Ухвала суду № 61340894, 12.09.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/3225/16 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 646/9109/15-ц ОСОБА_1

Категорія: інші Доповідач - Швецова Л.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2016 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді : Швецової Л.А.,

Суддів: Малінської С.М., Бровченка І.О.,

За участі секретаря: Єрьоменко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу

за апеляційними скаргами заступника прокурора Харківської області, Генеральної прокуратури України, Державної казначейської служби України

на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 березня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Харківської області, Генеральної прокуратури України, Державної казначейської служби України, третя особа заступник Генерального прокурора України ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду, з позовом до Прокуратури Харківської області, Генеральної прокуратури України, Державної казначейської служби України, третя особа: заступник Генерального прокурора України ОСОБА_3, в якому просить визнати незаконною бездіяльність органів прокуратури та стягнути з Державного бюджету України в якості компенсації за спричинену моральну шкоду 1000000 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 06 грудня 2007 року Харківський апеляційний адміністративний суд частково задовольнив його позовні вимоги до Харківського національного університету Внутрішніх Справ в частині поновлення його на роботі, виплаті коштів, перерахунку вислуги років. Після винесення зазначеної постанови його відповідно до вимог ст. 124 Конституції України та ст. 256-257 КАС України мали негайно поновити на роботі та регулярно виплачувати заробітну плату з 06.12.2007 року, оскільки він був діючим співробітником ОВС України. Проте ХНУВС не тільки не поновив його на роботі, а навпаки прийняв усі заходи для умисного невиконання постанови суду. Наказ про його поновлення на роботі був виданий 28.04.2010 року, а рішення з приводу перерахунку йому вислуги років було виконано 11.12.2013року. Враховуючи те, що ХНУВС в добровільному порядку не виконував судове рішення, він 23.04.2008 року був вимушений звернутися до прокуратури Харківської області з приводу його незаконного звільнення, невиплати заробітної плати, невиконання рішення суду. Матеріали були перенаправлені в прокуратуру Комінтернівського району м. Харкова, яка неодноразово виносила необґрунтовані постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, які були скасовані судами. На теперішній час скасовано десять постанов прокуратури Комінтернівського району м. Харкова про відмову в порушенні кримінальної справи та існує 14 судових рішень щодо визнання неправомірними дій прокуратури Комінтернівського району м. Харкова щодо перевірки його заяви від 23.04.2008року. З приводу неправомірних дій посадових осіб прокуратури Комінтернівського району м. Харкова позивач звертався до прокуратури Харківської області та до Генеральної прокуратури України. Однак його звернення були розглянуті неналежним чином, Генеральна прокуратура України направляла його заяви на адресу прокуратури Комінтернівського району м. Харкова. Апеляційний суд Харківської області двічі виносив окремі ухвали на адресу прокурора Харківської області, проте нічого не змінилось. Постановами Печерського районного суду м. Києва задовольнялися його скарги, суд визнавав дії(бездіяльність)ГПУ незаконними та зобовязував Генеральну прокуратуру України розглянути заяву позивача від 19.03.2011року про скоєння злочину працівниками прокуратури Харківської області. Позивач стверджує, що його порушені права не поновлені, порушення Закону не припинені, досудове розслідування у кримінальних провадженнях проводиться неналежно, особи, що вчинили та вчиняють правопорушення, до відповідальності не притягнуті, через систематичну бездіяльність посадових осіб прокуратури Харківської області та Генеральної прокуратури України. Все викликає в нього дискомфорт та почуття несправедливості, як громадянина України, оскільки люди, що вчинили кримінальне правопорушення, продовжують службу в ОВС України, отримують звання, займаються педагогічною діяльністю та правовою роботою, отримують наукові ступені, звання тощо, він вимушений ініціювати судові слухання в судах різних інстанцій та різних юрисдикцій, що забирає в нього багато часу, завдає шкоду його здоров'ю, порушує життєві ритми та зв'язки, для поновлення яких йому необхідні додатковий час та зусилля і тому просив стягнути з відповідачів на його користь відшкодування за спричинену моральну шкоду в розмірі 1000000 грн.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Прокуратури Харківської області, Генеральної прокуратури України, Державної казначейської служби України, третя особа: заступник Генерального прокурора України ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 10000 грн., в решті позовних вимог відмовлено.

