Постанова № 61319209, 05.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2016 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Мельник В.В., за участю:

особи, яку притягнуто до

адміністративної відповідальності ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 та апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 04 серпня 2016 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

за ч. 4 ст. 122 КпАП України,

в с т а н о в и в:

Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 04 серпня 2016 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КпАП України, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік.

Строк позбавлення зазначено спеціального права постановлено обчислювати з дня здачі або вилучення у ОСОБА_2 документа, що посвідчує його право керування транспортними засобами.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 275 грн. 60 коп.

Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_2 11 липня 2016 року,о 08 год. 40 хв., керуючи автомобілем «DAF XF380», державний номер НОМЕР_1, по вулиці Столичне Шосе у м. Києві, був неуважним, відволікся від керування та створив аварійну обстановку на дорозі, у результаті чого водій автомобіля «PorscheCayenne», державний номер НОМЕР_2, був змушений різко змінити напрямок руху та швидкість, для забезпечення особистої безпеки.

Такими діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.3б «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року України (надалі-Правил), та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КпАП України.

Не погоджуючись з вказаною постановою місцевого суду, захисник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову судді місцевого суду скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КпАП України, посилаючись на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, які саме положення Правил дорожнього руху та порушення, передбачені ч. ч. 1, 2, 3 ст. 122 КпАП України допустив ОСОБА_2, не вказано об'єктивну та суб'єктивну сторону, характер та обставини вчиненого правопорушення.

За наявності недоліків складеного протоколу про адміністративне правопорушення, суддя місцевого суду справу на доопрацювання не повернув, та безпідставно відмовив під час розгляду справи у задоволенні відповідного клопотання сторони захисту ОСОБА_2

Суддею місцевого суду не були допитані свідки дорожньо-транспортної пригоди, а в основу постанови покладено пояснення інших учасників дорожньо-транспортної пригоди, які є зацікавленими особами.

Апелянт зазначав, що досліджена у судовому засіданні суддею місцевого суду копія відеозапису дорожньо-транспортної пригоди не може бути допустимим доказом, оскільки її надано невстановленою особою, а дата, вказана на відеозаписі, не відповідає дійсній даті події.

Крім того, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 зазначала, що рухалась позаду автомобіля «DAF XF380» на автомобілі марки «Фольксваген», однак на дослідженому відеозаписі такий автомобіль відсутній.

На переконання апелянта, винуватість ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди не підтверджується ні поясненнями свідків, ні засобами відеофіксації, а зіткнення автомобілів сталося через порушення безпечної дистанції іншими водіями.

Також апелянт зазначав, що призначаючи ОСОБА_2 адміністративне стягнення, у порушення вимог ст. 33-36 КпАП України, суддя місцевого суду не з'ясував дані про особу правопорушника, який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, має на утриманні малолітню доньку, та позбавлення права керування транспортними засобами поставить його у скрутне матеріальне становище, форму його вини, та інші дані, у результаті чого необґрунтовано застосував до нього найбільш суворе адміністративне стягнення.

Також на постанову судді місцевого суду надійшла апеляційна скарга захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2, в якій він просив постанову судді місцевого суду скасувати, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого с. 4 ст. 124 КпАП України, посилаючись на те, що пояснення інших учасників дорожньо-транспортної пригоди не відповідають дійсним обставинам справи та не узгоджуються із наявними матеріалами.

Зокрема, водії автомобілів «Porsche Cayenne», та «Mitsubishi» вказують на те, що змушені були різко змінити траєкторію руху, однак на схемі дорожньо-транспортної пригоди та інших документах відсутнє посилання на гальмівний шлях або сліди від коліс. Також водій автомобіля «PorscheCayenne» в поясненнях зазначав, що його авто правою частиною зачепив автомобіль «Renault», а в переліку видимих пошкоджень автомобіля вказав також про пошкодження і переднього бамперу. Відеозапис, на який посилаються перелічені водії у своїх поясненнях, не був вилучений співробітниками поліції, а його власник не допитувався.

Також зазначав, що висновок судді місцевого суду про порушення ОСОБА_2 вимог п. 2.3б Правил не є підставою для притягнення особи до відповідальності за ч. 4 ст. 122 КпАП України, оскільки ч. 4 ст. 122 КпАП України передбачає порушення особою вимог пунктів 1-3 цієї статті, про що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено не було. За таких обставин, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 не відповідає вимогам ст. 256 КпАП України.

Крім того зазначав, що суддя місцевого суду безпідставно прийняв до уваги неналежним чином оформлений відеозапис, та залишив без розгляду клопотання сторони захисту про проведення експертизи стосовно вказаного відеозапису.

