Постанова № 61325438, 13.09.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2016 р. Справа № 917/1142/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача не зявився

відповідача ОСОБА_1, довіреність від 03.06.2016

3-ї особи - не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Імені Калашника", с. Володимирівське, Запорізька область, Запорізький район (вх. №2236 П) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 02.08.16 у справі № 917/1142/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросток Україна", м. Київ

до Приватного підприємства "Імені Калашника", с. Володимирівське, Запорізька область, Запорізький район

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "КРВ", с. Володимирівське, Запорізька область

про витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.08.2016 у справі № 917/1142/16 (суддя Безрук Т.М.) з метою вжиття заходів забезпечення позову заборонено Приватному підприємству "Імені Калашника" використовувати, витрачати та відчужувати у будь-який спосіб майно, а саме 20 тон аміачної селітри, розфасованої в 400 поліпропіленових мішків по 50 кг., яка знаходиться на території відповідача, а саме в Коморі № 5 за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Калашники, вул. Лобача, буд. 20А - до вирішення даного спору по суті.

Відповідач з ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.08.2016 у справі № 917/1142/16 не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти Приватному підприємству "Імені Калашника" певні дії. У задоволення заяви позивача про забезпечення позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що суд першої інстанції не зясував наявності спірного майна у відповідача; позивач не надав доказів на підтвердження можливості ідентифікації селітри та доведення того, що дана селітра належить позивачу. Відповідач вказує на те, що заборона використовувати селітру аміачну в господарській діяльності підприємства фактично призводить до зупинення його діяльності та неможливості подальшого обробітку землі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2016 апеляційну скаргу ПП "Імені Калашника" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.09.2016, з врахуванням строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, визначених ст. 102 ГПК України, про що письмово повідомлено сторони шляхом направлення відповідних копій ухвали суду на адресу сторін по наявним матеріалам справи № 917/1142/16.

В призначене судове засідання 05.09.2016 позивач не зявився, причини його неявки суду не відомі. Про час та місце судового розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового відправлення уповноваженій особі ТОВ "Агросток Україна" (а.с. 78).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.09.2016, враховуючи відсутність представника позивача в судовому засіданні, а також заявлене відповідачем клопотання, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 13.09.2016.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржувану ухвалу без змін. Позивач посилається на те, що можливість відповідача, який є сільськогосподарським підприємством, використовувати товар у господарській діяльності фактично може призвести до повної втрати товару, і зробить виконання рішення суду, у разі його прийняття на користь позивача, неможливим.

Відповідач надав до суду додаткові пояснення по справі, в яких зазначає про те, що отримав товар селітру аміачну на законних підставах, за договором купівлі-продажу № 64/1, укладеним між ТОВ "КРВ" та ПП "Імені Калашника" від 17.06.2016 , та після поставки та оплати, товар був використаний у господарській діяльності ПП "Імені Калашника". Також, відповідач посилається на відсутність жодних правовідносин та зобовязань між позивачем та відповідачем.

В призначене судове засідання 13.09.2016 позивач не зявився, про час та місце судового розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, у тому числі за допомогою телефонограми, яка була отримана уповноваженим представником позивача ОСОБА_2 за довіреністю № 37-Д від 22.06.2016.

Беручи до уваги, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обовязковою, та зважаючи на стислі строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника позивача та 3-ї особи.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги та докази по справі на її підтвердження, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про витребування з чужого незаконного володіння 20 тон аміачної селітри, розфасованої в 400 поліпропіленових мішків по 50 кг, яка знаходиться на в коморі № 5 за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Калашники, вул. Лобача, буд. 20А.

З наявних матеріалів вбачається, що 25.07.2016 позивач звернувся до суду з клопотанням про забезпечення позову (вхід. №9149 від 25.07.2016р.) шляхом 1) заборони відповідачу зривати бірку з печатками та відкривати Комору №5, розташовану на території відповідача; 2) заборони відповідачу використовувати, витрачати та відчужувати у будь-який спосіб майно, а саме 20 тон аміачної селітри, розфасованої в 400 поліпропіленових мішків по 50кг., яка знаходиться на території відповідача, а саме в Коморі №5 за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с.Калашники, вул. Лобача,буд.20А.

