Рішення № 61302520, 08.06.2016, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/2662/16-ц

Провадження № 2/279/1219/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2016 року Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого судді Снігір В. М.

за участі секретаря Каленської І.О.

розглянувши в приміщенні суду в м.Коростені Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "ПлатинумБанк", філії Публічного акціонерного товариства "ПлатинумБанк" про визнання недійсною умови кредитного договору,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Платинум Банк» та просить визнати недійсною умову кредитного договору щодо сплати позивачем на користь відповідача комісії за обслуговування кредиту у розмірі 556,00 гривень щомісячно за кредитним договором зі страхуванням життя позичальника та можливістю перенесення платежу / рахунок / №1976/4389ЕСЬКАРТ1 від 16 квітня 2015 року; припинити дії відповідача з нарахування до сплати щомісячно комісії за обслуговування кредиту у розмірі 556,00 гривень; зобов»язати відповідача, за рахунок безпідставно стягнутої з позивача по кредитному договору комісії за обслуговування кредиту, здійснити відповідне коригування кредитних зобов»язань, а саме зменшити суму основного боргу / тіла кредиту / по споживчому кредиту на суму безпідставно стягнутих з позивача коштів за період з травня 2015 року по травень 2016 року, а всього на суму 6672 гривень

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що положення, а саме, пункт 1.2 кредитного договору щодо комісійної винагороди за обслуговування кредиту в розмірі 556,00 гривень не відповідає чинному законодавству, зокрема, Закону України «Про захист прав споживачів» та «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених постановою правління НБУ від 10.05.2007 року № 168, відповідно до якого банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь.

В судове засідання сторони не з»явилися, повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду справи.

Позивач подала через канцелярію суду заяву про розгляд справи за її відсутності , позов просила задоволити.

Представник ПАТ «Платинум Банк» в направленій до суду заяві просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що доводи позивача є безпідставними, оскільки кредитним договором, підписаним позивачем, передбачено, що комісія за обслуговування кредиту нараховується та сплачується щомісяця, починаючи з першої дати сплати заборгованості разом зі сплатою процентів та заборгованості за кредитом в дату сплати заборгованості, з урахуванням умов розділу 3 кредитного договору.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору зі страхування життя позичальника та можливістю перенесення платежу № 1976/4389ЕCLKART1, укладеного 16.04.2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ "ПлатинумБанк", відповідач переказав суму грошових коштів 21990,00 гривень на карту, відкритої на ім"я ОСОБА_1 VISA 4714462069379213 наданих у кредит, при цьому стягнув 5145,66 гривень страхової премії одноразово відповідно до п.4.11 кредитного договоору.

Пунктом 1.2 кредитного договору передбачено, що Банк надає Позичальнику грошові кошти (кредит) на наступних умовах:

а) сума кредиту - 27135,66 грн.

б) строк кредитування - 39 платіжних періодів;

в) фіксована процентна ставка за користування кредитом - 12% річних;

г) комісія за надання кредиту - 0,00 грн.

д) комісія за обслуговування кредиту - 556,00 грн.

е) цільове призначення - поточні потреби;

ж) дата повернення кредиту - 01.08.2018 року.

Пунктом 2.4 кредитного договору передбачено, що комісія за обслуговування кредиту нараховується та сплачується щомісяця починаючи з першої дати сплати заборгованості разом із сплатою процентів та заборгованості за кредитом в дату сплати заборгованості, з урахуванням умов розділу 3 цього Договору.

В рішенні Конституційного Суду України від 10.11.2011 р. №-рп/2011 зазначено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року, з наступними змінами, у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Частиною 5 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах.

За змістом ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2012 р. № 6-80цс12, за положенням частини 5 статті 11, статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч

принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтами регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5,6 ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до п.3.6. Правил надання банками України інформації споживачу

про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 передбачено, що банки не мають право встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача, тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Доводи представника ПАТ «ПлатинумБанк» про те, що Банк у відповідності

до постанови Правління НБУ від 10.05.2007 року № 168 включив комісію (тарифи), що пов»язані з наданням та обслуговуванням і погашенням кредиту, в тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення комісійна винагорода за розрахункове обслуговування, передбачена в якості супутніх послуг, які надаються банком за здійснення розрахункового обслуговування рахунку, суд вважає, що вони є непереконливими, оскільки представник відповідача не конкретизував, за надання яких саме послуг, що надаються позичальнику ОСОБА_1 нараховується щомісячна комісія за обслуговування, окрім послуг щодо ведення справи, обліку заборгованості, прийняття платежів по поверненню кредиту та відсотків за його користування, програмного забезпечення, що фактично є платою за обслуговування кредиту і здійснюються на користь банку за рахунок позивача, що суперечить п.3.6 Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що положення щодо сплати щомісячної комісії за обслуговування кредиту у розмірі 556,00 гривень, відповідно до договору, укладеного 16.04.2015 року між ПАТ «ПлатинумБанк» та ОСОБА_1 є несправедливими і такими, що порушують права позичальника ОСОБА_1, як споживача послуг банку за договором кредиту, а тому вимоги позивача про визнання їх недійсними та припинення таких підлягають задоволенню.

Крім того відповідно до ст.88 ЦПК України з ПАТ «ПлатинумБанк» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1378 грн.

Керуючись ст.ст.203, 215 ЦК України, ст.ст.213-215 ЦПК України, Закону України «Про банки і банківську діяльність», суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити .

Визнати недійсною умову кредитного договору зі страхування життя позичальника та можливістю перенесення платежу (рахунок) №1976/4389ЕСЬКАРТ1, укладеного між Публічним акціонерним товариством "ПлатинумБанк" та ОСОБА_1 від 16.04.2015 року у вигляді нарахування комісії за обслуговування кредиту у розмірі 556,00 гривень щомісячно;

припинити нарахування щомісячної комісії за обслуговування кредиту зі страхування життя позичальника та можливістю перенесення платежу (рахунок) №1976/4389ЕСЬКАРТ1, укладеного між Публічним акціонерним товариством "ПлатинумБанк" та ОСОБА_1 від 16.04.2015 року у розмірі 556,00 гривень; зарахувати сплачену комісію за обслуговування кредиту зі страхування життя позичальника та можливістю перенесення платежу (рахунок) №1976/4389ЕСЬКАРТ1, укладеного між Публічним акціонерним товариством "ПлатинумБанк" та ОСОБА_1 від 16.04.2015 року в розмірі 6672 гривень в рахунок погашення за кредитом.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ПлатинумБанк" на користь держави 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Коростенський міськрайонний суд Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.М. Снігір