На переконання апелянта, суддя місцевого застосував до ОСОБА_2 найсуворіший вид адміністративного стягнення, який не відповідає особі правопорушника та обставинам справи.

У судове засідання потерпіла ОСОБА_6 не з'явилася, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги була повідомлена належним чином, а тому у відповідності до ч. 6 ст. 294 КпАП України, цене перешкоджає розгляду справи. Захисник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 у судове засідання також не з'явився, надав на адресу суду заяву від 01 вересня 2016 року з проханням розглядати апеляційну скаргу у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, які просили апеляційні скарги задовольнити з наведених у них підстав, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційних скарг, вважаю, що апеляційні скарги захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ст. 278 КпАП України під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен перевірити чи правильно складений протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

У відповідності до ст. 256 КпАП України, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що інспектором патрульної служби при складенні протоколу про адміністративне правопорушення та суддею місцевого суду при розгляді справи вказаних про адміністративне правопорушення вказаних вимог не дотримано.

Диспозиція ч. 4 ст. 122 КпАП України передбачає адміністративну відповідальність за вчинення особою порушень, передбачених частинами першою, другою або третьою ст. 122 КпАП України, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.

У відповідності до ч. 1 ст. 122 КпАП України, адміністративна відповідальність настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Згідно ч. 2 ст. 122 КпАП України, адміністративна відповідальність передбачена за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

За змістом ч. 3 ст. 122 КпАП України, особа притягується до адміністративної відповідальності за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

З аналізу вказаної норми убачається, що диспозиція ч. 4 ст. 122 КпАП України є бланкетною, та для притягнення особи до адміністративної відповідальності за цією частиною статті, необхідна обов'язкова наявність в діях особи складу об'єктивної сторони адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 або 3 ст. 122 КпАП України.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2 № 472244 від 11 липня 2016 року, складеному відносно ОСОБА_2, 11 липня 2016 року о 08 год. 40 хв., він, керуючи автомобілем «DAF XF380», державний номер НОМЕР_1, по вулиці Столичне Шосе у м. Києві, створив аварійну обстановку водієві автомобіля «PorscheCayenne», державний номер НОМЕР_2, який був змушений різко змінити напрямок руху та швидкість для забезпечення особистої безпеки.

Такими діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.3б) «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КпАП України.

Разом з тим, при викладі у протоколі суті вчиненого адміністративного правопорушення не вказано, які саме дії, передбачені частинами 1, 2 або 3 ст. 122 КпАП України були допущені ОСОБА_2, що призвели до створення ним аварійної обстановки. Фактично у протоколі відносно ОСОБА_2, не викладено об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КпАП України.

Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 122 КпАП України, при викладенні суті адміністративного правопорушення зазначено про участь в дорожньо-транспортній пригоді двох автомобілів: «DAF XF380», державний номер НОМЕР_1, та «PorscheCayenne», державний номер НОМЕР_2 /а.с.2/.

Разом з тим, як убачається з даних схеми місця дорожньо-транспортної пригоди від 11 липня 2016 року, на ній зазначені місцерозташування та локалізація пошкоджень автомобілів Porsche Cayenne», державний номер НОМЕР_2, «Mitsubishi», державний номер НОМЕР_3, та «Renault», державний номер НОМЕР_4 /а.с.5/.

З наведеного убачається, що дані схеми місця дорожньо-транспортної пригоди не узгоджуються з даними, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення.

Вказані обставини свідчать про невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 122 КпАП України, вимогам ст. 256 КпАП України.

Однак суддя місцевого суду, у порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 278 КпАП України, при підготовці справи до розгляду на вказані обставини уваги не звернув.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя місцевого суду невірно застосував норми процесуального закону та виніс постанову, яка не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

Без додаткової перевірки викладених обставин та належного оформлення протоколів про адміністративне правопорушення неможливо здійснити повний та всебічний розгляд справи про адміністративне правопорушення.

З огляду на наведене, матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 підлягають поверненнюдо Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України для дооформлення та належного виконання вимог ст. 256 КпАП України, після усунення яких справа про адміністративне правопорушення, за наявності для цього законних підстав, підлягає подальшому направленню до місцевого суду для її розгляду по суті з урахуванням положень ст. 38 КпАП України.

Керуючись ст. 256, 294 КпАП України, суддя -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 та апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 04 серпня 2016 року відносно ОСОБА_2, скасувати та прийняти нову постанову, якою матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 122-4 КпАП України повернути до Управління патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України для дооформлення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного

суду м. Києва МельникВ.В.