Рішення № 61301033, 08.09.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/18357/15-ц

Провадження № 2/522/1710/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2016 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді Кравчук Т.С.,

при секретарі Антонецькому С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до відповідача, у якому просить в рахунок часткового погашення перед ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) за Договором кредиту № 665/Ф03.9/209 від 29.08.2008 року у загальній сумі 41 807,05 доларів США, що еквівалентно 920 260,72 гривень: звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_2, що складається з двох кімнат, загальною площею 48,5 кв.м., житловою 27,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 шляхом визнання права власності-на предмет іпотеки за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», визнати за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (ідентифікаційний код: 00039019, адреса: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29) право власності на: квартиру АДРЕСА_2, що складається з двох кімнат, загальною площею 48,5 кв.м., житловою 27,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, ціну, за яку майно буде прийнято у власність ПАТ «Укрсоцбанк» встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на момент реєстрації права власності, просить виселити всіх фізичних та юридичних осіб, що зареєстровані та/або проживають у спірній квартирі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на задоволенні у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав, не заперечував проти суми боргу, просив застосувати дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого у забезпечення кредитів у іноземній валюті» від 3 червня 2014 року.

Суд, вивчив матеріали справи, вважає позов обґрунтованим, доведений та таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 29 серпня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (надалі - «Позивач», «Банк») та ОСОБА_1 (надалі - «Відповідач», «Боржник») укладений Договір кредиту №665/Ф03.9/2009, відповідно до якого Позивач надав Відповідачу у тимчасове користування грошові кошти в еквіваленті грошового зобов'язання у сумі 71 800,00 доларів США за курсом НБУ на дату видачі, з порядком повернення заборгованості відповідно до п. 1.1. Договору кредиту, та кінцевим терміном повернення всієї заборгованості за Договором кредиту до 28.08.2028 року, зі сплатою 13,5 процентів річних.

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» є правонаступником АКБ «Укрсоцбанк». Зміна найменування з АКБ «Укрсоцбанк» на ПАТ «Укрсоцбанк», жодним чином не пов'язана з припиненням юридичної особи у зв'язку зі злиттям, приєднанням, поділом чи перетворенням, а є лише виконанням вимог ч.5 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» щодо приведення Статуту Банку у відповідність з вимогами зазначеного Закону.

В якості забезпечення виконання вимог договору кредиту між Банком та Відповідачем було укладено Іпотечний договір від 29.08.2008 року нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Папським А.Є. реєстровий №2006, відповідно до якого передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2, що складається з двох кімнат, загальною площею 48,5 кв.м., житловою 27,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до п. 3.3.4 Договору кредиту, Відповідач зобов'язався погашати Кредит щомісячно, що встановлений вказаним пунктом Договорів кредиту та, відповідно до п. 1.1., 2.5. Договорів кредиту, сплачувати проценти та комісії в строки, встановлені договором.

Однак, в порушення Відповідачем вимог вказаних пунктів Договорів кредиту повернення кредиту та сплати відсотків за кредит здійснювалось із простроченням.

Боржник, всупереч умовам Договору кредиту та діючому законодавству, взяті на себе зобов'язання по сплаті відсотків та внесення чергових частин кредитних коштів припинив виконувати належним чином, чим порушив умови Договору кредиту, ст. ст. 525, 526, 536, 1048, 1050 Цивільного кодексу України та права Банка на вчасне отримання частини наданих кредитних коштів та процентів за надання кредитних коштів.

Свої зобов'язання, визначені п. 3.1.1. Договору кредиту, Позивачем були виконані належним чином в повному обсязі. А саме, ОСОБА_1 було відкрито позичковий рахунок та сплачено суму Кредиту.

Згідно п. 4.1. Договору кредиту, у разі прострочення Позичальником строків сплати процентів, визначених Договором кредиту, а також прострочення строків повернення Кредиту, визначених Договором кредиту, Боржник сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, що діє у період невиконання зобов'язань.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України). Стаття 527 ЦК України визначає, що зобов'язання повинно виконуватись належним чином та в строк відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Згідно ст. 530 ЦК України якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк. Порушенням зобов'язання є його невиконання чи виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, у Позивача внаслідок порушення зобов'язань Боржником щодо повернення отриманого кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами виникло право вимагати від Позичальника достроково повернути отриманий кредит у повному обсязі.

