Рішення № 61341403, 13.09.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/5934/16 Головуючий 1 інст. Мороз О.І.

Справа № 612/607/15-ц Доповідач Бурлака І.В.

Категорія: право власності

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«13» вересня 2016 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Баранкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 11 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним та у подальшому уточненим позовом до ОСОБА_2.

В обґрунтування свого позову посилалася на те, що вона проживала за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1. На прохання відповідачки, з якою вона випадково познайомилася з кінця лютого 2015 року до кінця травня 2015 року вона стала проживати у неї за адресою: смт. Близнюки Харківської області вул. Першотравнева, № 13-А. В будинок відповідачки вона перевезла й свої речі. Після того, як вона відмовилася подарувати їй свій будинок та скасувала заповіт, який оформила на неї, відносини між ними погіршилися, і вона повернулася до свого будинку. Однак, відповідачка відмовилася віддавати їй свої речі, тому вона просила витребувати у ОСОБА_2 своє майно, а саме: холодильник «Атлант» вартістю 5500,00 грн., пральну машину автомат вартістю 3500,00 грн., бойлер вартістю 1000,00 грн., душову кабінку вартістю 6500,00 грн., спальний гарнітур вартістю 1500,00 грн., диван з пуфиками вартістю 2000,00 грн., плазмовий телевізор вартістю 4000,00 грн., дві супутникові антени вартістю 1000,00 грн., на загальну суму 25000,00 грн., яке знаходиться в будинку № 13-А по вулиці Першотравневій в смт. Близнюки Харківської області.

Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 11 липня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в сумі 250,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати, постановити нове рішення по суті позовних вимог. При цьому посилалася на неповне зясування судом обставин справи, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Вважала, що суд не надав належної оцінки доказам у справі і як доводи апеляційної скарги виклала позовні вимоги.

Вказала, що договір купівлі-продажу між сторонами не укладався; що нею обрано єдиний можливий спосіб захисту свого порушеного права витребування майна з чужого незаконного володіння.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення зявившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, рішення суду скасувати.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач невірно обрав спосіб захисту.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту положень статей 11, 15 ЦК України цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту субєктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів встановлений статтею 16 ЦК України.

Особа, право якої порушено, може скористатися не будь яким, а конкретним способом захисту свого права. Як правило, спосіб захисту порушеного права визначено законом.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки вважала, що її право власності на речі порушено ОСОБА_2, яка без будь якої правової підстави володіє її речами, а саме холодильником «Атлант» вартістю 5500,00 грн., пральною машиною автомат вартістю 3500,00 грн., бойлером вартістю 1000,00 грн., душовою кабінкою вартістю 6500,00 грн., спальним гарнітуром вартістю 1500,00 грн., диваном з пуфиками вартістю 2000,00 грн., плазмовим телевізором вартістю 4000,00 грн., двома супутниковими антенами вартістю 1000,00 грн., на загальну суму 25000,00 грн., тому висновок суду щодо того, що ОСОБА_1 невірно обрала спосіб захисту є хибним.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником будинку № 31 по вулиці Слюсарна в смт. Близнюки с. Інтернаціональне Харківської області, в якому зареєстрована та проживає. ОСОБА_2 зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2 А по провулку Першотравневий, в смт. Близнюки Харківської області. Із акту обстеження матеріально-побутових умов від 20 жовтня 2015 року вбачається, що ОСОБА_2 проживає за цією адресою з грудня 2014 року разом зі своїм чоловіком. Із змісту висновку Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області від 28 липня 2015 року вбачається, що з грудня 2014 року ОСОБА_1 стала проживати у ОСОБА_2 В січні 2015 року перевезла до ОСОБА_2 меблі, побутову техніку, електротехніку та інші речі. 03 січня 2015 року ОСОБА_2 сплатила ОСОБА_1 за меблі, побутову техніку, електротехніку 25000,00 грн. В травні 2015 року ОСОБА_1 вирішила повернутися додому та просила ОСОБА_2 повернути їй її речі. Проте, ОСОБА_2 відмовилася їй їх віддавати.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснила, що вона нічого не продавала, грошей від ОСОБА_2 вона не отримувала. ОСОБА_2 насильницьким шляхом перевезла її речі до себе та залишила їх у себе.

ОСОБА_2 в свою чергу в суді апеляційної інстанції пояснила, що ОСОБА_1 своє майно продавала, і вона вирішила купити її майно, але яке і де воно знаходиться зараз не вказала, і грошові кошти в сумі 25000,00 грн. вона передавала ОСОБА_1 в присутності свідка ОСОБА_3

Відповідно до вимог статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте, належних та допустимих доказів того, що у ОСОБА_1 було саме це майно, що його вилучено ОСОБА_2 або що вона його продала, що це майно знаходиться саме у ОСОБА_2, що ОСОБА_2 їй сплатила грошові кошти в сумі 25000,00 грн. матеріали справи не містять і в суді апеляційної інстанції їх не надано.

Будь яких актів наявності спірного майна в будинку, де проживає ОСОБА_2, розписок щодо сплати грошових коштів, звіту щодо оцінки майна або висновку експерта матеріали справи не містять і в суді апеляційної інстанції їх не надано.

Пояснення сторін, висновок Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області від 28 липня 2015 року про припинення розгляду заяви, в якому не назначено, які меблі, побутову техніку, електротехніку та інші речі, на яку суму перевезла ОСОБА_1 до ОСОБА_2, присутність зі слів ОСОБА_2 свідка при отриманні ОСОБА_1 грошових коштів не є належними та допустимим доказами правомірності позову ОСОБА_1

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущений строк позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Не встановивши фактично обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не надавши належної оцінки наявним у справі доказам суд першої інстанції в порушення вимог ст. 212 214 ЦПК України дійшов помилкового висновку щодо відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 з підстав невірного способу захисту.

Однак, оскільки ОСОБА_1 не довела ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, її позов не підлягає задоволенню за недоведеністю.

У звязку з чим рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2. ч. 1. ст. 307, п.1 ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч.2.ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 11 липня 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Судді колегії