Рішення № 61324832, 12.09.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/56/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2016 Справа № 908/1828/16

За позовом Концерну Міські теплові мережі, м. Запоріжжя

до Приватного підприємства Запорізьке експертне агентство Укрконсалт, м. Запоріжжя

про стягнення в сумі 16901,02 грн.

Суддя Топчій О.А.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 (дов. № 239/20-19 від 11.07.2016 р.);

Від відповідача не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

11.07.2016 р. до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн Міські теплові мережі з позовом до Приватного підприємства Запорізьке експертне агентство Укрконсалт про стягнення суми 16901,02 грн., із якої: 13311,22 грн. основного боргу за договором № 85130003 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 28.11.2013 р., сума 1015,52 грн. пені, 318,22 грн. 3% річних, 2256,06 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.07.2016 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1828/16, справі присвоєно номер провадження 35/56/16, справу призначено до розгляду на 11.08.2016 р. Ухвалою суду від 11.08.2016 р. на підставі ст. 69 ГПК України, за письмовим клопотанням позивача, продовжено строк вирішення спору в справі на 15 днів до 27.09.2016 р., на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 12.09.2016 р.

12.09.2016 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві та на підставі ст.ст. 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 193, 232, 276 ГК України, умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 85130003 від 28.11.2013 р., Закону України «Про теплопостачання», Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. за № 1198, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» просить позов задовольнити, стягнути з відповідача основну заборгованість в сумі 13311,22 грн. за поставлену теплову енергію в гарячій воді за період з листопада 2014 р. по квітень 2015 р., з жовтня 2015 р. по квітень 2016 р. включно, суму 1015,52 грн. пені, суму 318,22 грн. 3% річних, суму 2256,06 грн. інфляційних втрат.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, письмовий відзив та витребувані судом документи не надав. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. Ухвала суду про порушення провадження в справі отримана представником відповідача 26.07.2016 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 85).

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 розяснено, що за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Про причини своєї неявки відповідач суд не повідомив, будь-яких клопотань, заяв від нього не надійшло.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність відповідача за наявними в ній матеріалами, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

28.11.2013 р. між Концерном Міські теплові мережі (Теплопостачальна організація, позивач у справі) та Приватним підприємством «Запорізьке експертне агентство «Укрконсалт» (Споживач, відповідач у справі) укладений договір № 85130003 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов`язався відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а відповідач (споживач) прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невідємними частинами (п. 1.1).

Як вбачається з додатку № 1 до договору, теплова енергія відпускається споживачу в нежитлове приміщення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 87, яке орендується останнім (копія договору оренди та акту прийому-передачі приміщення знаходяться в матеріалах справи). У матеріалах справи мається також копія заяви відповідача (вих. № 17 від 19.09.2013 р., згідно з якої останній просить позивача укласти договір на відпуск теплової енергії нежитлового приміщення по вул. Космічній, 87, зазначено, що теплове навантаження на опалення 2609,69 км/год.

Відповідно до п. 10.1 договір набирає чинності з дня підписання і діє до 01.10.2014 р. Згідно з п. 10.2 договір припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди сторін про його припинення, прийняття відповідного рішення судом, припинення однієї із сторін. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору (п. 10.4 договору).

Як вбачається з тексту позовної заяви та усних пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні, договір № 85130003 є пролонгованим, діє до теперішнього часу.

Згідно з п. 3.2.6. договору № 85130003 відповідач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Розділом 6 договору встановлено порядок здійснення розрахунків за теплову енергію. Відповідно до п. 6.1 договору розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, згідно з діючими на час розрахунків тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку, на підставі показань вузла обліку теплової енергії, а у випадках їх відсутності відповідно до обсягів фактично спожитої теплової енергії, розрахованих згідно законодавства та умов договору. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2). Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі (п. 6.3). Споживач зобовязаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію (п. 6.4). При наявності приладів комерційного обліку обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку. Споживачам, що не мають приладів комерційного обліку, обсяги фактично спожитої теплової енергії визначаються згідно з договірними тепловими навантаженнями з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді (п. 6.5). Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул. Парамонова, буд. № 15В, документи за розрахунковий період: рахунок, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (п. 6.7). Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі пяти днів із дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту 3 дні, по області 5 днів, по Україні 7 днів) (п. 6.7.1). У разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного акту приймання-передачі або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період (п. 6.7.2).

Із матеріалів справи слідує, що позивач у період з листопада 2014 р. по квітень 2015 р., з жовтня 2015 р. квітень 2016 р. включно постачав теплову енергію відповідачу, щомісячно направляв відповідачу поштою акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки для оплати спожитої теплової енергії на загальну суму 13311,22 грн., а саме: за листопад 2014 р. на суму 821,46 грн., за грудень 2014 р. на суму 1292,41 грн., за січень 2015 р. на суму 1285,85 грн., за лютий 2015 р. на суму 1207,13 грн., за березень 2015 р. на суму 1441,49 грн., за квітень 2015 р. на суму 486,78 грн., за жовтень 2015 р. на суму 515,42 грн., за листопад 2015 р. на суму 1100,14 грн., за грудень 2015 р. на суму 1285,40 грн., за січень 2016 р. на суму 1664,34 грн., за лютий 2016 р. на суму 1089,78 грн., за березень 2016 р. на суму 1093,46 грн., за квітень 2016 р. на суму 27,56 грн. Акти та рахунки направлялися відповідачу на адресу, зазначену в листі відповідача (вих. № 5 від 01.10.2014 р.): 69006, АДРЕСА_1. Факт направлення підтверджується реєстрами відправки замовних рекомендованих листів, на яких стоїть штамп поштового відділення. Акт та рахунок за квітень 2015 р. були вручені представнику відповідача під розписку.

