Ухвала суду № 61313065, 08.09.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 643/18983/15-ц Головуючий суддя І інстанції Скотар А.Ю.

Провадження № 22-ц/790/4157/16 Суддя доповідач Шаповал Н.М.

Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого Шаповал Н.М.,

суддів: Пшенічної Л.В.,

ОСОБА_1

за участю секретаря Брулевича В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 представника ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року ПАТ «ОТП Банк», яке є правонаступником АКБ «Райффайзенбанк Україна», звернулось до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2, в якому просило стягути з відповідача на користь Банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 8212,67 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 197597,32 грн., та судові витрати в сумі 2963,96 грн.

В обгрунтування позову зазначило, що 06.07.2006 між Банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № ML-700/545/2006 (далі Договір), за яким останній отримав кредит в розмірі 15 000,00 доларів США строком до 06.07.2021 під 10,5% річних та зобовязався використати його на придбання нерухомого майна.

Зобов»язання з приводу надання коштів ПАТ «ОТП Банк» виконав в повному обсязі і надав відповідачеві кошти згідно кредитної заявки від 06.07.2006, проте, останній свої зобов»язання належним чином не виконує, порушує строки оплати чергових платежів, через що виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2016 року позов ПАТ «ОТП Банк» задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № ML-700/545/2006 від 06.07.2006 в розмірі 8 212 (вісім тисяч двісті дванадцять) доларів 69 центів США та судовий збір в сумі 2 963 (дві тисячі девятсот шістдесят три) гривні 96 копійок.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 ставлять питання про скасування вказаного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «ОТП Банк». Посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, зазначають, що судом не взято до уваги відсутність розрахунків нарахованих Банком сум по заборгованості, та підстави для їх нарахування, відсутні відомості, коли саме у відповідача виникла вказана заборгованість. Також, вказують, що в суді позивачем не було надано доказів щодо отримання відповідачем досудової вимоги, яка є обов»язковою для судового розгляду.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 06.07.2006 року між ОСОБА_2 та АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», було укладено кредитний договір № ML-700/545/2006 та додатковий договір №1 до нього. (а.с. 17-31)

Відповідно до умов вказаного договору, ОСОБА_4 отримав кредит в розмірі 15 000,00 доларів США строком до 06.07.2021 під 10,5% річних та зобов»язався використати його на придбання нерухомого майна.

У зв»язку з порушенням умов кредитного договору, у відповідача утворилась заборгованість, яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 7 917, 16 доларів США та заборгованості за відсотками 295,53 долара США (а.с. 12, 13).

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

В ст. 1050 ЦК України встановлені наслідки порушення договору позичальником, зокрема за частиною 2: якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Задовольняючи позов ПАТ «ОТП Банк» суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що відповідач належним чином не виконуює свої зобов»язання за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню.

Посилання відповідача на те, що Банком не було надано до суду правовстановлюючі документи, що підтверджують спроможність позивача для здійснення діяльності щодо кредитування, спростовуються матеріалами справи, а саме: копією Ліцензії № 191 від 02 березня 2001 року, наданої АКБ «Райффайзенбанк Україна», та Додатком до неї та копією Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій №191 від 05.10.2011 року, наданої ПАТ «ОТ П Банк», та Додатком до неї. (а.с. 7-11)

У силу положень статей 192, 533 ЦК України та статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини стягнути грошову суму в іноземній валюті. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 24.09.2014 року №6-145цс14).

Доводи представника ОСОБА_2 про те, що гроші за кредитним договором він не отримував, спростовується умовами кредитного договору та графіком повернення кредиту та сплати відсотків. (а.с. 17-24)

Крім того, 06.05.2009 року між сторонами був укладений додатковий договір до кредитного договору, за яким сторони визначили графік платежів, зокрема, зі сплати процентів. (а.с. 24) вказаний договір ОСОБА_2 не оспорений, а тому, відповідно до ст.. 204 ЦПК України дії презумпція правомірності правочину.

Посилання представника відповідача на відсутність досудової вимоги Банку про повернення заборгованості спростовується матеріалами справи, які містять таку вимогу від 18.06.2015 року за вих.. № 22-2/87-6362. (а.с. 32)

Крім того, відсутність такої вимоги не позбавляє можливості ПАТ «ОТП Банк» на звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Доводи апелянта зводяться лише до критики розрахунку банком цієї суми, свого розрахунку заборгованості апелянт суду не надав та не спростував наданням належних і допустимих доказів розрахунку банку.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовуються.

Суд повно та всебічно з»ясував обставини по справі, наданим доказам дав належну оцінку і постановив законне рішення .

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 09 червня 2016 року було відстрочено ОСОБА_2 сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у даній справі.

За таких підстав, з ОСОБА_2 на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 3260,36 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 представника ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3260,36 грн.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Н.М. Шаповал

Судді: Л.В. Пшенічна

ОСОБА_1