Ухвала суду № 61315840, 12.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2016 року Справа № 876/5018/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08.06.2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 10.05.2016 року звернулася в суд з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправними дій щодо стягнення 87 грн. 15 коп. як плати за послуги щодо оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон та 304 грн. 32 коп. як плати за вартість бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон та про зобовязання повернути зайво сплачені кошти.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08.06.2016 року позовну заяву повернуто.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. В якій просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального права.

В судове засідання учасники процесу не зявились, будучи належними чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч.4 ст.196 КАС України.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача в якому просила: - визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо стягнення з ОСОБА_1 87 грн. 15 коп. як плати за послуги щодо оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон та 304 грн. 32 коп. як плати за вартість бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон; - зобовязати Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області повернути ОСОБА_1 зайво сплачені грошові кошти в сумі 391,47 грн. (87 грн. 15 коп. за послуги щодо оформлення та видачу паспорта та 304 грн. 32 коп. за бланк паспорта) за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13.05.2016 року позовну заяву залишено без руху.

Приймаючи ухвалу про залишення позовної заяви без руху, суд першої інстанції виходив з того, що подана заява не відповідає ст.106 КАС України, а саме: позивачем не сплачено судовий збір відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Згідно з ч. 3 ст.106 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Статтею 87 КАС України визначено, що до судових витрат належать судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За визначенням статті 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно із ч. 1 статті 4 Закон України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Частиною 2 статті 4 вказаного Закону визначено ставки судового збору, відповідно до якої, за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, ставка судового збору становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Даною нормою також визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року №484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 05.02.2016 року №2, як вимагають положення пункту 1 частини другої статті 162 КАС України, вирішуючи справу, суд повинен визначитися щодо правомірності чи неправомірності оскаржуваного акта, дії чи бездіяльності та встановити правові наслідки протиправності акта. Такими наслідками згідно з вказаним положенням є скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень. При цьому вимога про визнання рішення протиправним може бути окремим способом захисту порушеного права. Таким чином, перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобовязати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Колегія суддів дійшла висновку, що адміністративний позов має вимогу немайнового характеру, поданий фізичною особою і вказана вимога є взаємоповязаною і не може бути виконаною без задоволення іншої, а тому апеляційна скарга є підставною та підлягає задоволенню.

Оскільки при винесенні ухвали порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, суд апеляційної інстанції, відповідно до п. 4 ст. 204 КАС України, приходить до висновку про скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 08.06.2016 року у справі №813/1554/16 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати за подання апеляційної скарги в сумі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.).

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.В. Ільчишин

Судді М.А. Пліш

ОСОБА_2

Повний текст ухвали виготовлено 13.09.2016 року