Ухвала суду № 61334062, 13.09.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6435/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Бабій А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Бабія А. П.

суддів Варикаші О.Д., Станкевича В. А.

при секретарі Желєзнові В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" про повернення грошових коштів, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14. 07. 2016 р.,

в с т а н о в и л а:

09. 12. 2015 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" (далі ПАТ АБ «Південний») про повернення грошових коштів з проханням стягнути з відповідача безпідставно списані кошти і пеню в розмірі 5936,7 грн.

Посилалася на те, що 29. 09. 2011 р. між сторонами було укладено договір банківського рахунку, за яким банк відкрив поточний рахунок у валюті долар США для користування у США, про що було відомо співробітникам банку. Вказала, що 04. 12. 2012 р. вночі було здійснено 8 спроб списання коштів з цього рахунку, з яких 5 були невдалими, в три пройшли успішно, у звязку з чим вранці 05. 12. 2012 р. представником позивача до банку була надана заява про спірну транзакцію про несанкціоновані операції зі списання з платіжної картки 3 платежів по 226,73 долара США кожен на загальну суму 680,19 доларів США, але незважаючи на цю заяву з рахунку позивача 06. 12. 2012 р. були списані кошти загальною сумою 680,19 доларів США. Зазначила, що в подальшому на звернення про повернення грошових коштів банком було відмовлено з посиланням на п. 6.1.5 договору банківського рахунку, що банк не несе відповідальності за наслідки проведення клієнтом операцій через межу Інтернет, але позивач перебувала на час списання коштів на території США, а операції щодо цих коштів здійснювалися з території Російської Федерації. Звертає увагу, що банком не було зроблено жодного кроку для збереження коштів клієнта-позивача і не було заблоковано проведення операцій.

Вказаний позов надійшов до суду в конверті, який був обролений на пошті згідно відмітки на конверті 01. 12. 2015 р.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14. 07. 2016 р. частково задоволено позов ОСОБА_2 і стягнуто з ПАТ АБ «Південний» на користь ОСОБА_2 безпідставно списані кошти у розмірі 680,19 доларів США, що станом на 04. 12. 2012 р. еквівалентно 5441,52 грн. та судовий збір у розмірі 487,2 грн., а в іншій частині вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ АБ «Південний» ставить питання про скасування рішення суду про повернення грошових коштів як незаконного та необгрунтованого і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 Зокрема, вказується з посиланням на виписку з рахунку позивача, що вона активно використовувала картку для здійснення покупок через мережу Інтернет, а за Правилами користування платіжною карткою банку та умовами договору вся відповідальність за операції в мережі Інтернет або за допомогою пошти/телефону покладається держателя платіжної картки. Зазначається, що межбанківський переказ виконується в строк до 3 операційних днів і тому платіжна операція була вчинена 04. 12. 2012 р., а кошти по цій операції були списані 06. 12. 2012 р. без акцепту банку і хоча 05. 12. 2012 р. було подано заяву про спірну транзакцію від 04. 12. 2012 р. банк не мав змоги зупинити транзакцію та не списувати кошти 06. 12. 2012 р. Звертається увага, на положення ст. 1066 ЦК України, невірне застосування судом Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджене постановою Правління НБУ від 05. 11. 2014 р. № 705, яке не діяло на час спірних правовідносин, та на правову позицію Верховного Суду України по справі № 6-71цс15 з посиланням на постійне використання платіжної картки позивачем для здійснення операцій в мережі Інтернет, незважаючи на попередження банку за умовами договору про відповідальність клієнта при здійсненні таких операцій.

В судовому засіданні ОСОБА_3, представник ПАТ АБ «Південний», підтримала доводи апеляційної скарги, а ОСОБА_4, представник ОСОБА_2, вважає рішення суду правильним.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України неявка в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України рішення суду першої інстанції апеляційним судом переглядається лише в частині щодо повернення грошових коштів банком, оскільки оскаржується в апеляційній скарзі лише в цій частині.

Розглянувши доводи скарги і перевіривши матеріали справи в межах заявлених заявником вимог та апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Частково задовольняючи зазначений позов та стягуючи з відповідача на користь позивача 680,19 доларів США та відмовляючи в інших позовних вимогах суд першої інстанції виходив з правової позиції Верховного Суду України від 13. 05. 2015 р. по справі № 6-71цс15 і того, що за наявності своєчасно поданої до банку 05. 12. 2012 р. заяви представника позивача про здійснення 04. 12. 2012 р. неправомірних списань коштів позивача банк 06. 12. 2012 р. ці кошти списав з поточного рахунку позивача, а у стягненні пені позивачу суд відмовив з посиланням на сплив строку позовної давності стосовно пені в один рік.

