Рішення № 6129377, 20.03.2009, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-1641/2009

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2009 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Маймур Ф.Ф.,

при секретарі - Синенко М.О.,

за участю : позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» про дострокове розірвання договору, стягнення грошового вкладу, -

В С Т А Н О В И В:

10.11.2008 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про розірвання договору та стягнення суми. (а.с. 8-10)

Позивач у позовній заяві та представник позивача у судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що 15.08.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір банківського вкладу № 1021/0403703000406001, на підставі якого позивачем були внесені на депозитний рахунок грошові кошти у сумі 100 000 дол. США. В подальшому, на підставі укладених між позивачем та відповідачем додаткових договорів, позивачем було здійснено додаткові внески до суми банківського вкладу у розмірі 700 дол. США. 17.10.2008 року та 24.10.2008 року позивач звертався до відповідача з вимогою розірвати договір банківського вкладу та отримати належні йому грошові кошти, але відповідач відмовив йому у поверненні депозитного вкладу, чим порушив права позивача, умови укладеного між ними договору та вимоги чинного законодавства України, а тому позивач просив суд розірвати договір банківського вкладу, стягнути з відповідача на його користь суму банківського вкладу та проценти за користування ним у розмірі 101 797 дол. США, судові витрати у розмірі 1 747,00 грн. та витрати на оплату правової допомоги адвоката у розмірі 20 000,00 грн.

У судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання з’явився, суду надав заперечення проти позову, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що виплата належних позивачу за договором банківського вкладу сум є неможливою у зв’язку із введенням постановою Правління НБУ мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців – з 21.01.2009 року по 21.07.2009 року, оскільки строк виплати позивачу таких сум настав до призначення тимчасової адміністрації та введення в дію мораторію, крім того позивачем неправильно розраховано суму належних до виплати грошових коштів, а також відповідач заперечує проти задоволення вимог позивача щодо відшкодування витрат на оплату правової допомоги, оскільки номер договору банківського вкладу, зазначений у договорі про надання правової допомоги, відрізняється від номера зазначеного у позовній заяві, а тому позивачем не доведено, по якій саме справі йому надається правова допомога, крім того позивачем необґрунтований розмір гонорару адвоката, не надано доказів, які саме правові послуги йому надані.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлено, що 15.08.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір банківського вкладу № 1021/0403703000406001, за умовами якого відповідач прийняв від позивача грошові кошти в сумі 100 000,00 дол. США строком на 390 днів – з 15.08.2008 року по 08.09.2009 року за процентною ставкою 11,1 % річних, які відповідач зобов’язався зарахувати на депозитний рахунок, визначений пп. 2.1.1 укладеного між сторонами договору, ці обставини підтверджуються копією відповідного договору. (а.с. 18)

У судовому засіданні встановлено, що позивачем 15.08.2008 року було внесено на депозитний рахунок згідно договору банківського вкладу № 1021/0403703000406001 від 15.08.2008 року грошові кошти у розмірі 100 000,00 дол. США, що підтверджується копією квитанції № 1021/127 від 15.08.2008 року. (а.с. 19)

Судом також встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що 18.08.2008 року, 19.08.2008 року, 20.08.2008 року, 22.08.2008 року, 26.08.2008 року, 28.08.2008 року, 29.08.2008 року між позивачем та відповідачем були укладені додаткові договори до договору банківського вкладу № 1021/0403703000406001 від 15.08.2008 року, якими було викладено у новій редакції п. 1.2 договору банківського вкладу та встановлено новий розмір процентної ставки відповідно 12,1%, 12,2%, 12,3%, 12,5%, 12,7%, 12,9%, 13%. Також у зазначені дати між позивачем та відповідачем були укладені додаткові договори до договору банківського вкладу № 1021/0403703000406001 від 15.08.2008 року, на підставі яких позивач за згодою відповідача збільшував суму банківського вкладу на 100 дол. США кожного разу, а загалом на 700 дол. США. (а.с. 20-27)

Відповідно до пп. 2.4.4 договору вкладник має право достроково розірвати договір і отримати суму вкладу та проценти в порядку, передбаченому розділом 4 договору.

