Рішення № 61302889, 09.09.2016, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/134/16-ц

Провадження № 2/342/194/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2016 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Ничик Г.І.,

з участю: секретарів судового засідання Капітан Т.В., Петруняк H.A.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городенка справу за позовом ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3, до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3, звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, в якому просить постановити рішення про стягнення з відповідача в користь позивача 37040 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 15000 грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнути судові витрати. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 є власником автомобіля «Мегсеdеs-Bепz» марки «Vіtо 110 D» білого кольору (пасажир) державний номерний знак НОМЕР_1, на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САО № 604071, виданого Коломийським ВРЕР при УДАІ в Івано-Франківській області. Згідно нотаріально посвідченого доручення ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_3 користуватись цим автомобілем. 21.09.2013 р. близько 14.50 год. ОСОБА_4, керуючи автомобілем Vоlkswаgеn LТ46, державний номерний знак В0 48 79АМ на автодорозі Татарів - Кам'янець-Подільський біля с. Чернятин Городенківського району не дотримався безпечної дистанції, не врахував дорожню обстановку та допустив зіткнення з автомобілем «Мегсеdеs-Bепz» марки «Vіtо 110 D» державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5В. В результаті вчиненої ОСОБА_4 ДТП, автомобіль «Мегсеdеs-Bепz» отримав механічні пошкодження. Постановою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 30.10.2013 по справі № 597/1324/13-п ОСОБА_4 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Внаслідок ДТП пошкоджено майно позивача - автомобіль «Мегсеdеs-Bепz» марки «Vіtо 110 D» державний номерний знак НОМЕР_1. Згідно довідки Відділу ДАІ з обслуговування Городенківського району Івано-Франківської області, «Мегсеdеs-Bепz Vіtо» отримав такі механічні пошкодження: пошкоджена задня дверка, розбитий задній бампер, розбитий задній лівий фонар, деформована задня ліва стойка, розбите ліве бокове вікно, деформований лівий задній бік кузова. На звернення позивача та її представника з приводу добровільного відшкодування витрат на ремонт автомобіля відповідач не реагує, в отриманні страхового відшкодування не сприяє. Позивач змушена була за власний кошт відремонтувати пошкоджений з вини відповідача автомобіль, вартість ремонту згідно з документами з ТО складає 37040 грн. В звязку з пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, позивач зазнала моральних страждань. Протягом тривалого часу довелося самостійно шукати гроші для ремонту пошкодженого автомобіля, значну частину сімейного бюджету спрямувати на його ремонт. Через нецільове використання сімейних грошей, крім позивача, постраждали члени його родини, що призвело до розладу стосунків у родині. Це все спричинило виникнення пригніченого, нервового стану, був порушений нічний сон. Крім того, на тривалий час після ДТП, позивачу і його близьким довелося користуватись громадським транспортом, що викликало суттєві незручності у пересуванні; заплановані раніше справи, які потребували пересування автотранспортом, довелося або відкласти, або відмовитись, що спричинило зменшення заробітку. Так як був порушений звичайний спосіб життя, був негативний вплив на стан здоровя, переживання через відмову відповідача в добровільному порядку відшкодувати завдану шкоду, завдану моральну шкоду позивачів оцінює в розмірі 15000 грн., яку просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові, просить стягнути з відповідача в користь позивача спричинену матеріальну та моральну шкоди. Суду пояснив, що автомобіль НОМЕР_2 позивач та її представник ОСОБА_3 використовували для перевезення людей в Росію на заробітки. Сама позивач не має посвідчення водія, а саме її представник згідно довіреності ОСОБА_3 керував належним їй транспортним засобом. ДТП сталась 21.09.2013 р. Одночасно представник позивача ОСОБА_1 пояснив, що водій ОСОБА_3 в 2015 р. звертався до страхової компанії в якій була застрахована цивільна відповідальність відповідача - ПАТ «УСК «Гарант-Авто» за адресою м. Київ вул. Червоноармійська, 15/2, про що свідчить повідомлення про отримання 05.06.2015 р. поштового відправлення. Однак, ніякого реагування не було.

Відповідач в судове засідання не зявився, до суду подав заперечення, з якого слідує, що відповідач позов не визнає, хоча не заперечує факту порушення ним правил дорожнього руху, внаслідок чого допустив зіткнення його автомобіля та автомобіля позивача, заподіявши останньому транспортному засобу механічних пошкоджень. Відповідно до постанови Заліщицького районного суду Тернопільської області він визнавався винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП - порушення правил дорожнього руху, що спричинили пошкодження транспортних засобів і був оштрафований на 340 грн. Його цивільно-правова відповідальність, як володільця джерела підвищеної небезпеки т/з Vоlkswаgеn LТ46, державний номерний знак В0 48 79АМ 27 лютого 2013 року була застрахована у ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»» на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі Полісу № АЕ/ 0589903,строком дії з 28 лютого 2013 року по 27 лютого 2014 року включно. Тому відповідач вважає, що всі платежі щодо забезпечення відшкодування нанесеної шкоди повинна сплатити страхова компанія, де позивач стоїть на черзі по виплаті коштів відповідно до заяви про відшкодування коштів, яку вона подала до ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто». Стосовно відшкодування моральної шкоди, відповідач зазначає, що позивачем не подано доказів, які б вказували на те, що вона дійсно зазнала тих чи інших страждань внаслідок ДТП, на порушення графіків роботи. Щодо компенсації витрат, понесених на відновлення психічного стану позивача та її родичів позивач не надала, як доказу, висновку відповідного лікаря про те, що вона зазнала психічної травми і потребувала лікування. Також не надала доказу та документального підтвердження завданих та перенесених нею страждань в розмірі 15000 грн. моральної шкоди.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Копією Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САО 604071, виданого Коломийським ВРЕР при УДАІ УМВС в Ів.-Франківській області стверджено, що ОСОБА_2 є власником автомобіля «Мегсеdеs-Bепz» марки «Vіtо 110 D» тип пасажирський, державний номерний знак НОМЕР_1.

