Ухвала суду № 61315735, 14.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1233/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

14 вересня 2016 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Генчмазлумо І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Уманська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 податковий борг в розмірі 153925,28 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_2 податковий борг в розмірі 153925,28 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення подання в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. пп. 78.1.1, 78.1.2 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України та наказу Уманської ОДПІ від 05.08.2014 року № 580 посадовою особою позивача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_2 за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складений акт від 13.08.2014 року № 1733/23-05-17-01/НОМЕР_1, в якому встановлено порушення відповідачем: п. 49.1, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме - платник податку не подав декларацію про майновий стан за 2012 рік при терміні подачі 30.04.2013; пп. 164.2.17 "д" п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 113747 грн. 83 коп.

На підставі зазначеного акту позивач прийняв податкове повідомлення-рішення від № 0001961701, яким відповідача збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 142354 грн. 79 коп., в тому числі 113747 грн. 83 коп. основного платежу та 28606 грн. 96 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Як свідчать матеріали справи, податкове повідомлення-рішення № 0001961701 від 29.09.2014 року отримане відповідачем 06.10.2014 року (а.с.22), в адміністративному чи судовому порядку оскаржене не було.

Таким чином, сума податкового боргу відповідно до вимог чинного законодавства України є узгодженою і визнається сумою податкового боргу платника податків, розмір якої підтверджується податкового повідомлення-рішення, податковими деклараціями та даними облікової картки платника податку. Вказана обставина не заперечується сторонами по справі.

Суд першої інстанції задовольняючи позов прийшов до висновку про обґрунтованість позову, так як за відповідачем рахується узгоджена сума податкового боргу, тому позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України N 2755-VI від 02.12.2010 року платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку.

Згідно п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, податковим органом подано податкову вимогу № Ф-2666-19 від 16.10.2014 року та лист про виділення майна для реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на суму боргу № 12153/23-05-25.

Відповідно до п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Статтею 95 Податкового кодексу України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно рішення про опис майна у податкову заставу від 13.11.2014 року № 13021/23-05-25 складено акт опису майна від 13.11.2014 року № 63/23-05-25/13024. Майно фізичної особи знаходиться в податковій заставі, реєстраційний запис в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 14645662 від 20.11.2014 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем були вжиті передбачені законодавством заходи з погашення податкової заборгованості.

Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності та виходячи з встановленого судом факту наявності у відповідача податкового боргу внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань, колегія суддів в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов податкового органу про стягнення податкового боргу підлягає задоволенню.

Посилання апелянта на протиправність податкового повідомлення-рішення, на підставі якого стягується податковий борг, колегія суддів не приймає до уваги, так як останнє не було оскаржено відповідачем в порядку, передбаченому податковим законодавством України, а тому останнє в силу закону вважається узгодженим.

Так, відповідно до підпункту 57.1 статті 57 Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Кодексу в разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до абзацу другого зазначеного пункту в разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, що настають за днем такого узгодження.

При цьому згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Кодексу не сплачена платником податків у встановлений цим Кодексом строк сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, стають податковим боргом.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (пункт 36.3 статті 36 ПК України), так частина сума податкового боргу виникла ще у 2014 році та до цього часу позивачем не сплачена.

Таким чином, суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам справи та вірно застосував законодавство, що регулює ці правовідносини.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текст виготовлено 15 вересня 2016 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.

Сорочко Є.О.