Стягнення сум у відшкодування моральної шкоди проведено за рахунок коштів Державного бюджету України Державною казначейською службою України шляхом списання в безспірному порядку на користь ОСОБА_2 встановлену на відшкодування суму в розмірі 10000 грн. з єдиного казначейського рахунка Державного бюджету України.

Не погодившись із зазначеним вище рішенням суду першої інстанції заступник прокурора Харківської області, представник Генеральної прокуратури України, Державна казначейська служба України звернулися з апеляційними скаргами, в яких, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 березня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволені позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи свої апеляційні доводи, апелянти зазначили, що судом першої інстанції надано перевагу доводам позивача та взагалі не надано належну оцінку доводам відповідачів, які ґрунтуються на нормах ЦК України, ЦПК України, а тому суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про наявність спричиненої позивачу моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Також, апелянти вказують, що органи прокуратури у даному випадку не можуть бути субєктом відповідальності за ст. ст. 1173, 1174 ЦК України на які посилається ОСОБА_2 у своєму позові.

Крім того, апелянти зазначили, що ухвалюючи рішення про відшкодування моральної шкоди, відповідно до положень ст. 213 ЦПК України, суд першої інстанції повинен обґрунтувати його розмір, навести відповідні розрахунки та докази. В оскаржуваному рішенні відповідні розрахунки відсутні.

Вислухав доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши обставини справи, перевірив зібрані по справі докази, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивач неодноразово звертався до суду, щодо оскарження дій прокурорів, щодо внесення даних в ЕРДР, йому тривалий час довелося захищати свої порушенні права, оскаржувати дії щодо вирішення його клопотань та виконання рішень щодо поновлення його на роботі.

Факт порушення прав ОСОБА_2 підтверджений процесуальними документами, які містяться в матеріалах справи та набрали законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що постановами прокуратури Комінтернівського району м. Харкова: 18.07.2008 року, 30.10.2008 року, 16.03.2009 року, 07.07.2009 року, 18.05.2010 року, 25.02.2011 року, 01.07.2011 року, 19.01.2012 року, 15.03.2012 року, 08.06.2012 року (десять постанов) відмовлено в порушенні кримінальних справ відносно посадових осіб ХНУВС.

Постановами Комінтернівського районного суду м. Харкова, які набрали законної сили, зазначені постанови прокуратури скасовані, відповідно: 11.09.2008 року, 07.02.2009 року, 31.03.2009 року (була оскаржена в апеляційному порядку, залишена без змін ухвалою від 16.04.2009 року), 02.12.2009 року, 25.08.2010 року, 06.05.2011 року, 18.07.2011 року, 06.03.2012 року, 23.11.2012 року.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 15.09.2011 року визнано незаконними дії та одночасно бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо розгляду заяви ОСОБА_2 від 19.03.2011 року про вчинення злочину працівниками прокуратури Харківської області. Окремою постановою Печерського районного суду м. Києва від 08.08.2012 року та від 19.09.2012 року вказано на неналежне виконання працівниками Генеральної прокуратури України своїх повноважень з приводу організації роботи прокурорів під час розгляду скарги ОСОБА_2 Постановою Печерського районного суду м. Києва від 10.10.2012 року задоволено скаргу ОСОБА_2 від 27.12.2011року на дії (бездіяльність) Генеральної прокуратури України щодо невиконання постанови Печерського районного суду м. Києва від 15.09.2011 року та ненадання відповідей на звернення скаржника від 29.07.2011 року та 04.11.201року. Постановою Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2012 року скасовано постанову старшого прокурора першого наглядового відділу управління нагляду за розслідуваннями кримінальних справ слідчими органів прокуратури ГСУ ГПУ ОСОБА_4 від 15.11.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_2 від 19.03.2011 року.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.03.2014 року зобовязано Генеральну прокуратуру України розглянути звернення ОСОБА_2 від 26.02.2014 року.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.02.2013 року зобовязано прокуратуру Харківської області внести відомості про кримінальне правопорушення за повідомленням ОСОБА_2 від 29.12.2012 року до ЕРДР.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.07.2015 року скасовано постанову слідчого прокуратури Харківської області від 21.11.2014 року про закриття кримінального провадження № 42012220030000010.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08.07.2015 року зобовязано прокуратуру Харківської області внести відомості про кримінальне правопорушення за повідомленням ОСОБА_2 від 17.07.2014року до ЕРДР .