Вказаний висновок суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів є законним і обґрунтованим з таких підстав.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобовязується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком; банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного предявлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Вказана правова позиція стосовно вибору і застосуванню правової норми до спірних правовідносин відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 13. 05. 2015 р. у справі № 6-71цс15, що враховується судом при розгляді даної справи відповідно до вимог ст. ст. 214, 360-7 ЦПК України.

Судом встановлено, що 29. 09. 2011 р. між ОСОБА_2 і ПАТ АБ «Південний» було укладено договір банківського рахунку № 788604, відповідно до умов якого Банк відкрив позивачу поточний рахунок № 26254000759100 у валюті долар США на підставі її заяви на відкриття рахунку відповідно до Інструкції НБУ «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній і іноземній валюті», видав позивачу платіжну картку на підставі Анкети-заяви та інших документів, оформлених відповідно до чинного законодавства України і вимог Банку, і вказав про розрахунково-касове обслуговування згідно з Тарифами та з урахуванням відповідних Правил.

Згідно п. 5.1.14 вказаного договору банківського рахунку позивач зобовязується, зокрема, у разі втрати, викрадання та/або незаконного використання платіжної картки для припинення операцій по платіжній картці негайно повідомити про це Банк по телефону та у найкоротший час надати Банку письмову заяву для постановки карт в Стоп-лист або спростування факту втрати, розкрадання та/або незаконного використання платіжної картки.

За п. 6.2.5 вказаного договору клієнт (позивач) несе відповідальність за всі операції, для проведення яких необхідно вводити ПІН та всі операції при проведенні платежів через Інтернет.

04. 12. 2012 р. вночі було здійснено вісім спроб списання коштів з вказаної платіжної картки позивача, три з яких виявилися вдалими, і з вказаного рахунку позивача було списано 680,19 доларів США.

05. 12. 2012 р. представником позивача ОСОБА_2 було надано до ПАТ АБ «Південний» заяву, якою повідомлено про здійснення 04. 12. 2012 р. неправомірних вищевказаних списань коштів позивача з рахунку № 26254000759100 .

06. 12. 2012 р. зазначені кошти у розмірі 680,19 дол. США були списані з поточного рахунку позивача у ПАТ АБ «Південний».

З боку позивача мали місце неодноразові звернення з питань списання вказаних грошових коштів до банку, в тому числі щодо повернення позивачу цих коштів, але банком було відмовлено в цьому, в тому числі з зазначенням про відсутність підстав для повернення позивачу вказаної суми грошей.

За висновком відповідальних працівників банку по заяві представника позивача про спірну транзакцію від 05. 12. 2012 р. достовірних фактичних підстав для визнання оспорюваних клієнтом операцій шахрайськими немає.

Як вказано у цьому висновку, в процесі проведення перевірки по заяві була встановлена мета операцій поповнення гаманців трьох акаунтів Вконтакті з зазначенням їх і встановлено, що операції проводилися з інтервалом 1-2 хвилини з одного компютера, який можливо знаходиться в м. Москва, район будинку Ленінської бібліотеки, реквізити карти вводилися під вигаданим картотримачем IRINA VOLKOVA.

Вказані обставини підтверджені матеріалами справи і не спростовані у справі.

Аналізуючи матеріали справи в сукупності з урахуванням вищенаведених обставин, в тому числі своєчасного 05. 12. 2012 р. повідомлення з боку позивача про неправомірне списання коштів з його поточного рахунку і списання після цього 06. 12. 2012 р. з поточного рахунку позивача оспорюваної суми грошових коштів, та вищевказаних правових положень апеляційний суд вважає обґрунтованим та правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ АБ «Південний» про повернення грошових коштів.

При цьому, апеляційний суд виходить додатково і з того, що у справі не встановлено обставин та доказів, які безспірно доводять, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати спірні платіжні операції.

Посилання банку на постійне використання платіжної картки позивачем для здійснення операцій в мережі Інтернет, незважаючи на попередження банку за умовами договору про відповідальність клієнта при здійсненні таких операцій, не є доказом, що безспірно доводить що саме позивач, а не інші особи, своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати оспорювані у справі платіжні операції.

Доводи апеляційної скарги викладене не спростовують, а додаткове зайве посилання суду першої інстанції ще й на Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затверджене постановою Правління НБУ від 05. 11. 2014 р., яким визнано таким, що втратило чинність Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30. 04. 2010 р. № 223, не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Апеляційний суд також враховує, що відповідно до вимог ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

За викладених обставин судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновки суду не спростовують, в зв'язку з чим рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний»відхилити, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 14. 07. 2016 р. залишити без змін.

Судове рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області А. П. Бабій

ОСОБА_5

ОСОБА_6