21.09.2013 р. близько 14.50 год. ОСОБА_4, керуючи на автодорозі Татарів - Кам'янець-Подільський автомобілем Vоlkswаgеn LТ46, державний номерний знак В0 48 79АМ біля с. Чернятин Городенківського району не дотримався безпечної дистанції, не врахував дорожньої обстановки та допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5В., внаслідок чого вищезазначені транспортні засоби отимали механічні пошкодження.

Постановою судді Заліщицького районного суду Тернопільської області від 30.10.2013 по справі № 597/1324/13-п відповідач ОСОБА_4 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, на нього накладений адмінштраф в розмірі 340 грн.

Ч. 4 ст. 61 ЦПК України визначено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Пунктом 7 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно положень ст. 1187 ЦК України діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб є джерелом підвищеної небезпеки. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно розяснень, що містяться в п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року - відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч. 2 ст.1192 ЦК України).

У п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" судам роз'яснено, що у разі пошкодження внаслідок дій винної особи окремих деталей, вузлів, агрегатів транспортного засобу розмір реальних збитків необхідно визначати виходячи з вартості запасних частин і відновлювального ремонту

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Довідкою відділу ДАІ з обслуговування Городенківського району Івано-Франківської області № 231544, стверджено, що 21.09.2013 р. на автодорозі Татарів - Кам'янець-Подільський км 147 + - 500 м внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль НОМЕР_3, отримав механічні пошкодження: пошкоджена задня дверка, задній бампер; розбитий лівий задній фонарь, деформована задня стойка ліва, розбите ліве бокове вікно, деформований лівий задній бік кузова.

За виконання ремонтних робіт пошкодженого автомобіля представник позивача згідно довіреності ОСОБА_3 відповідно рахунку № 1 від 26.06.2015 р. та Акту виконаних робіт від 26.06.2015 р. сплатив на користь ПП ОСОБА_6 фактичну вартість ремонту з урахуванням заміни деталей на нові в розмірі 37040 грн.

Згідно ст. 5 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - обєктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, які не суперечать законодавству України, повязані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Порядок здійснення страхового відшкодування визначений розділом ІІІ вищезгаданого закону.

Відповідач в запереченні покликається тільки на те, що його транспортний засіб був застрахований у ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»» на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі Полісу № АЕ/ 0589903 з 28 лютого 2013 року по 27 лютого 2014 року включно. Однак, не надав суду доказів, що у встановлений ст. 33 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» він вжив заходів повідомлення страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Про те, що водій ОСОБА_3, який згідно нотаріально посвідченої довіреності від 25.02.2014 р. уповноважений власником автомобіля «Мегсеdеs-Bепz» марки «Vіtо 110 D» державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 керувати, експлуатувати та розпоряджатись цим транспортним засобом, звертався з заявою до ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» від 26.02.2014р. про страхове відшкодування підтверджене повідомленням про отримання 05.06.2015 р. «УСК «Гарант-Авто» за адресою м. Київ вул. Червоноармійська, 15/2, поштового відправлення. Сума страхового відшкодування позивачу не здійснена.

Посилання відповідача на те, що позивач стоїть на черзі по виплаті коштів відповідно до заяви про відшкодування коштів, яку вона подала до ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» не підтверджене доказами.

19 лютого 2015 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг) було прийнято розпорядження про анулювання ліцензії на провадження обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО».

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 37040 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. За змістом ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. П. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача, стану здоров'я потерпілого, тяжкості завданої травми, наслідків тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

Внаслідок дій відповідача позивачка зазнала душевних страждань у зв'язку із пошкодженням належного їй автомобіля, була позбавлена можливості ним користуватись з часу ДПТ до часу коли автомобіль був відремонтований. Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи конкретні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди слід задовольнити частково, в розмірі 2000 грн.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує згідно вимог ст. 88 ЦПК України.

На підставі ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1188,1192 ЦК України, Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 79, 88, 209,212, 214- 215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 37040 грн. (тридцять сім тисяч сорок грн.) на відшкодування матеріальної шкоди, та 2000 (дві тисячі) грн. на відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 1102,40 грн. (одну тисячу сто дві грн. 40 коп.) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Івано-Франківської області через Городенківський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь в справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Ничик Г.І.