В обґрунтування даної заяви позивач посилається на те, що на вимогу позивача про повернення належного йому товару, відповідач товар не передав. Зазначене, на думку позивача, свідчить про те, що товар може бути втрачений або відчужений, а невжиття заходів забезпечення даного позову може призвести до невиконання судового рішення по даній справі, і як наслідок призведе до збитків позивача у значному розмірі.

З огляду на обставини, на які посилається позивач та наведені ним доводи щодо існування загрози відчуження спірного майна, враховуючи, що предметом спору є витребування майна, а саме 20 тон аміачної селітри, розфасованої в 400 поліпропіленових мішків по 50 кг, стосовно якої можуть бути вчинені дії щодо знищення, відчуження чи зменшення за кількістю на момент виконання рішення суду, суд першої інстанції дійшов до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі, що як наслідок може призвести до значних збитків позивача.

Таким чином, суд першої інстанції задовольнив клопотання позивача про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу використовувати, витрачати та відчужувати у будь-який спосіб майно, а саме 20 тон аміачної селітри, розфасованої в 400 поліпропіленових мішків по 50кг., яка знаходиться на території відповідача, а саме в Коморі №5 за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с.Калашники, вул. Лобача, буд. 20А.

Разом з цим, місцевий господарський суд відмовив в задоволенні клопотання позивача в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу зривати бірку з печатками та відкривати Комору №5, розташовану на території відповідача, пославшись на те, що такі заходи виходять за межі предмету позовних вимог.

Однак, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав в даному випадку для задоволення клопотання позивача про забезпечення позову в частині заборони відповідачу використовувати, витрачати та відчужувати у будь-який спосіб майно, а саме 20 тон аміачної селітри, розфасованої в 400 поліпропіленових мішків по 50кг., яка знаходиться на території відповідача, а саме в Коморі №5 за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с.Калашники, вул. Лобача, буд. 20А - задоволено судом першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтями 66, 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Зі змісту вказаних статей вбачається, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими повязано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, вказати про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Процесуальним законодавством передбачено, що господарське судочинство здійснюється шляхом письмового провадження, а тому факт наявності визначених обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, згідно статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

Так, згідно наявних матеріалів справи вбачається, що позов подано до відповідача, Приватного підприємства "Імені Калашника", про витребування майна із чужого незаконного володіння 20 тон аміачної селітри, розфасованої в 400 поліпропіленових мішків по 50 кг, яка знаходиться на в коморі № 5 за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Калашники, вул. Лобача, буд. 20А.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на виконання договору поставки мінеральних добрив № 205-АС від 18.05.2016, укладеного з покупцем - Товариством з обмеженою відповідальністю "КРВ", він доставив спірний товар у пункт розвантаження с. Калашники Полтавського району; проте представники покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю "КРВ" за одержанням товару не зявилися, товар не прийняли та не оплатили; за вимогою слідчого Полтавського районного відділення поліції позивач був змушений передати спірний товар на відповідальне зберігання відповідачу - Приватному підприємству "Імені Калашника". Позивач зазначає, що в жодні правовідносини з відповідачем він не вступав, Товариство з обмеженою відповідальністю "КРВ" повноважень на отримання вказаного товару відповідачу не надавало, правових підстав утримувати спірний товар у відповідача не має.

Позивач посилається на те, що відповідач є сільськогосподарським підприємством, яке займається у сферах тваринництва і рослинництва. У свою чергу, товар є мінеральним добривом, яке використовується у рослинництві. Таким чином, позивач вважає, що можливість відповідача використовувати товар у господарській діяльності фактично може призвести до повної втрати товару, і зробить виконання рішення суду, у разі його прийняття на користь позивача, неможливим.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" постанови Пленуму Вищого господарського суду України 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову"

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованими для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного сторонами спірного зобовязання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Проте, в даному випадку позивач в обґрунтування клопотання про забезпечення позову посилається лише на потенційну можливість відповідача використовувати товар у господарській діяльності, що на його думку, фактично може призвести до повної втрати товару. При цьому позивачем не надано жодних доказів наявності фактичних обставин, а також вчинення відповідачем дій, які свідчать про загрозу відчуження спірного майна.