На теперішній час заборгованість ОСОБА_1 становить 920 260,72 грн. в еквіваленті грошового зобов'язання 41 807,05 доларів США за курсом НБУ на 23.07.2015 р., яка згідно із розрахунком заборгованості складає станом на 23.07.2015 р.:

Сума заборгованості за кредитом 38 378,65 дол. США, що у гривневому еквіваленті становить 844 794,45 грн.,

Сума заборгованості за відсотками 2 621,08 дол. США, що у гривневому еквіваленті становить 57 695,35 грн.,

Розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків 807,33 дол. США, що у гривневому еквіваленті становить 17 770,92 грн.,

Загальна сума заборгованості 41 807,05 дол. США, що у гривневому еквіваленті становить 920 260,72 грн.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 585 ЦК України одним із видів застави є іпотека - застава нерухомого майна.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Також у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та

боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У зв'язку з тим, що Позичальники свої зобов'язання за Договорами кредиту не виконують, що призвело до виникнення заборгованості, ПАТ «Укрсоцбанк» змушений звернутися до суду з Позовною заявою про визнання права власності на іпотечне майно за Банком, в рахунок погашення заборгованості за кредитами.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до п. 4.1. Договорів іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцями Основного зобов'язання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки.

Пунктом 4.5.3. Договорів іпотеки передбачено право Іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку».

Ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» встановлено, що Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

В Узагальненні Верховного суду України судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки) від 7 жовтня 2010 року ВСУ роз'яснив наступне: «...нормами законодавства (насамперед статтями 36, 37 Закону № 898- IV) не виключається можливість звернення стягнення в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. У цих нормах задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки ототожнюється передусім із способом звернення стягнення, який, разом з іншими, може застосовуватися, якщо це передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК має право вимагати застосування його судом».

Такі ж положення містить п. 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 р., де вказано, що з урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотеко держателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням цим норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

Таким чином, як слідує із вищезазначеного, нормами чинного законодавства ст. 33, 36, 37 ЗУ «Про іпотеку» не виключається можливість набуття Іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду, як один із способів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Наявні заборгованості підлягають стягненню з Відповідача у повному обсязі, оскільки вирішення спору в досудовому порядку стало неможливим.

Згідно з положеннями ст.5 Закону України «Про іпотеку», вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотеко держателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

Частиною 3 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» визначено, що Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Суд вважає, що на спірну іпотечну квартиру поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»..

Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).

Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Тому установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) в разі невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати його (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є лише правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню.

Щодо позовної вимоги про виселення всіх фізичних та юридичних осіб, що зареєстровані та/або проживають у спірній квартирі, то суд відмовляє у задоволенні цієї частини позову, так як позивачем не вказано кого саме необхідно виселити, що може порушити права третіх осіб.

Крім того, відповідно до положень статті 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 3 654,00 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні 00 копійок) гривень.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково.

В рахунок часткового погашення перед ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) за Договором кредиту № 665/Ф03.9/209 від 29.08.2008 року у загальній сумі 41 807,05 доларів США, що еквівалентно 920 260,72 гривень: звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_2, що складається з двох кімнат, загальною площею 48,5 кв.м., житловою 27,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 шляхом визнання права власності-на предмет іпотеки за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк».?

Визнати за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (ідентифікаційний код: 00039019, адреса: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29) право власності на: квартиру АДРЕСА_2, що складається з двох кімнат, загальною площею 48,5 кв.м., житловою 27,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, ціну, за яку майно буде прийнято у власність ПАТ «Укрсоцбанк» встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на момент реєстрації права власності.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) на користь ПАТ «Укрсоцбанк» (р\р 29099420130004 в Одеському відділенні ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, ЄДРПОУ 00039019, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Ковпака, 29), судовий збір в сумі 3 654,00 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні 00 копійок) гривень.

В частині звернення стягнення на предмет іпотеки рішення суду не підлягає виконанню на період дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого у забезпечення кредитів у іноземній валюті» від 3 червня 2014 року.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя: 08.09.2016