Рішення № 61338049, 14.09.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7459/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1908/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції

Суддя-доповідач

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.,

суддів: Горейко М.Д., Девляшевського В.А.,

секретар Шемрай Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» про визнання договору поруки припиненим, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 13 листопада 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

у травні 2015 року ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4/07/06-05/а від 07.03.2007 в сумі 4 875,36 доларів США, що по курсу НБУ станом на 22.04.2015 становила 108 604,40 грн, 5 491,28 грн пені та судових витрат, посилаючись на те, що відповідачем отримано кредит на придбання автотранспортного засобу в розмірі 20 650 доларів США на термін до 06.03.2013 зі сплатою 13 % річних. Внаслідок порушення графіку сплати коштів станом на 04.05.2015 наявна заборгованість за кредитними зобов'язаннями на загальну суму 4 875,36 доларів США. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

В серпні 2015 року ОСОБА_3 подав зустрічний позов про визнання договору поруки припиненим, мотивуючи його тим, що кредитор впродовж шести місяців з дня настання цього строку не предявив вимоги до поручителя, а лише через два роки банк звернувся з позовом до суду, в звязку з чим просив визнати припиненим договір поруки.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 13 листопада 2015 року позов ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 4875,36 доларів США, що еквівалентно станом на 22.04.2015 108 604 грн 40 коп., з яких: 3638,49 доларів США заборгованість за кредитом, 1236,87 доларів США відсотки за користування кредитом та 5 481 грн 28 коп. неустойки за несвоєчасне погашення кредиту, а всього 114 085 грн 68 коп. В задоволенні решти вимог позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 1140 грн 85 коп. судового збору. Зустрічний позов ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим задоволено. Визнано поруку ОСОБА_3, яка виникла на підставі договору поруки від 07 березня 2007 року, укладеного між ВАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» та ОСОБА_3, припиненою.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність рішення суду в частині стягнення пені. Зазначає, що стягуючи пеню в розмірі 5491,28 грн суд порушив норми матеріального та процесуального права, оскільки не врахував, що пеня нарахована поза межами однорічної давності, а сам розмір пені необгрунтований належними доказами, так як розрахунок пені відсутній. Крім того, в матеріалах справи немає посилання на джерело нарахування пені. Просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову про стягнення пені в розмірі 5491,28 грн відмовити.

В засідання апеляційного суду сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не зявились, що згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає її розглядові.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

За змістом ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Встановлено, що 07 березня 2007 року між ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 4/07/06-05/а, за яким банк надав, а позичальник отримав кредит в сумі 20 650 доларів США для придбання автотранспортного засобу та зобов'язався погасити кредит не пізніше 06.03.2013 року. Згідно умов п. 1.3. кредитного договору розмір відсотків за користування кредитними коштами становив 13% річних.

Згідно розрахунку банку станом на 04.05.2015 розмір заборгованості боржника за кредитними зобов'язаннями складає 4 875,36 доларів США, що еквівалентно 108 604,40 грн, в тому числі: заборгованість за кредитом 3638,49 доларів США, заборгованість за відсотками 1236,87 доларів США. Також банком нараховано пеню в розмірі 5 481,28 грн.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції вірно вважав, що є підстави для задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту, по відсотках за користування кредитом та правильно керувався умовами договору і ст. ст. 526, 527, 611, 1048, 1054 ЦК України.

Разом з тим, висновок суду про стягнення 5 481,28 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту є необгрунтованим і погодитись з ним не можна.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно п. 4.1 за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну часткову сплату процентів позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної ставки, визначеної в п.1.3 договору, що розраховується від суми несвоєчасно виконаних зобовязань з моменту несвоєчасного виконання боргових зобовязань та до моменту їх виконання.

За змістом ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності за основною вимогою вважається що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Згідно з правовою позицією Верховного суду України № 6-160цс14 стягнення неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду та починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Позивач пред`явив додаткову вимогу у межах строку позовної давності за основною вимогою, однак на порушення вимог ст. 57, 58 ЦПК України належний розрахунок пені не надав. У поданому розрахунку у графі «штраф/пеня за несвоєчасне погашення кредиту (неустойка)» за весь платіжний період (помісячно) проставлено «0,00»; натомість у графі «всього» сума пені вказана 5 481,28 (а. с. 12). Інших відомостей щодо нарахування пені (неустойки) матеріали справи не містять.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення в частині стягнення пені за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту підлягає скасуванню з підстав, встановлених п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 13 листопада 2015 року в частині стягнення із ОСОБА_2 неустойки (пені) скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення. У задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_2 неустойки (пені) за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 5 481 грн 28 коп. відмовити.

В решті рішення Івано-Франківського міського суду від 13 листопада 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Васильковський В.М.

Судді: Горейко М.Д.

ОСОБА_4