Рішення № 6129234, 25.08.2009, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" серпня 2009 р.Справа № 17/911

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Шніт А.В.

при секретарі Безносюк О.М.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 дов. №19 від 29.07.2009р.

від відповідача не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ХарчПак" (м.Житомир)

до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (с.Хажин Бердичівського району Житомирської області)

про стягнення 1316,89грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 1316,89грн., з яких: 1147,92грн. основного боргу, 150,20грн. пені, 18,77грн. 3% річних.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором постачання товару за №М-57 від 13.10.2006р., в частині сплати позивачу фактично отриманого відповідачем товару у встановлений договором строк.

В судовому засіданні 25.08.2009р. представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1705,50грн., з яких: 1147,92грн. основного боргу, 412,40грн. інфляційних нарахувань, 120,75грн. пені, 24,43грн. 3% річних. Крім того, представник позивача подав заяву про збільшення позивних вимог, згідно якої просить покласти на відповідача витрати в сумі 60,00грн., пов'язані з наданням довідки державного реєстратора про включення до ЄДР Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 в підтвердження чого подав квитанції про сплату: №73 та №74 від 21.08.2009р. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з врахуванням вищевказаних заяв.

Представник відповідача в судове засідання 25.08.2009р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоча про час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ХарчПак" (позивач у справі) передало Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 (відповідач у справі) товар на загальну суму 1296,10грн., що підтверджується видатковою накладною № Ф4-0100211 від 11.11.2008р. (а.с. 16,17), оригінал якої був оглянутий в судовому засіданні.

Отже, між сторонами виникли правовідносини купівлі - продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В своїх позовних вимогах позивач зазначив, що відповідно до п. 3.2 укладеного з відповідачем договору постачання товару за №М-57 від 13.10.2006р., розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в готівковому та безготівковому порядку протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару.

Твердження позивача про те, що товар поставлявся відповідачу на підставі укладеного між сторонами договору постачання товару за №М-57 від 13.10.2006р. не може бути прийняте до уваги суду, оскільки в вищезазначеній накладній зазначено договір № *Ф4-0000516 та відсутнє посилання на договір постачання товару за №М-57 від 13.10.2006р. як на підставу одержання товару.

Позивач не надав суду договір за № *Ф4-0000516.

Крім того, слід зазначити, що в п. 5.1 договору постачання товару за №М-57 від 13.10.2006р. (а.с. 12,13), сторони встановили його дію до 31.12.2006р.

В пункті 5.2 зазначеного договору сторони передбачили, що у випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 30 днів до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на наступний рік.

Отже, станом на день отримання відповідачем товару строк договору постачання товару за №М-57 від 13.10.2006р. закінчився.

Крім того, доказів того, що поставка товару відповідачу здійснювалась саме згідно вищезазначеного договору позивач суду не надав.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, момент, коли боржник буде вважатися таким, що прострочив виконання, настане зі спливом семиденного строку після надіслання кредитором вимоги щодо виконання зобов'язання боржником. З цього ж моменту буде вважатись порушення права кредитора і виникнуть підстави для звернення до суду за захистом порушених прав.

У відповідності з вищезазначеною статтею Цивільного кодексу України, позивач направив відповідачу вимогу (претензію) від 24.03.2009р. за №91 (а.с. 14) про сплату боргу, яка була отримана представником відповідача про, що свідчить його підпис на зазначеній вимозі.

Таким чином, строк для виконання зобов'язання у відповідача настав з 31.03.2009р., оскільки вимога про оплату заборгованості була отримана ним 24.03.2009р.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого, станом на день розгляду справи, утворилась заборгованість перед позивачем за отриманий товар в сумі 1147,92грн.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, посилаючись на п. 6.2 укладеного з відповідачем договору постачання товару за №М-57 від 13.10.2006р., нарахував відповідачу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань пеню, яка згідно розрахунку (а.с. 48) складає 120,75грн.

