Ухвала суду № 61302783, 14.09.2016, Пулинський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Червоноармійський районний суд Житомирської області)

Червоноармійський районний суд Житомирської області

Справа № 292/289/16-ц

Номер провадження 2/292/319/16

У Х В А Л А

14 вересня 2016 року смт.Пулини

Червоноармійський районний суд Житомирської області в складі:

головуючої-судді ОСОБА_1

секретаря судового засіданняРидановій Г.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в смт.Пулинах цивільну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНЬ" до Приватного підприємства "ЛІБОС" та ОСОБА_2, треті особи: Малинське районне управління юстиції Житомирської області, відділ Держземагенства у Червоноармійському районі Житомирської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

У судовому засіданні брали участь:

представники позивача СТОВ "ПРОМІНЬ" ОСОБА_3 та ОСОБА_4

представник третьої особи:

відділ Держземагенства у

Червоноармійському районі ОСОБА_5,

В С Т А Н О В И В :

Позивач СТОВ "ПРОМІНЬ" звернулося до суду із зазначеним позовом до відповідачів ПП "ЛІБОС" та ОСОБА_2,треті особи: Малинське районне управління юстиції Житомирської області, відділ Держземагенства у Червоноармійському районі Житомирської області, в якому просить визнати недійсним договір оренди землі б/н, укладений 02.12.2015 року між відповідачами ПП "ЛІБОС" та ОСОБА_2, зареєстрований державним реєстратором Малинського районного управління юстиції Житомирської області 21.12.2015 року, номер запису 12643033 від 21.12.2015 року, згідно якого ОСОБА_2 передала в оренду ПП "ЛІБОС" земельну ділянку загальною площею 2,0156 га., яка розташована на території Теньківської сільської ради Червоноармійського району Житомирської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1825485100:06:000:0035, скасувати відповідний запис про його реєстрацію та стягнути з відповідачів судові витрати.

14.09.2016 року представник позивача СТОВ "ПРОМІНЬ" подав заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ПП "ЛІБОС", ОСОБА_2, її представникам та/ або працівникам , а також будь-яким іншим особам , які діють за її дорученням чи за договором вчиняти будь-які дії з спірною земельною ділянкою кадастровий номер 1825485100:06:000:0035, в тому числі знищувати чи збирати врожай, який знаходиться на останній, до розгляду справи по суті та ухвалення рішення у даній справі ,про що постановити відповідну ухвалу. В обгрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача зазначив, що між СТОВ "ПРОМІНЬ" та СГК "Улашанівський" було укладено договір про те, що останній надає позивачу послуги з сівби бобових і технічних культур на 400 гектарах земельних ділянок ,в тому числі і на спірній земельній ділянці. Вказані послуги були виконані позивачем та оплачені ним, а тому врожай, який знаходиться на даний час на спірній земельній ділянці належить СТОВ "ПРОМІНЬ". Про те працівники та представники ПП "ЛІБОС" знищують та крадуть вирощений СТОВ "ПРОМІНЬ" врожай на земельній ділянці, про що було подано заяву до правоохоронних органів та по даному факту порушено кримінальне провадження.

Тому неприйняття заходів по забезпеченню позову може призвести до сприяння судом працівникам та представникам ПП "ЛІБОС", ОСОБА_2 вчиненню злочинів за ст.ст.187, 194 КК України, нанесенню в особливо великих розмірах майнової шкоди СТОВ "ПРОМІНЬ", неправомірному позбавленню СТОВ "ПРОМІНЬ" його майна - власності, унеможливить виконання рішення суду щодо положень п.б ст.95 ЗК України .

Вислухавши доводи представників позивача щодо поданої ними заяви про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.

Так, суд, за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч. 1, ч. 3 ст. 151 ЦПК України). Позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України). Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст. 153 ЦПК України).

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід врахувати ,що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) в день надходження заяви (п.7 постанови).

Процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При розгляді заяв про забезпечення позову, суд не вирішує питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті.

Згідно ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним .

В своїй заяві про забезпечення позову позивач посилається на порушення його прав , однак це є вирішення питання обґрунтованості або ж необґрунтованості позову, яке перевіряється під час розгляду спору по суті і не повинно розглядатись про забезпечення позову, оскільки дана процесуальна дія є оперативним заходом, що вживається для забезпечення виконання рішення суду у разі його потенційного задоволення.

Проте, в порушення вказаних процесуальних норм та роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України, заявник не зазначає, а судом встановлено відсутність об'єктивних підстав вважати, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Заявлений спосіб забезпечення позову жодним чином не може сприяти в майбутньому виконанню можливого рішення суду. Заява про забезпечення позову вмотивована припущеннями та побоюваннями щодо невиконання рішення суду в разі задоволення позову. Вимоги заяви не підтверджені належними доказами, що свідчили б про обґрунтованість тверджень заявника .

В даному випадку, забезпечення позову не є необхідною умовою для недопущення порушення прав та інтересів позивача .

Крім того, заходи забезпечення позову, які просить вжити представник позивача, є прямим втручанням в господарську діяльність сільськогосподарського підприємства, яке може призвести до безповоротних та негативних наслідків для відповідача та інших осіб.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням обсягу позовних вимог, наданням належної оцінки спірним правовідносинам, суд приходить до висновку, що заява представника позивача задоволенню не підлягає.

Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст.ст.151-153, 209 ЦПК України, п.4 Постанови Пленуму ВСУ Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, суд , -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви представника СТОВ "ПРОМІНЬ" ОСОБА_3 про забезпечення позову по справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНЬ" до Приватного підприємства "ЛІБОС" та ОСОБА_2, треті особи: Малинське районне управління юстиції Житомирської області, відділ Держземагенства у Червоноармійському районі Житомирської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, відмовити.

Згідно з абзацом 3 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» за змістом ст. 293 ЦПК України окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову, а також про його скасування, проте ухвали про відмову у забезпеченні позову оскарженню не підлягають.

Суддя О. В. Гуц