Постанова № 61331556, 12.09.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2016 р.Справа № 921/1/16-г/3

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді:Якімець Г.Г.,

суддів:Бойко С.М.,Бонк Т.Б.,

при секретарі судового засідання Федорів Н.В.,

за участю представників:

від позивача (скаржника) ОСОБА_1

від відповідача ОСОБА_2

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», б/н від 03.06.2016 року

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.03.2016 року (підписане 11.05.2016 року), суддя Боровець Я.Я.

у справі №921/1/16-г/3

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», м. Київ

до відповідача ОСОБА_3 господарства «Брати-2», с. Оленівка Гусятинського району Тернопільської області

про стягнення заборгованості в сумі 536300,72 грн.

в с т а н о в и в :

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_3 господарства «Брати-2» про стягнення 536 300,72 грн. заборгованості, з яких: 453 754,94 грн. заборгованість за кредитним договором №50007770 від 25.02.2013 року, 67 985,28 інфляційні втрати, 8 560,49 грн. 3% річних та 6 000 грн. збитки.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21.03.2016 року по справі №921/1/16-г/3 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач, заявляючи вимогу про дострокове повернення заборгованості за кредитом та дострокове повернення суми кредиту, змінив строки повернення кредиту. Суд у рішенні зазначив, що після зміни строку повернення кредиту (15.11.2014 року) і до виконання відповідачем вимоги позивача про повернення суми кредиту (17.03.2015 року), позивач мав право нараховувати проценти за користування кредитом та штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобов'язань, а також можливість звернутися до суду щодо відшкодування курсової різниці саме за період з 15.11.2014 року по 17.03.2015 року, проте, всупереч цьому заявив вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, відсотків та штрафних санкцій за період з 01.04.2015 року по 01.12.2015 року. Поряд з тим, відмовляючи у задоволенні вимоги позивача про стягнення збитків, суд зазначив, що вартість послуг ТзОВ «Юридична фірма «Вернер» для підготовки позовної заяви та представництва інтересів в суді у розмірі 6000 грн. з урахуванням ПДВ, не є збитками в розумінні ст.22 ЦК України та ст.224 ГК України, відтак, стягненню не підлягають.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.03.2016 року по справі №921/1/16-г/3 та прийняти нове рішення про задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 536300,72 грн. Зокрема, зазначає, що направивши вимогу про дострокове повернення кредиту, позивач визнав термін повернення кредиту та додаткового кредиту таким, що настав, внаслідок невиконання відповідачем умов кредитного договору. Одночасно апелянт вказує, що оскільки відповідач сплатив заборгованість в розмірі 649 656,42 грн., що була предметом вимоги від 17 вересня 2014 року, лише 17 березня 2015 року, вказана сума не була достатньою для покриття заборгованості, що існувала на момент такої сплати. Відтак, залишок суми кредиту, який підлягав поверненню, станом на момент предявлення позову 01 грудня 2015 року, становив 425 112,95 грн., що еквівалентно 17755,95 доларів США (23,942 грн. за долар США). При цьому, на думку скаржника, розмір процентів за користування кредитом за період з 01 квітня 2015 року по 01 грудня 2015 року становить 28 641,99 грн. ОСОБА_4 вважає, що з урахуванням умов укладеного між сторонами кредитного договору, зобовязання відповідача не виконані в повному обсязі та на момент звернення до суду у останнього існує заборгованість з повернення залишку суми кредиту та процентів за користування кредитом у розмірі 453 754,94 грн.

Крім того, апелянт не погоджується з відмовою у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 6000 грн. збитків, посилаючись при цьому на ст.22 ЦК України та ст.224 ГК України, а також п.п.6,3 та 8.5 кредитного договору, вважає, що витрати на послуги ТзОВ «Юридична фірма «Вернер» для підготовки позовної заяви та представництва інтересів в суді є саме збитками, понесеними позивачем з вини відповідача. Разом з тим, скаржник вказує, що суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення не розглянув вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, не зазначивши причин відмови у задоволенні вказаних вимог. На думку апелянта, місцевий господарський суд порушив норми процесуального права, не зазначивши в рішенні докази, на підставі яких останнє прийнято та законодавство, на підставі якого суд дійшов висновку про відмову в позові.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.03.2016 року по справі №921/1/16-г/3 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі: стягнути з відповідача на користь позивача 536 300,72 грн. заборгованості, з яких: 453 754,94 грн. заборгованість за кредитним договором №50007770 від 25.02.2013 року, 67 985,28 інфляційні втрати, 8 560,49 грн. 3% річних та 6 000 грн. збитки. Додатково надав суду копію вимоги (повідомлення) за вих.№50007770 від 14.07.2015 року та докази направлення такої вимоги на адресу відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (б/н від 13.07.2016 року). Зокрема, вказує, що відповідачем повністю погашено заборгованість в розмірі 649 656,42 грн., що була предметом вимоги позивача від 17 вересня 2014 року, відтак, позичальником повністю повернено кредитні кошти та виконано умови кредитного договору. Представник відповідача визнає сплату останнім вказаної заборгованості 17 березня 2015 року та вважає зобовязання між сторонами припиненими.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, 25 лютого 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (в тексті договору компанія) та ОСОБА_3 господарством «Брати-2» (в тексті договору позичальник) укладено кредитний договір №50007770, відповідно до умов якого, компанія зобов'язалася надати позичальнику кредит у сумі 381 232,80 грн., що еквівалентно 46 800,00 доларів США та додатковий кредит у сумі 140 103,05 грн., що еквівалентно 17 199,00 доларів США, строком на 60 місяців, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою в розмірі 9,90%, з цільовим призначенням кредиту на придбання автомобіля марки VW, модель Touareg NF, кузов №WVGZZZ7PZDD024821, об'єм двигуна 2 967 куб. см., 2013 року випуску, цільовим призначенням додаткового кредиту оплата страхових платежів згідно з договором страхування, укладеним на виконання умов кредитного договору.

Як додаток до кредитного договору №50007770 від 25.02.2013 року сторони підписали Загальні умови кредитування, відповідно до п.п.1.1, 1.2 яких компанія зобов'язалась надати позичальнику кредит у сумі, визначеній у кредитному договорі, в українських гривнях. В кредитному договорі сторони встановлюють еквівалент суми кредиту у іноземній валюті, прийнятній для сторін. Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати і повернути компанії кредит та додатковий кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту та додаткового кредиту, а також інші платежі відповідно до умов кредитного договору.

Пунктом 1.3.1 загальних умов кредитування передбачено, що розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту та додаткового кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти на день укладання кредитного договору у графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту та додаткового кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного у кредитному договорі.

Згідно з п.2.1 загальних умов кредитування за використання кредиту у межах встановленого терміну кредитування позичальник сплачує компанії проценти за процентною ставкою (фіксованою або змінною), визначеною у кредитному договорі.

У пунктах 2.4, 2.5 загальних умов кредитування сторони погодили, що нарахування процентів проводиться щомісячно 15 числа поточного місяця. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом « 30/360» (для цілей розрахунку один календарний місяць складається із 30 днів, при цьому умовно в році 360 днів) відповідно до графіку погашення кредиту. Проценти нараховуються на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до графіку погашення кредиту. При цьому проценти не нараховуються за період з дати отримання кредиту і до першого календарного дня наступного місяця. Термін сплати процентів: одночасно із поверненням чергового платежу в терміни та в сумі відповідно до графіку погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими загальними умовами кредитування передбачено інші строки сплати процентів.

Відповідно до п.1.7 загальних умов кредитування повернення заборгованості: за домовленістю сторін будь-які кошти, отримані компанією від позичальника, будуть зараховуватись у виконання зобов'язань позичальника у наступному порядку (незалежно від призначення платежу, визначеного позичальником): у першу чергу пеня та штрафні санкції відповідно до ст.8 загальних умов; у другу чергу прострочені проценти за користування сумою додаткового кредиту; у третю чергу прострочена сума додаткового кредиту; у четверту чергу строкові комісії, нараховані у зв'язку з видачею додаткового кредиту; у п'яту чергу чергові проценти за користування сумою додаткового кредиту; у шосту чергу строкова сума додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту; у сьому чергу пеня та штрафні санкції відповідно до ст.8 загальних умов за порушення умов повернення кредиту; у восьму чергу прострочені комісії по кредиту; у дев'яту чергу сплачені компанією страхові платежі в порядку, передбаченому пунктом 5.6 кредитного договору (у випадку неотримання позичальником додаткового кредиту від компанії); у десяту чергу прострочені проценти по кредиту; у одинадцяту чергу строкові комісії по кредиту; у дванадцяту чергу строкові проценти за користування кредитом; у тринадцяту чергу прострочена сума основного боргу по кредиту; у чотирнадцяту чергу строкова сума основного боргу по кредиту; у п'ятнадцяту чергу інші вимоги та витрати компанії.

Повернення кредиту здійснюється позичальником у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, за винятком випадків, у яких загальним умовами кредитування передбачено інші строки повернення кредиту (п.1.4.2 загальних умов кредитування).

У п.п.3.2, 3.2.1 загальних умов кредитування сторони погодили, що компанія має право визнати термін повернення кредиту та додаткового кредиту таким, що настав, зокрема, у випадку порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту та/або сплати плати за користування кредитом на строк щонайменше 1 (один) календарний місяць.

Згідно з п.3.3 загальних умов кредитування позичальник зобов'язаний повернути компанії у повному обсязі суму кредиту та суму додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення позичальником розраховується компанією і вказується у повідомленні компанії) протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником (для фізичних осіб) та протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником (для фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб).

Пунктом 5.1 загальних умов кредитування передбачено, зокрема, обовязок позичальника забезпечити повернення кредиту та додаткового кредиту, а також сплату плати за користування кредитом і додатковим кредитом у повному обсязі на умовах кредитного договору.

Відповідно до п.п.8.1, 8.2 загальних умов кредитування у разі порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту, позичальник сплачує компанії пеню у розмірі 10% річних від суми заборгованості за кожний день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за фактичний строк користування кредитом та/або додатковим кредитом. У разі порушення позичальником терміну повернення кредиту та/або додаткового кредиту, визначеного у статті 3.3, за винятком умови порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіку погашення кредиту, передбаченої в статті 3.2.1, позичальник сплачує компанії штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від суми кредиту.

За кожен випадок порушення позичальником умов статей 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 8.2 позичальник сплачує компанії штраф в українських гривнях у розмірі еквіваленту 15 євро чи 20 дол. США відповідно до еквіваленту суми кредиту та/або додаткового кредиту у кредитному договорі за обмінним курсом банку, зазначеного у кредитному договорі на момент направлення компанією першої вимоги щодо сплати, та відповідно у розмірі еквіваленту 20 євро чи 25 дол. США в українських гривнях за направлення другої вимоги щодо сплати за обмінним курсом банку, зазначеного у кредитному договорі на момент направлення компанією такої вимоги, та у розмірі еквіваленту 25 євро чи 30 дол. США в українських гривнях за направлення третьої вимоги щодо сплати за обмінним курсом банку, зазначеного у кредитному договорі на момент направлення компанією такої вимоги (якщо компанія вирішить надіслати таку третю вимогу) (п.8.3 загальних умов кредитування).

У п.8.5 загальних умов кредитування передбачено, що збитки, заподіяні у зв'язку з неналежним виконанням кредитного договору, повинні бути відшкодовані винною стороною у повному обсязі, понад передбачені штрафні санкції.

У відповідності до графіку погашення кредиту, що є додатком до кредитного договору №50007770 від 25.02.2013 року, встановлений графік повернення позичальником кредиту в період з 15.03.2013 року по 15.02.2018 року.

Крім того, судом встановлено, що 27 лютого 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (в тексті договору заставодержатель) та ОСОБА_3 господарством «Брати-2» (в тексті договору заставодавець) укладено договір застави транспортного засобу №50007770, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1 заставодавець з метою забезпечення виконання викладених нижче зобов'язань заставляє майно, а саме: автомобіль марки VW, модель Touareg, кузов №WVGZZZ7PZDD024821, з об'ємом двигуна 2967 куб. см, 2013 року випуску, чорного кольору. За домовленістю сторін заставна вартість предмета застави становить 476541,00 грн. Право власності на заставне майно, яке є предметом застави за цим договором, залишається у заставодавця.

Згідно з п.1.3 договору застави заставою за цим договором забезпечуються вимоги заставодержателя за кредитним договором №50007770 від 25.02.2013 року, укладеним між сторонами.

Строк користування кредитом за кредитним договором встановлено згідно з графіком погашення кредиту, що є невід'ємною частиною до кредитного договору, але в будь-якому випадку кредит підлягає поверненню не пізніше 15.02.2018 року, якщо інший строк повернення кредиту не встановлено у відповідності до зазначеного кредитного договору. (п.1.3.2 договору застави).

У відповідності до умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в розмірі, передбаченому договором, що не заперечується сторонами.

Однак, відповідач починаючи з травня 2014 року порушив умови кредитного договору щодо своєчасної сплати чергових платежів, внаслідок чого, в нього виникла заборгованість станом на 17.09.2014 року по сплаті тіла кредиту та процентів за користування кредитом в розмірі 74735,76 грн.

У звязку з наведеним, 17 вересня 2014 року позивач, посилаючись на п.3.2 кредитного договору, надіслав на адресу відповідача вимогу про дострокове повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором в розмірі 649656,62 грн. (з яких: дострокове повернення невиплаченої суми кредиту 443982,26 грн.; несплачені чергові платежі (прострочені відсотки та прострочена сума основного боргу) 74735,76 грн., штрафні санкції відповідно до ст.8.3 договору 5181,00 грн.; витрати понесені компанією з метою повернення простроченої заборгованості позичальника у відповідності до договору 4920,00 грн.; штраф за порушення вимог щодо страхування майна в розмірі 15% від суми кредиту 0,00 грн.; штраф за порушення терміну повернення кредиту у розмірі 20% від суми кредиту 120837,60 грн.; компенсація страхових платежів відповідно до ст.5.6 договору 0,00 грн.).

Однак, вимогу позивача відповідач залишив без задоволення.

20 листопада 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис №1855 про звернення стягнення на предмет застави з метою задоволення вимог позивача за кредитним договором у розмірі 649656,62 грн.

24 листопада 2014 року державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

05 грудня 2014 року державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ винесено постанову про розшук майна боржника.

17 березня 2015 року державним виконавцем Першого відділу ВДВС Тернопільського МУЮ складено акт опису й арешту майна.

Одночасно, 17 березня 2015 року відповідачем, з метою погашення заборгованості за кредитним договором, сплачено кошти в сумі 649656,42 грн., що підтверджується платіжним дорученням №8 від 17.03.2015 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

19 березня 2015 року державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №1855 від 20.11.2014 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про звернення стягнення на транспортний засіб: марка VOLKSWAGEN, модель TOUAREG NF, кузов №WVGZZZ7PZDD024821, об'єм двигуна 2967 куб. см, рік випуску 2013, колір чорний, у зв'язку з повною фактичною проплатою позичальником боргу в розмірі 649656,62 грн.

14 липня 2015 року позивач, посилаючись на п.1.3 кредитного договору, надіслав на адресу відповідача вимогу щодо сплати решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 19 356,11 доларів США, що еквівалентно на дату складання вимоги 427 073,13 грн. Вимога, зокрема, мотивована недостатністю сплачених відповідачем у березні 2015 року коштів для повного погашення заборгованості за кредитним договором, враховуючи умови останнього щодо сплати позичальником кредиту у гривнях, однак, з привязкою до еквіваленту наданого кредиту в доларах станом на момент фактичної сплати.

Вказана вимога надіслана на адресу відповідача 14 липня 2015 року та отримана останнім 31 липня 2015 року, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень цінних листів, описом вкладення у цінний лист та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового звязку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 0215204472285, копії яких долучено до матеріалів справи.

Однак, вимогу позивача від 14 липня 2015 року відповідач залишив без виконання.

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_3 господарства «Брати-2» про стягнення 536 300,72 грн. заборгованості, з яких: 453 754,94 грн. заборгованість за кредитним договором №50007770 від 25.02.2013 року, 67 985,28 інфляційні втрати, 8 560,49 грн. 3% річних та 6 000 грн. збитки.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в повному обсязі, однак, колегія суддів з таким висновком суду частково не погоджується, зважаючи на наступне:

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку, а згідно з ст.526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання не допускається.

В силу положень ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (ст.1049 ЦК України), а відповідно до ст.599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Відповідно до ст.1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Поряд з тим, у п.п.3.2, 3.2.1 загальних умов кредитування сторони погодили, що компанія має право визнати термін повернення кредиту та додаткового кредиту таким, що настав, зокрема, у випадку порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту та/або сплати плати за користування кредитом на строк щонайменше 1 (один) календарний місяць.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не доведено протилежного, неналежне виконання останнім своїх зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом за кредитним договором №50007770 від 25 лютого 2013 року, з огляду на що, позивач скористався своїм правом на дострокове повернення кредиту, попередивши про це позичальника листом за вих.№50007770 від 17 вересня 2014 року з вимогою про сплату заборгованості за кредитним договором в розмірі 649656,62 грн.