Разом з тим, позивач неправомірно нарахував суму пені, оскільки у видатковій накладній № Ф4-0100211 від 11.11.2008р. (а.с. 16,17) на поставку товару відповідачу відсутнє посилання на зазначений договір.

Отже, вимога позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 120,75грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 48) 3% річних за період з 22.11.2008р. по 10.06.2009р. становить 24,43 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно здійснив розрахунок суми 3% річних, не врахувавши при цьому, що строк для виконання зобов'язання у відповідача настав з 31.03.2009р., про що зазначалось вище.

Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суму 3% річних за період з 31.03.2009р. по 10.06.2009р.:

- (1147,92 (сума боргу) х 3% х 72 (кількість прострочених днів) : 365 (кількість днів у 2009 році) = 6,79грн.

За таких умов, сума 3% річних складатиме 6,79грн.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 46) сума інфляційних нарахувань за грудень 2008р. - травень 2009р. становить 412,40грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно здійснив розрахунок суми інфляційних нарахувань, не врахувавши при цьому, що строк для виконання зобов'язання у відповідача настав з 31.03.2009р., про що зазначалось вище.

Крім того, відповідно до рекомендації Верховного суду України №62-97 від 03.04.1997р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається із внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду.

При застосуванні індексу інфляції належить мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, відповідно умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується з періоду з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається із слідуючого місяця.

Отже, інфляційні нарахування повинні нараховуватись за період з квітня 2009р. по травень 2009р. (включно).

Таким чином, суд самостійно здійснює розрахунок інфляційних нарахувань в період з квітня 2009р. по травень 2009р. (включно):

- (1147,92 (сума боргу) х 100,9% (індекс інфляції за квітень 2009р.) / 100% - 1147,92 (сума боргу) = 10,33 грн.;

- (1147,92 х 100,5% (індекс інфляції за травень 2009р.) / 100% - 1147,92 = 5,74грн.

За таких умов, сума інфляційних нарахувань становить 16,07грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Суд частково задовольняє заяву позивача про уточнення позовних вимог (а.с. 43).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 1170,78грн., з яких: 1147,92грн. заборгованості, 6,79грн. 3% річних, 16,07грн. інфляційних нарахувань. В частині стягнення 120,75грн. пені, 17,64грн. 3% річних та 396,33грн. інфляційних нарахувань в позові необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Крім того, керуючись ст.44 ГПК України та враховуючи, що ухвалою господарського суду від 30.07.2009р. позивача було зобов'язано надати суду довідку державного реєстратора про включення до ЄДР Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, суд вважає за необхідне частково задовольнити заяву позивача від 25.08.2009р. про збільшення позовних вимог та стягнути з відповідача витрати в сумі 57,80грн., пов'язані з наданням довідки державного реєстратора про включення до ЄДР Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, що підтверджується квитанцією про сплату №73 від 21.08.2009р. (а.с. 51).

Позивач також просить стягнути з відповідача послуги банку в сумі 3,00грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача витрат на послуги банку в сумі 3,00грн. задоволенню не підлягає, оскільки зазначені витрати не є витратами в розумінні ст. 44 ГПК України.

На підставі ст. 193 ГК України, ст.ст. 525,526,530, ч. 2 ст. 625 ЦК України, керуючись ст.ст.44,49, 82,84,85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, що проживає за адресою, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ХарчПак", 10001, м.Житомир, вул. Ватутіна, 79, ідентифікаційний код 24705751 - 1147,92грн. заборгованості, 6,79грн. 3% річних, 16,07грн. інфляційних нарахувань, 70,02грн. витрат по сплаті державного мита, 214,52 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 57,80грн. витрат по оплаті довідки державного реєстратора про включення до ЄДР Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2

3. В частині стягнення 120,75грн. пені, 17,64грн. 3% річних та 396,33грн. інфляційних нарахувань, 3,00 грн. витрат на послуги банку в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяШніт А.В.

1 - в справу; 2,3-сторонам.