Постанова № 61330709, 15.09.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2016 р. Справа № 815/1301/16

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1судді ОСОБА_2судді ОСОБА_3 при секретарі - Алексєєвої Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_3 адміністративну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Одеський олійножировий комбінат» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2016 року за позовом публічного акціонерного товариства «Одеський олійножировий комбінат» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2016 року № 00000181401,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2016 року публічне акціонерне товариство «Одеський олійножировий комбінат» звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.03.2016 року № 00000181401, яким товариству визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 497 607 грн. (за основним платежем - 331 738 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 165 869 грн.).

В обґрунтування позовних вимог ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» посилалось на те, що відповідачем протиправно було визначено товариству зобовязання з податку на додану вартість у зв'язку з порушенням вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, зважаючи на те, що у товариства наявні всі податкові накладні, на підставі яких формувався податковий кредит. Таким чином, позивач вважає, що у звязку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, воно підлягає скасуванню як протиправне.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржуване рішення є законним.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2016 року у задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Одеський олійножировий комбінат» відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство «Одеський олійножировий комбінат» подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

У період з 01.02.2016 року по 12.02.2016 року, на підставі направлень від 29.01.2016 року № 000050/82, № 000049/81, № 000530/83, згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2756-УІ, відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області № 99 від 29.01.2016 року державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області було проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 01.02.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 01.02.2016 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 18.02.2016 року № 880/15-53-22-01/00376509, у висновку якого зазначено про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 331 738 грн., в тому числі по періодам: березень 2014 року - 167473 грн.; квітень 2014 року - 164265 грн. (а.с. 8-49).

Вказаного висновку податковий орган дійшов у зв'язку з неправомірним, на думку перевіряючих, віднесенням товариством до складу податкового кредиту сум ПДВ на загальну суму 331 738 грн. по операціям з придбання товарів та послуг по контрагентам, перелік яких наведений в акті перевірки, не підтверджених податковими накладними (а.с. 27-28).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.03.2016 року № 00000181401, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 497 607 грн. (за основним платежем - 331 738 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 165 869 грн.).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, товариство оскаржило його до суду першої інстанції, посилаючись на його необґрунтованість та протиправність.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з доведення відповідачем факту не надання позивачем на момент проведення перевірки оригіналів податкових накладних, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 названої статті встановлює, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Викладені норми Податкового кодексу України вказують на те, що для формування податкового кредиту необхідним є наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.6 статті 201 ПК України зазначає, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В ході розгляду даної справи встановлено, що підставою для висновку податкового органу про завищення ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» податкового кредиту по операціями з постачальниками зазначеними в акті перевірки (а саме: Интерфуд ООО, Г К ХАН И КО КИЕВ, Нико-Агро, ООО, Сталкер ТОВ, Альянс КМ ООО, ЮГ КАРТОН ООО, Новатис ООО, Укрвторресурсы ООО, ОСОБА_4 ТОВ «Спільне українсько-угорське підприємство», Контакт-Лифт, Мегостаб ООО, тор МП, ЦУКОРАГРОПРОМ ТОВ, ТОВ «АЗЕЛІС УКРАЇНА», Аккорд ООО, СЖС Украина ИП, Атлант-1 ООО, ОСОБА_4 ФЛП, Упаковка ТОВ Торговельний будинок, Украинская инновационно-финансовая компания ОАО, ОСОБА_5 ННЦ, ОДЦСМС, Грин-Порт, ООО, ТОВ «Друкарня «НОВИЙ СВІТ», Ясон ЧП, Дизайн Полідрук», Эдвайс ООО) став факт ненадання позивачем при проведенні перевірки у підтвердження правомірності формування податкового кредиту оригіналів податкових накладних, виписаних вказаними контрагентами.

Статтею 20 Податкового кодексу України передбачені права контролюючих органів. Так, відповідно до п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, повязану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Зазначеному праву контролюючих органів кореспондують обовязки платників податків визначені у ст. 16 ПК України, а саме вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів; забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до вимог п. 85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсягу всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

За нормами п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законом.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

В даному випадку податковий орган посилався на відсутність у позивача на момент проведення перевірки первинних документів, на підставі яких сформовано податковий кредит, а саме оригіналів податкових накладних.

Разом з тим, слід зазначити, що зауважень податкового органу щодо неповноти наданих документів акт не містить.

Позивач в судовому засіданні підтвердив, що товариством було надано всі первинні документи, на підставі яких було сформовано показники податкової звітності, в тому числі і оригінали податкових накладних по операціям з контрагентами, вказаними в акті перевірки, на відсутність яких вказує відповідач.

В акті перевірки зазначено, що на вимогу перевіряючих письмових пояснень щодо спірних податкових накладних з боку уповноважених осіб товариства надано не було. Однак, при цьому, податковим органом не надано будь-яких доказів запитування у посадових осіб товариства первинних документів, яких як посилається податковий орган, не вистачало, та, відповідно, доказів відмови товариства надати спірні податкові накладні або пояснення з цього приводу.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи зазначені положення Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що в даному випадку відповідачем жодним чином не підтверджено висновки, викладені в акті перевірки щодо відсутності оригіналів податкових накладних, при тому, що позивач наполягає на їх наявності на момент проведення перевірки.

Слід також звернути увагу на те, що Податковим кодексом України передбачено право платника податків до закінчення перевірки або протягом пяти робочих днів з дня отримання акта перевірки надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Окрім цього, положеннями Податкового кодексу України (ст. 44) передбачено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право:

- до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків-фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи);

- після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки.

Такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Таким чином, Податковий кодекс України передбачає для платника податків можливість надати до податкового органу підтверджуючі первинні документи, на підставі яких сформовано показники податкової звітності, як під час проведення перевірки, так і після її завершення.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» скористалось наданим йому правом та направило після проведення перевірки і до прийняття контролюючим органом рішення на адресу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області лист за вих. № 11/375 від 04.03.2016 року, в якому, посилаючись на абз. 2 п. 44.7 ст. 44 ПК України, просив врахувати при прийнятті рішення податкові накладні згідно із додатком по контрагентам, зазначеним в акті перевірки.

Однак, зазначений лист протиправно не був прийнятий до уваги податковим органом при прийнятті рішення, що стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу щодо неправомірного віднесення ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям з контрагентами, зазначеними в акті перевірки, у зв'язку з відсутністю оригіналів податкових накладних, виписаних вказаними контрагентами є необґрунтованими, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення про збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 497 607 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів, керуючись п.4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ПАТ «Одеський олійножировий комбінат» задовольнити.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п.3, п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Одеський олійножировий комбінат» задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2016 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Одеський олійножировий комбінат» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 15.03.2016 року № 00000181401.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 16 вересня 2016 року.

Головуючий: Л ОСОБА_1 Суддя: ОСОБА_2 Суддя: ОСОБА_3