У п.3.3 загальних умов кредитування сторонами погоджено, що позичальник зобов'язаний повернути компанії у повному обсязі суму кредиту та суму додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення позичальником розраховується компанією і вказується у повідомленні компанії) протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав вказану вимогу 10.11.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, відтак, враховуючи положення п.3.3 загальних умов кредитування, останнім днем сплати заборгованості позичальника було 15 листопада 2014 року.

Зазначена вище вимога позивача про сплату заборгованості за кредитним договором в розмірі 649656,62 грн. виконана позичальником лише 17 березня 2015 року, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується і самим відповідачем.

В даному випадку колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач, скориставшись правом на дострокове повернення кредиту, заявивши відповідну вимогу, змінив строки повернення кредиту, однак, місцевий господарський суд, вирішуючи спір, не взяв до уваги положення п.3.3 загальних умов кредитування, відповідно до якого відповідач зобов'язаний повернути позивачу у повному обсязі суму кредиту та суму додаткового кредиту, плату за кредит та штрафні санкції протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу позичальником.

Не виконавши в строк своє зобовязання, позичальник порушив умови кредитного договору, а кредит та відсотки за користування кредитом так і залишались не повернутими позивачу, внаслідок чого, заборгованість відповідача зростала з урахуванням відсотків за користування кредиту до моменту його повернення, а також курсової різниці, яка виникла станом на момент складання листа-вимоги за вих.№50007770 від 17 вересня 2014 року та станом на момент фактичної сплати відповідачем заборгованості, вказаної у вимозі (17 березня 2015 року).

Як зазначалось вище, у п.1.7 загальних умов кредитування сторони погодили черговість зарахування коштів, отриманих компанією від позичальника, а саме: у наступному порядку (незалежно від призначення платежу, визначеного позичальником): у першу чергу пеня та штрафні санкції відповідно до ст.8 загальних умов; у другу чергу прострочені проценти за користування сумою додаткового кредиту; у третю чергу прострочена сума додаткового кредиту; у четверту чергу строкові комісії, нараховані у зв'язку з видачею додаткового кредиту; у п'яту чергу чергові проценти за користування сумою додаткового кредиту; у шосту чергу строкова сума додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту; у сьому чергу пеня та штрафні санкції відповідно до ст.8 загальних умов за порушення умов повернення кредиту; у восьму чергу прострочені комісії по кредиту; у дев'яту чергу сплачені компанією страхові платежі в порядку, передбаченому пунктом 5.6 кредитного договору (у випадку неотримання позичальником додаткового кредиту від компанії); у десяту чергу прострочені проценти по кредиту; у одинадцяту чергу строкові комісії по кредиту; у дванадцяту чергу строкові проценти за користування кредитом; у тринадцяту чергу прострочена сума основного боргу по кредиту; у чотирнадцяту чергу строкова сума основного боргу по кредиту; у п'ятнадцяту чергу інші вимоги та витрати компанії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що коштів, які були зараховані на рахунок позивача 17 березня 2015 року не було достатньо для покриття тіла кредиту у повному обсязі та відсотків за користування кредитом (заборгованість по яких існувала станом на 17.03.2015 року), оскільки їх зарахування відбулося на підставі п.1.7 загальних умов кредитування, а також позичальником не було враховано положень п.п.1.1, 1.3 та 1.3.1 загальних умов кредитування, якими сторони погодили що кредит надається у гривнях з привязкою до еквівалента вказаної суми у доларах США, і відповідно повернути кредит позичальник зобовязався, виходячи з суми еквівалентної розміру наданого кредиту в доларах США, тобто 46 800 доларів США станом на момент повернення коштів.

Розділом «Основні умови договору» кредитного договору визначено курс для обчислення: курс Філії «КІБ» ПАТ «Креді ОСОБА_5».

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 01 березня 2015 року залишок неповернутої суми кредиту становив еквівалент у гривнях, що відповідав 30 789,97 доларів США (курс долара США 26,00 грн.).

Відтак, позивачем частина коштів в розмірі 296 653,10 грн. зараховано в рахунок заборгованості зі сплати щомісячних платежів в повернення кредиту та додаткового кредиту, штрафних санкцій, інших витрат відповідно до договору, що підтверджується доданою до матеріалів справи зведеною обліковою випискою з рахунку клієнта станом на 26 жовтня 2015 року. Решта суми в розмірі 353 003,32 грн., що станом на дату отримання коштів було еквівалентно 13 577,05 доларів США зараховано позивачем в повернення суми кредиту (13 034,02 доларів США), сплати додаткового кредиту та процентів за користування ним (543,03 доларів США).