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15.07.2015 року зобовязано прокуратуру Харківської області внести відомості про кримінальне правопорушення за повідомленням ОСОБА_2 від 02.09.2014 року до ЕРДР .

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.11.2015 року скасовано постанову слідчого прокуратури Харківської області від 30.10.2015 року про закриття кримінального провадження № 42012220030000010.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25.11.2015 року скасовано постанову слідчого прокуратури Харківської області від 21.10.2015 року про відмову у визнанні заявника потерпілим у кримінальному провадженні № 42012220030000010.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04.12.2015 року скасовано постанову слідчого прокуратури Харківської області від 30.09.2015 року про закриття кримінального провадження № 42015220000000495.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04.12.2015 року скасовано постанову слідчого прокуратури Харківської області від 21.10.2015 року про відмову у визнанні ОСОБА_2 потерпілим у кримінальному провадженні .

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25.11.2015 року скасовано постанову слідчого прокуратури Харківської області від 21.10.2015 року про відмову у визнанні заявника потерпілим у кримінальному провадженні № 42012220030000010.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10.12.2015 року скасовано постанову слідчого прокуратури Харківської області від 30.11.2015 року про відмову у визнанні заявника потерпілим у кримінальному провадженні № 42012220030000010.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10.12.2015року зобовязано слідчого прокуратури Харківської області розглянути клопотання ОСОБА_2

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 24.12.2015 року скасовано постанову слідчого прокуратури Харківської області від 15.12.2015 року про відмову у визнанні ОСОБА_2 потерпілим у кримінальному провадженні 42012220030000010.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12.01.2016 року зобовязано слідчого прокуратури Харківської області розглянути клопотання ОСОБА_2

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10.02.2016 року зобовязано Генеральну прокуратуру України внести відомості про кримінальне правопорушення за повідомленням ОСОБА_2 від 30.12.2015 року до ЕРДР.

Ухвалами слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19.02.2016 року скасовано постанови слідчого прокуратури Харківської області від 24.12.2015 року про закриття кримінального провадження № 42012220030000010 та № 42015220000000956.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями субєктивного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного накладання адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Судова колегія приходить до висновку, що підставою для відшкодування моральної шкоди є встановлення ухвалами судів протиправної бездіяльності прокуратури Харківської області та Генеральної прокуратури і тому суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, щодо застосування до спірних правовідносин вимог ст. 1174 ЦК України.

Вказаний висновок підтверджується правовою позицією, яка висловлена ВСУ у правовій позиції 6440цс16 від 25 травня 2016 року.

Що стосується розміру стягнутої моральної шкоди, то судова колегія також погоджується з висновком районного суду.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазначала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів.

Відповідно до п.п. З, 9, 10і постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції України слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню по відшкодуванню моральної шкоди, суд першої інстанції керувався вимогами вищезазначеного законодавства та конкретними обставинами справи, врахував глибину заподіяної моральної шкоди, характер та обсяг душевних, психічних страждань, яких зазнав позивач унаслідок бездіяльності органів прокуратури, вимоги розумності, добросовісності, виваженості та справедливості, тривалість моральних страждань позивача у звязку з необхідністю докладати додаткових зусиль для доведення своїх вимог щодо розгляду його звернень.

При визначенні розміру моральної шкоди спричиненої позивачу, судом першої інстанції враховано, що за рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 18.04.2014 року на користь ОСОБА_5 також було стягнуто з Державного бюджету України компенсацію моральної шкоди в розмірі 10000 грн., тому сума 10 000 грн. є належно обґрунтованою та такою, що знайшла своє підтвердження в судовому засіданні.

Посилання представника апелянтів в судовому засіданні суду апеляційної інстанції на той факт, що вказаний спір не може розглядатися в порядку цивільного судочинства судова колегія вважає безпідставним, оскільки вказані правовідносини регулюються нормами ЦК України та ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1ч.1ст.307, ст.ст.308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги заступника прокурора Харківської області, Генеральної прокуратури України, Державної казначейської служби України - відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: