Рішення № 6131265, 12.10.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2009 р. Справа № 61/217-09

вх. № 6616/4-61

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Пономаренко Л.М., довіреність № 20/9Д від 27.08.09р.;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань", м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 2474,34 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ВАТ "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП ОСОБА_2 про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2474,34 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань, передбачених договором №26, який було укладено між позивачем та відповідачем 20.08.2008р. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

06.10.2009р. позивач через канцелярію господарського суду надав заяву (вх.23948) про зменьшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача суму боргу за договором №26 від 20.08.2008р. , з урахуванням індексу інфляції в сумі 2317,85 грн.Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Представник позивача в судовому засіданні 12.10.2009р. позовні вимоги підтримав, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач в судове засідання , призначене на 12.10.09р. не з"явився, свого повноважного представника не направив, документів, витребуваних ухвалою суду про порушення провадження у справі від 18.08.2009р. та відзиву на позовну заяву, не надав.

Ухвала про порушення провадження у справі від 18.08.2009р., повернулась на адресу суду з довідкою поштового відділення "повернуто у зв"язку із закінченням терміну зберігання".

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцем проживання відповідача є: 61168, АДРЕСА_1, саме на цю адресу були надіслані процесуальні документи.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обовязок зясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач ФОП ОСОБА_2 належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Присутній в судовому засіданні 12.10.2009 року представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі відповідача.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 18.08.2009 року сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі відповідача.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), заслухавши пояснення представника позивача , повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

20 серпня 2008 року між ВАТ "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" (позивач по справі) та ФОП ОСОБА_2 (відповідач по справі) був укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна №26 (надалі договір), у відповідності до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування окркме індивідуально визначене майно, нежитлове приміщення, загальною площею 13,6 кв.м., яке знаходиться за адресою: 61054, м.Харків, АДРЕСА_2, інв.№ 620008, кімн.№6 у душкомбінаті , що знаходиться на балансі ВАТ "АТ НДІРВ" з метою використання під офіс.

Факт передачі майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі, підписаним сторонами договору 20.08.2008р.

Відповідно до п.3.4 договору, орендна плата перераховується позивачу щомісячно не пізніше 15 числа наступного місяця.

Пунктом 5.2 договору відповідач зобов"язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та відшкодовувати витрати згідно додатку №2 та додатку №3.

Згідно з п.3.7. договору, орендна плата , перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі , стягується позивачу відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені у розмірі 0,04% суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Відповідно до п.10.1 договору , строк дії договору з 01.09.2008р. по 31.08.2009р.

25.11.2008р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1, відповідно до до якої договір діє з 01.09.2008р. по 30.11.2008р.

Факт повернення майна підтверджується актом приймання-передачі, підписаним сторонами договору 30.11.2008р.

01.12.2008р. між позивачем та відповідачем було складено акт звіряння взаєморозрахунків, підписаний обома сторонами, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 2084,00грн. з ПДВ.

27.01.2009р. та 07.04.2009р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №03/201 та претензію №20/9904 з вимогою про сплату заборгованості за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна №26 .

В матеріалах справи наявні докази того , що претензії відповідачем були отримані 29.01.2009р.(арк.спр.31) та 07.05.2009р. (арк.спр.35), але відповіді на претензію відповідач не надав, вимоги позивача викладені в претензії не виконав, суму боргу не сплатив.

Належне виконання позивачем умов вищевказаного договору, відсутність будь - яких недоліків чи претензій з боку відповідача щодо якості, обєму виконаних робіт, строку виконання робіт, тощо, підтверджується фактом підписання двосторонніх актів №9, №10, №11 (арк.спр.22-24).

Відповідач свої зобовязання щодо своєчасного внесення орендної плати, не виконав внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 2066,85 грн.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 2066,85 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати орендної плати за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна №26 , який був укладений між сторонами по справі 20.08.2008р.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна №26 у сумі 2066,85грн., документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 2066,85грн. заборгованості з орендної плати, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 251,00 грн. інфляційних витрат, нарахованих вірно згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобовязання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11,15, 16, 258, 509, 525, 526, 530, 548 Цивільного кодексу України, статтями 20, 173, 174, 179, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 343 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61168, м. Харків, АДРЕСА_1, ідент.код НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства "АТ Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" (61054, м. Харків, вул.Академіка Павлова, 271, код ЄДРПОУ 14309534, р/р 26006200600001 в ВАТ "ВіЕйБі Банк" в м.Київ, МФО 380537) - 2317,85 грн., з яких: 2066,85 грн. заборгованість з орендної плати, 251,00грн. інфляційних витрат, а також 102,00грн. державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 13.10.2009р.

Справа №61/217-09.