Судом також встановлено, що 17.10.2008 року та 24.10.2008 року позивач звертався до відповідача із заявами про розірвання укладеного між ними договору банківського вкладу № 1021/0403703000406001 та повернення суми вкладу у розмірі 100 700,00 дол. США, що підтверджується копіями відповідних заяв та не заперечувалось сторонами у судовому засіданні. (а.с. 16-17)

У судовому засіданні встановлено, що у відповідь на заяву позивача від 17.10.2008 року відповідачем був надісланий лист від 13.11.2008 року № 5125, яким відповідач повідомив позивача про неможливість здійснення повернення депозитного вкладу, оскільки строк завершення зобов’язань за депозитним договором не настав, а тому банк на підставі постанови Правління НБУ від 11.10.2008 року № 319 не має права здійснювати такі виплати, що підтверджується копією зазначеного листа. (а.с. 44)

За умовами розділу 4 договору про дострокове розірвання договору вкладник письмово повідомляє банк не менш, як за 2 банківські дні, не враховуючи день подання письмового повідомлення (заяви). В день дострокового розірвання цього договору здійснюється перерахунок процентів, нарахованих за весь фактичний строк знаходження вкладу у банку. Проценти у цьому випадку нараховуються та сплачуються за фактичну кількість днів знаходження вкладу на депозитному рахунку з урахуванням положень п. 3.1 договору за ставкою 5,00% річних.

Відповідно до п. 3.1 договору проценти на вклад нараховуються від дня, наступного за «датою внесення» вкладу (або поповнення) на депозитний рахунок, до дня, який передує «даті повернення» вкладнику або списанню з депозитного рахунка з інших підстав.

Судом також встановлено, що протягом вересня-грудня 2008 року та січня-лютого 2009 року відповідачем на рахунок позивача перераховувались відсотки по депозитному вкладу, що підтверджується копією виписки по рахунку та поясненнями представника відповідача.

Згідно довідки відповідача від 20.03.2009 року № 1624, наданої представником відповідача у судовому засіданні, позивачу згідно договору банківського вкладу № 0021/0403703000406001 від 15.08.2008 року станом на 20.03.2009 року належить до виплати сума вкладу 93 138,26 дол. США та сума відсотків 2 877,73 дол. США, а разом 96 015, 99 дол. США.

У судовому засіданні також встановлено, що 07.11.2008 року між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 був укладений договір № 1-5/10-38-ГД про роботу з надання юридичних послуг адвокатом, за умовами якого позивач доручив адвокату, а останній взяв на себе зобов’язання представляти та захищати його інтереси у Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська, у судах апеляційної та касаційної інстанцій за його позовом до ТОВ «Укрпромбанк» про дострокове розірвання договору банківського вкладу № 1021/040370300046001 від 15.08.2008 року та стягнення банківського вкладу, брати участь у розгляді справи, вносити апеляційні та касаційні скарги на постановлені по справі рішення, приймати участь у їх розгляді, ці обставини підтверджуються копією зазначеного договору та поясненнями представника позивача. (а.с. 11-12)

Судом також встановлено, що за умовами п. 2.1. договору від 07.11.2008 року № 1-5/10-38-ГД про роботу з надання юридичних послуг адвокатом, за виконану роботу та надані послуги адвокатом по даному договору, позивач має сплатити адвокату гонорар у сумі, що еквівалентна 10 180 дол. США. (а.с. 11)

У судовому засіданні судом встановлено, що позивачем у зв’язку із фінансовими складнощами був сплачений гонорар адвокату лише у розмірі 20 000,00 грн., ці обставини підтверджуються копією прибуткового касового ордеру та поясненнями представника позивача у судовому засіданні. (а.с. 12)

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Конституції України, Цивільного кодексу України (2003 рік), умовами укладеного між ними договору.

