні такої заяви має бути відмовлено.

Ухвалюючи додаткове рішення судом було досліджено матеріали цивільної справи №2018/2-654/11 та встановлено, що при зверненні до суду з позовними вимогами про визнання батьківства та усунення перешкод у вихованні дитини позивачем ОСОБА_3 було сплачено державне мито в розмірі 08 грн. 50 коп. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення в розмірі 120 грн.

Тому, посилання апелянта на те, що суд ухвалив додаткове рішення без підтвердження понесених позивачем судових витрат є безпідставними, однак, судова колегія вважає, що стягненні з ОСОБА_2 суми підлягають зменшенню.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що на підставі статті 88 ЦПК України та для уникнення подвійного стягнення судового збору, про необхідність зменшення суми державного мита, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 з 08 грн. 50 коп. до 04 грн. 25 коп. та суму витрат на інформаційне-технічне забезпечення з 120 грн. до 60 грн.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.3 ч.1 ст.307, ст.309, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 травня 2016 року змінити, зменшити суму державного мита, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 з 08 грн. 50 коп. до 04 грн. 25 коп. та суму витрат на інформаційне-технічне забезпечення з 120 грн. до 60 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: І.С.Кіпенко

Судді: Л.В. Пшенічна

ОСОБА_4