Акти відповідачем не підписані, будь-яких письмових зауважень, заперечень на дані, відображені в актах, відповідач позивачу не направляв, листування з відповідачем із приводу договору № 85130003 не вів. На актах маються примітки щодо відмови споживача від підпису, зазначено, що згідно п. 6.7.2 договору акт вважається погодженим.

Відповідач за спожиту теплову з позивачем не розрахувався, оплату взагалі не здійснював.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 1 Закону України Про теплопостачання визначено поняття теплової енергії - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 19 даного Закону споживач зобовязаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Основним обовязком споживача теплової енергії, відповідно до ст. 24 зазначеного Закону, визначено додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов п. 6.4 договору № 85130003 від 28.11.2013 р. відповідач зобовязався до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

Відповідач своїм процесуальним правом щодо надання суду письмового відзиву на позов не скористався, доказів виконання зобовязання і перерахування позивачу заявленої суми основного боргу на момент вирішення спору суду не надав.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача суми 13311,22 грн. заборгованості за договором № 85130003 від 28.11.2013 р. основана на договорі, законі та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Заявлено також вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 1015,52 грн., яка розрахована позивачем за загальний період з 20.11.2015 р. по 30.06.2016 р. включно.

Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з вимогами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 7.2.10 договору сторонами встановлено, що за порушення споживачем строків оплати за теплову енергію, встановленого у пункті 6.4 цього договору, останній сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за спожиту теплову енергію за кожний день прострочення по день фактичної оплати.

Згідно з умовами договору оплата за відпущену теплову енергію здійснюється споживачем до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків, передбачених договором, є доведеним і вимога про стягнення пені заявлена обґрунтовано. Пеня позивачем нараховувалась окремо по кожному акту приймання-передачі, починаючи з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, в межах строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК. Перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки. Зокрема, по акту приймання-передачі теплової енергії за березень 2016 р. позивач зазначає кількість днів прострочення з 20.04.2016 р. по 30.06.2016 р. 68, тоді як за даний період кількість днів прострочення становить 72. Також позивачем у розрахунку неправильно зазначено подвійну облікову ставку НБУ, яка застосовується при розрахунку пені. Так, за період з 27.05.2016 р. по 23.06.2016 р. подвійна облікова ставка НБУ становить 36%, а з 24.06.2016 р. по 30.06.2016 р. 33%, тоді як позивачем за загальний період з 27.05.2016 р. по 30.06.2016 р. зазначено 36%. Здійснивши перерахунок пені за допомогою інформаційної системи «Законодавство», судом встановлено, що пеня за заявлений позивачем період становить суму 1014,44 грн., яку належить стягнути з відповідача.

Також позивач просить стягнути з відповідача 318,22 грн. 3% річних за період з 20.12.2014 р. по 30.06.2016 р. та суму 2256,06 грн. інфляційних втрат згідно з розрахунком за період з січня 2015 р. по травень 2015 р. включно.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних судом встановлено, що позивачем у розрахунку допущено арифметичні помилки. Зокрема, за актом за січень 2015 р. на суму 1285,85 грн. нараховано 3% річних за 301 день прострочення та зазначено період нарахування з 20.02.2015 р. по 30.06.2016 р. Разом з тим, кількість днів прострочення за період з 20.02.2015 р. по 30.06.2016 р. становить 497. Таку ж помилку допущено при нарахуванні 3% річних за актом за січень 2016 р. на суму 1664,34 грн. Позивачем зазначено кількість днів прострочення за період з 20.02.2016 р. по 30.06.2016 р. 131, тоді як за даний період кількість днів прострочення становить 132.

Здійснивши за допомогою інформаційної системи «Законодавство» перерахунок 3% річних, судом встановлено, що сума 3% річних за заявлений позивачем період становить суму 338,71 грн.

Враховуючи приписи ст.ст. 22, 83 ГПК України суд не виходить за межі позовних вимог, з відповідача на користь позивача стягується сума 318,22 грн. 3% річних у межах заявленого позивачем періоду.

Розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем правильно, з відповідача на користь позивача стягується сума 2256,06 грн. втрат від інфляції за заявлений позивачем період.

На підставі викладеного, позов у цілому задовольняється частково.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Укрконсалт» (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 87, код ЄДРПОУ 34948366) на користь Концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, б. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії Запорізьке обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України, МФО 313957) суму 13311 (тринадцять тисяч триста одинадцять) грн. 22 коп. основного боргу. Видати наказ.

Стягнути з Приватного підприємства «Укрконсалт» (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 87, код ЄДРПОУ 34948366) на користь Концерну Міські теплові мережі (69091, м. Запоріжжя, б. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458, рахунок № 26007301001951 у Філії Запорізьке обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України, МФО 313957) суму 1014 (одна тисяча чотирнадцять) грн. 44 коп. пені, суму 318 (триста вісімнадцять) грн. 22 коп. - 3% річних, суму 2256 (дві тисячі двісті пятдесят шість) грн. 06 коп. інфляційних втрат, суму 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення складено 15 вересня 2016 р.

Суддя О.А. Топчій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.