Статтею 41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу приписів ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За змістом ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до ч. 1, 4 та 5 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, та вирішуючи вимоги позивача до відповідача про розірвання договору банківського вкладу, стягнення суми банківського вкладу та процентів за користування ним, суд виходив з того, що підставою для виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем є договір банківського вкладу № 1021/0403703000406001 від 15.08.2008 року. Факт внесення позивачем грошових коштів на депозитний рахунок та факт звернення позивача до відповідача із вимогою про дострокове розірвання договору банківського вкладу та видачу депозитних коштів представником відповідача у судовому засіданні не заперечувався, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. При цьому, суд враховує, що у судовому засіданні був встановлений факт регулярного перерахування відповідачем на рахунок позивача сум процентів за користування банківським вкладом, а тому суд вважає за необхідне зменшити заявлену позивачем до стягнення з відповідача суму банківського вкладу та процентів за користування ним, та стягнути з відповідача на користь позивача у рахунок повернення вкладу за договором банківського вкладу 93 138,26 дол. США та суму відсотків у розмірі 2 877,73 дол. США, а разом 96 015, 99 дол. США.

При цьому, суд критично оцінює посилання відповідача на дію мораторію, як на підставу незаконності та необґрунтованості вимог позивача, оскільки введення зазначеного мораторію в будь-якому випадку не обмежує права позивача на звернення до суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів, та не є підставою для відмови у задоволенні позову, зокрема в частині вимог, що стосуються повернення депозитного вкладу та процентів, нарахованих за користування вкладом.

Крім того, суд також критично оцінює посилання відповідача на неможливість здійснення виплати депозитного вкладу у зв’язку з тим, що на такі вимоги позивача поширюється дія мораторію, оскільки вони виникли до його введення в дію на підставі наданих позивачем заяв про дострокове розірвання договору банківського вкладу, так як матеріали справи містять лист відповідача, в якому останній відмовляючи позивачу у поверненні депозитного вкладу послався саме на ненастання строку завершення зобов’язань за депозитним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 « Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» було затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, якими, зокрема, встановлено, що розмір витрат на правову допомогу у цивільних справах, яка сплачується іншою стороною, компенсується на суму, що не перевищує 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи.

Станом на 20.03.2009 року розмір мінімальної заробітної плати становить відповідно до Закону України від 26.12.2008 року № 835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік» 605 грн., тобто на вказану дату граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу становить 242 грн. за годину роботи, а тому суд вирішуючи вимоги позивача до відповідача щодо стягнення на його користь витрат на оплату правової допомоги адвоката у розмірі 20 000,00 грн., бере до уваги доведену тривалість зайнятості представника у трьох судових засіданнях, кількість складених процесуальних документів та розумний час, затрачений на їх складання, враховуючи ступінь складності судового спору, вважає за необхідне позовні вимоги в цій частині задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування витрат на оплату правової допомоги адвоката 3 000,00 грн.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, відповідно до ст. 88 ЦПК України та враховуючи результат вирішення справи, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача у рахунок повернення судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 1 747 грн. (а.с. 2-4)

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 321, 509, 526, 1058, 1060, 1061 ЦК України (2003 р.), Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 « Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», ст.ст. 10, 11, 60, 84, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Договір банківського вкладу № 1021/0403703000406001 від 15 серпня 2008 року та додаткові договори до нього, укладені між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» - розірвати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна, 39, код ЄДРПОУ: 19357325) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) у рахунок повернення вкладу за договором банківського вкладу від 15.08.2008 року 93 138 (дев’яносто три тисячі сто тридцять вісім) дол. США 26 центів, у рахунок повернення відсотків 2 877 (дві тисячі вісімсот сімдесят сім) дол., США 73 цента, а разом 96 015 (дев’яносто шість тисяч п’ятнадцять) дол. США 99 центів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна, 39, код ЄДРПОУ: 19357325) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) у рахунок повернення судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 1 747 грн., а також витрати за юридичні послуги пов’язані з розглядом даної справи 3 000 (три тисячі) грн., а разом 4 747 (чотири тисячі сімсот сорок сім) грн.

ОСОБА_1 у задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, та подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду, також апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жотвневий районний суд м.Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду, без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набрало законної сили 31 березня 2009 року.

Суддя (підпис) Ф.Ф. Маймур

З оригіналом згідно.

Суддя Ф.Ф. Маймур

Секретар