З урахуванням наведеного, залишок кредиту, що не повернутий позичальником станом на момент складання позовної заяви 01 грудня 2015 року, становив 425 112,95 грн., що еквівалентно 17 755,95 доларів США (курс долара США 23,942 грн.). При цьому, з урахуванням умов кредитного договору щодо відсоткової ставки, розмір процентів за користування кредитом за період з 01 квітня 2015 року по 01 грудня 2015 року становить 28 641,99 грн.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.33 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідачем протилежного не доведено.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 453 754,94 грн. заборгованості за кредитним договором №50007770 від 25.02.2013 року є обґрунтованою, підставною та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, в силу ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст.612 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши відповідний розрахунок позивача, колегія суддів вважає обґрунтованими та підставними заявлені до стягнення 3% річних в розмірі 8 560,49 грн. та інфляційні втрати в розмірі 67 985,28 грн.

Щодо заявлених до стягнення збитків в розмірі 6000 грн., колегія суддів в даному випадку погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в цій частині, зважаючи на наступне:

Згідно з ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим субєктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобовязання другою стороною.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Звертаючись з даним позовом позивач просив суд стягнути з відповідача 6000 грн. збитків, що становлять вартість послуг ТзОВ «Юридична фірма «Вернер» щодо підготовки відповідної позовної заяви та представництва інтересів позивача в суді.

У п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» розяснено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК України відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою. Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 ГК України та статті 22 ЦК України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Зважаючи на наведене вище, колегія суддів вважає вимогу позивача в частині стягнення з відповідача 6000 грн. збитків необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд першої інстанції, неповно зясувавши обставини, що мають значення для справи, не дослідивши положення укладеного між сторонами кредитного договору та не врахувавши наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором станом на момент сплати ним коштів (17 березня 2015 року), дійшов до невірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 453 754,94 грн. заборгованості за кредитним договором №50007770 від 25.02.2013 року, 67 985,28 інфляційних втрат та 8 560,49 грн. 3% річних.

У відповідності до ст.104 ГПК України наведене вище слугує підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Статтею 103 ГПК України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 453 754,94 грн. заборгованості за кредитним договором №50007770 від 25.02.2013 року, 67 985,28 інфляційних втрат, 8 560,49 грн. 3% річних, та прийняття в цій частині нового рішення про задоволення позову. В решті ж рішення суду першої інстанції (щодо відмови в задоволенні вимоги про стягнення 6000 грн. збитків) слід залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги, часткове скасування рішення суду першої інстанції та часткового задоволення позову, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 16 704,47 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору (з яких: 7954,51 грн. за подання позову та 8749,96 грн. за подання та розгляд апеляційної скарги.).

Керуючись ст.ст.49, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» задоволити частково.

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.03.2016 року по справі №921/1/16-г/3 скасувати в частині відмови в позові про стягнення 453 754,94 грн. заборгованості за кредитним договором №50007770 від 25.02.2013 року, 67 985,28 інфляційних втрат та 8 560,49 грн. 3% річних.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_3 господарства «Брати-2» (48210, Тернопільська область, Гусятинський район, с. Оленівка, і.к. 32967057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (02152, м. Київ, проспект Павла Тичини, 1В, і.к. 36422974) 453 754,94 грн. заборгованості за кредитним договором №50007770 від 25.02.2013 року, 67 985,28 інфляційних втрат та 8 560,49 грн. 3% річних.

В решті (щодо вимоги позивача про стягнення 6000 грн. збитків) рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.03.2016 року по справі №921/1/16-г/3 залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 господарства «Брати-2» (48210, Тернопільська область, Гусятинський район, с. Оленівка, і.к. 32967057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (02152, м. Київ, проспект Павла Тичини, 1В, і.к. 36422974) 7 954,51 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позову та 8 749,96 грн. за подання та розгляд апеляційної скарги.

На виконання постанови місцевому господарському суду видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи №921/1/16-г/3 повернути до Господарського суду Тернопільської області.

Повну постанову складено 15.09.2016 року.

Головуючий-суддяЯкімець Г.Г.

Судді Бойко С.М.

ОСОБА_6