Також, ухвала місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову не містить належного документального обґрунтування на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. При цьому, місцевий господарський суд не навів доказів, підтверджуючих необхідність вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу використовувати, витрачати та відчужувати у будь-який спосіб майно, а саме 20 тон аміачної селітри, розфасованої в 400 поліпропіленових мішків по 50кг., яка знаходиться на території відповідача, а саме в Коморі №5 за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с.Калашники, вул. Лобача, буд. 20А, не надав оцінку доводам відповідача щодо можливості використання даного товару на момент звернення позивача з позовною заявою, а також не пересвідчився в наявності спірного майна у відповідача, який займається сільськогосподарським господарством та постійно використовує даний товар у своїй діяльності.

Крім того, наявність спірного майна в Коморі №5 за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с.Калашники, вул. Лобача, буд. 20А не підтверджена належними доказами та не ґрунтується на правових підставах.

Акт відповідального зберігання від 19.05.2016 не може бути належним доказом у справі, оскільки не містить інформацію щодо місця знаходження майна, та за своєю правовою природою не несе під собою будь-якого правового підґрунтя, тому не відповідає ознакам належності та допустимості.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у процесуально встановленому порядку. Достовірність доказів це відповідність дійсності фактичних даних, які отримані з законних джерел. Достовірність є відповідністю інформації, отримуваної із доказу, дійсності.

За вказаних обставин, довідка № Б-309 від 01.06.2016, що видана слідчим відділом Полтавського РВП Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області, також не може бути належним доказом у справі, оскільки вона не встановлює обставин незаконного перебування спірного майна у відповідача. До того ж, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 120161703000000677 від 19.05.2016 від 19.05.2016, закрите за заявою відповідача у звязку з відсутністю в діянні скоєння кримінального правопорушення.

Під час здійснення апеляційного провадження, колегія суддів враховує наведені відповідачем доводи та надані докази на підтвердження відсутності аміачної селітри в коморі № 5 в звязку з її використанням у господарській діяльності підприємства, що, в свою чергу, робить неможливим виконання ухвали про забезпечення позову.

Колегія суддів, надавши оцінку доводам позивача та доказам, які викладені в оскаржуваній ухвалі, дійшов висновків про те, що позивач не довів за допомогою належних і допустимих доказів наявність у відповідачів реальних намірів відчужити спірне майно, що в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду по даній справі, а також доказів наявності цього майна у відповідача на час звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Отже, на думку колегії суддів, наведене в оскаржуваній ухвалі про забезпечення позову мотивування щодо наявності підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову не можна визнати достатньо обґрунтованим. Судова колегія зазначає, що і матеріали справи не містять належних доказів та відповідних даних, на підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Також, колегія суддів враховує, що відповідно до роз'яснень п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.06 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном (в тому числі грошовими коштами) іноді призводить до незворотних наслідків.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції при винесенні оскарженої ухвали наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані норми в комплексі.

Відповідно до розяснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову в частині заборони Приватному підприємству "Імені Калашника" використовувати, витрачати та відчужувати у будь-який спосіб майно, а саме 20 тон аміачної селітри, розфасованої в 400 поліпропіленових мішків по 50 кг., яка знаходиться на території відповідача, а саме в Коморі № 5 за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Калашники, вул. Лобача, буд. 20А - до вирішення даного спору по суті, було задоволено судом першої інстанції без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що призвело до прийняття оскарженої ухвали з помилковим застосуванням норм права, що є підставою для скасування ухвали господарського суду господарського суду Полтавської області від 02.08.2016 у справі № 917/1142/16 про забезпечення позову

На підставі зазначеного, керуючись статтями 66, 67, 86, 99, 101, 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Імені Калашника", с. Володимирівське, Запорізька область, Запорізький район задовольнити.

Ухвалу господарського суду господарського суду Полтавської області від 02.08.2016 у справі № 917/1142/16 скасувати.

В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросток Україна", м. Київ про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.